Справа № 119/7708/13-ц
2/119/133/14
Справа № 119/7708/13
2/119/133/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2014 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Бойко З.О., при секретарі Гайдук К.І., з участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Феодосійського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить визначити місце проживання їхнього малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею.
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сторони проживали разом спочатку у м. Харкові, а з травня 2013 року у м. Феодосія. У кінці травня 2013 року позивач поїхала до м. Харкова, оскільки її старша дочка закінчувала учбовий рік у школі, син залишився з батьком, а коли вона повернулась до м. Феодосія, то відповідач став чинити їй перешкоди у зустрічах з сином. Спільне проживання сторони припинили і син на даний час проживає разом з відповідачем у м. Феодосія, відповідач не дає позивачу спілкуватись з сином та забрати його, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з даним позовом та просить визначити місце проживання сина разом з нею, посилаючись на ту обставину, що вона має всі необхідні умови для розвитку, утримання та виховання дитини, матеріально забезпечена.
Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивачки про визначення місця проживання малолітнього сина разом з ним, мотивуючи вимоги тим, що позивач добровільно залишила сина з відповідачем та виїхала до м. Харкова. Він жодних перешкод у спілкуванні дитини з матір'ю не чинить, однак син звик до батька і до місця свого проживання, відповідач має набагато кращі умови для проживання і матеріального забезпечення сина, у зв'язку з чим просить визначити місце проживання дитини саме з ним.
У судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.
Представник Орган опіки та піклування виконавчого комітету Феодосійської міської ради, діюча на підставі довіреності, підтримала позовні вимоги позивача та просила визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Cудом першої інстанції встановлено, що сторони мають дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7). Сторони проживали разом спочатку у м. Харкові, а з травня 2013 року у м. Феодосія. У кінці травня 2013 року позивач поїхала до м. Харкова, після цього сторони припинили спільне проживання, дитина залишилась проживати разом з відповідачем. Згоди з приводу того, з ким буде проживати малолітня дитина, сторони не дійшли.
Згідно із ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновком органу опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради від 12 грудня 2013 року встановлено доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_1 (а.с.70-72).
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працює мікробіологом 1 категорії АТ «Лекхим-Харків» (а.с.16), за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.14), отримує відповідну заробітну плату (а.с.15,59), за місцем проживання характеризується задовільно, спиртними напоями не зловживає (а.с.60). Проживає вона за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матірю ОСОБА_4, дочкою ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6 (а.с.10). Згідно довідки Харківського міського психоневрологічного диспансеру № 16 ОСОБА_1 перебуває на обліку з приводу психоневрологічного захворювання, була оглянута 15.11.2013 року, з листопада 2011 року психотропні препарати не приймає, спостерігається стійка ремісія 2 роки, поведінка адекватна, може займатись вихованням малолітнього сина (а.с.73). Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов позивач проживає у приватному будинку з усіма зручностями та земельною ділянкою, в будинку 4 кімнати, в кімнатах є необхідні меблі побутова техніка, у будинку тепло та чисто. Для малолітнього сина є окрема кімната, є меблі, іграшки. В родині склалися добрі відносини, взаєморозуміння та повага. Наявні всі умови для проживання та виховання малолітнього сина (а.с.57). Відповідно до довідки Харківської міської дитячої поліклініки № 1 ОСОБА_3 перебував на обліку в поліклініці до травня 2013 року. Мати дитини ОСОБА_1 неодноразово зверталась в поліклініку за медичною допомогою у разі захворювання дитини (а.с.58).
З матеріалів справи, також, вбачається, що у період з 02.06.2013 року по 11.06.2013 року малолітній ОСОБА_3 перебував у інфекційному відділенні Феодосійської дитячої лікарні, разом з ним знаходився батько, який доглядав за ним. Мати навідувала дитину (а.с.48). ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (а.с.77,78). Інформацію стосовно його доходів відповідач суду не надав.
Згідно висновку Феодосійського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 04 грудня 2013 року дитина проживає разом з батьком по АДРЕСА_2. Домоволодіння є чотирикімнатним, крім відповідача та його сина у будинку також проживає сестра відповідача ОСОБА_7. Для дитини створені належні умови, є окрема кімната, меблі, іграшки, книги. Дитина прив'язана до батька, намагається постійно бути поруч з ним (а.с.75). У присутності матері йде до неї на руки, однак, коли батько виходить з кімнати, дитина відразу біжить за ним. Мати, як і батько, бажає, щоб син проживав з нею.
Відповідно до вимог ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Наданими суду документами підтверджується, що обома батьками створені всі умови для розвитку, навчання і виховання дитини.
Допитана у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її мамою, вони тривалий час проживали разом з ОСОБА_2 та її братиком ОСОБА_3 у м. Харкові. При спільному проживанні ОСОБА_2 до неї відносився не дуже добре, часто кричав на неї. Одного разу послав її до магазину за пивом, а коли вона відповіла, що їй не продадуть, бо вона неповнолітня, він не неї накричав. Також вона була свідком того, як він одного разу ударив її маму в обличчя. У травні 2013 року мама з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поїхали проживати до м. Феодосії, потім мама повернулась вже без братика, сказала, що ОСОБА_2 його не віддав. Мама завжди плакала, коли бачила на вулиці жінок з дитячими візочками та малими дітьми. Вона дуже сумує за братом і хоче, щоб він проживав разом з ними.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 та проживає разом з ним та малолітнім ОСОБА_3 у одному будинку. Відповідач не досить добре виконує свої батьківські обов'язки, не дотримується режиму для дитини, може його годувати у 2 години ночі, дитина пізно лягає спати. Годує сина він лише манкою, іншої їжі він не готує для дитини, часто закриває його одного в кімнаті, залишає сина одного у ванній кімнаті. Більшість часу дитина знаходиться у няні. У кімнаті відповідач не прибирає, там постійний бруд і безлад, єдиний раз, коли він прибрався у кімнаті, був перед приходом інспекторів з органу опіки та піклування.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є нянею малолітнього ОСОБА_3. ОСОБА_2 добре виконує свої батьківські обов'язки, син його дуже любить. Дитина завжди доглянута і всім необхідним забезпечена.
Згідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Такими обставинами, відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України, зокрема є відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, що може зашкодити розвиткові дитини.
Належних та допустимих доказів наявності таких обставин відповідачем суду не надано, у зв'язку із чим суд, не ставлячи під сумнів права та обов'язки батька та його бажання виховувати дитину особисто, та приймаючи до уваги конкретні обставини справи, вік дитини, визнає, що в найвищих інтересах дитини буде визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним, суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 19, 161 СК України, Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя З.О.Бойко