17.02.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц-797/369/2014р. Головуючий в першій

інстанції Лугвіщик А.М.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній

інстанції ОСОБА_3

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Колбіної Т.П.,

суддів - Козуб О.В., Моцного М.В.,

при секретарі - Івченко М.О.,

за участю - представника позивача ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Севастопольської міської Ради про визначення порядку користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідачів та уточнивши позовні вимоги, просив визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши йому у користування частку земельної ділянки площею 0,0999га, що пропорційно його 1/5 частці у праві власності на вище зазначений будинок.

Вимоги мотивує тим, що 22.01.1992 року він придбав у власність квартиру АДРЕСА_1. Відповідачі являються співвласниками цього будинку. Будинок розташований на земельній ділянці площею 2071 кв.м., між співвласниками фактично склався порядок користування земельною ділянкою, однак відповідачі відмовляються укласти угоду.

Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні документи про надання йому спірної земельної ділянки в користування для обслуговування житлового будинку та про погодження між співвласниками порядку користування земельною ділянкою, із зазначенням розміру часток кожного із співвласників та частки Севастопольської міської Ради, як комунальної власності.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 22.01.1992 року, посвідченого державним нотаріусом третьої Севастопольської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі №2-432 (а.с.4).

Відповідно до Архівного витягу із рішення виконкому Севастопольської міської Ради депутатів трудящих від 04.01.1958 року №1/7 земельна ділянка по АДРЕСА_1 була відведена Інженерному управлінню ЧФ під будівництво двоповерхового будинку спільно-господарським засобом (а.с.111).

Відповідно до ст.40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно ст.42 ЗК України Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної забудови, необхідної для розміщення й обслуговування жилого будинкута пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

За змістом ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та враховуючи норми ст.42 ЗК України дають підстави дійти до висновку, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватись у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (підпункт "д" п.18 постанови Пленуму верховного Суду №7 "Про судову практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року).

Відповідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не представлено суду доказів того, що земельна ділянка, на якій розташований цей багатоквартирний житловий будинок відноситься до прибудинкової території і передавалась співвласникам цього будинку у власність або користування.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими і спростовуються вищезазначеним, оскільки будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним будинком, квартири отримані сторонами у власність в результаті приватизації, а тому суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.42 ЗК України.

Доводи апеляційної скарги, з приводу задоволення позову не підтверджені доказами, тому задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ О.В. Козуб

/підпис/ М.В. Моцний

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Т.П. Колбіна