Справа № 119/9584/13-ц
2/119/384/14
РІШЕННЯ
Іменем України
18 лютого 2014 року м.Феодосія.
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Хожаінової О.В.,
при секретарі - Акопян Р.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування на частку земельної ділянки, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки, визнання права власності, припинення права спільної сумісної власності,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування на частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та визнання за нею права власності у порядку спадкування за заповітом на 9/20 часток земельної ділянки, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її батько ОСОБА_4 Позивачка є спадкоємицею померлого на підставі заповіту, що посвідчений приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 07.10.2010 року, реєстровий № 2663. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з 9/20 часток житлового будинку та частки земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2013 року, реєстровий № 1562, після смерті ОСОБА_4, згідно якого у власність позивача перейшли 9/20 часток житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Позивач також звернувся до приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, однак, нотаріус відмовив у видачі цього документу, оскільки вищевказана земельна ділянка згідно Державного акту про право власності є об'єктом права спільної сумісної власності співвласників ОСОБА_4 и ОСОБА_2, та частки співвласників не визначені, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення частки, визнання права власності, припинення права спільної сумісної власності. Вимоги мотивовані тим, що він є власником 11/20 частки домоволодіння АДРЕСА_1, Україна, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_6 20.09.1999 року. Також ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 591468 від 19.06.2007 р. Співвласником цієї земельної ділянки є ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Оскільки частки співвласників у державному акті не встановлені, ОСОБА_2 не має можливості у повному обсязі здійснювати своє право власності на частку земельної ділянки, а саме, розпорядитися земельною ділянкою.
Позивач, її представник, в судове засідання не з'явилися, подали заяву, якою підтримані вимоги позову, вимоги зустрічного позову визнані.
Відповідач (позивач по зустрічному позову) в судове засідання також не з'явився, подав заяву, якою позовні вимоги визнані, зустрічний позов просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, заперечень не подала.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина у складі 9/20 часток житлового будинку та частки земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Позивач отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 25.09.2013 року, реєстровий № 1562, після смерті ОСОБА_4, згідно якого у власність позивача перейшли 9/20 часток житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Позивач також звернувся до приватного нотаріуса Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_5 для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, однак, нотаріус відмовив у видачі цього документу, оскільки вищевказана земельна ділянка згідно Державного акту про право власності є об'єктом права спільної сумісної власності співвласників ОСОБА_4 и ОСОБА_2, та частки співвласників не визначені.
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, саме суд вирішує питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до Закону України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР зі змінами та доповненнями, Україна приєдналась до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно з Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477 практика Європейського Суду і Європейська Конвенція застосовуються в Україні при прийнятті рішень. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В своїй практиці Європейський суд наголошує, що принцип рівності процесуальних можливостей є одним із основоположних принципів права на справедливий судовий розгляд, яке закріпляється в пункті 1 статті 6 „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року. Це означає, що кожна із сторін не повинна мати явної переваги і що кожній із сторін повинна бути гарантована можливість представити свою справу на таких умовах, які не ставлять її у менш сприятливе становище у порівнянні із іншою стороною (лист ДСА від 16.11.2006 № 14-6947/06).
Згідно ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки з майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Статтею 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За ст.89 ЗК України презюмується право спільної сумісної власності на земельну ділянку, в якій частки співвласників є рівними.
П.п. „е" п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства" визначено, що учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Також, статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю, або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі, або споруди, розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частку земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Згідно ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право власності на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди, якщо інше не встановлено в договорі відчуження будівлі та споруди.
В силу ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ст.1261 ЦК України у першу чергу спадкоємців по закону відносяться діти, батьки спадкодавця, а також той з подружжя, що пережив спадкодавця.
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
В силу ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
В силу ст.1296 ч.3 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а тому позовна заява ґрунтується на законі і підлягає задоволенню з урахуванням доказів, поданих сторонами, згоди відповідача з позовом.
Аналізуючи надані докази в їх сукупності, з урахуванням наведених норм, обставин справи, за згодою сторін, суд дійшов до висновку, що вимоги основного та зустрічного позовів підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілені відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4,10,11,60,88,174,212-215,256,294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.368,370,372,377,1216,1217,1218,1220-1223,1258,1264,1268,1296 Цивільного кодексу України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення частки, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності у порядку спадкування на частку земельної ділянки, задовольнити.
Визначити частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, що входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в розмірі 9/20 (дев'ять двадцятих) частки.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/20 часток земельної ділянки, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення частки, визнання права власності, припинення права спільної сумісної власності, задовольнити.
Визначити, що раніше не визначена частка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у земельній ділянці, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, складає 11/20 (одинадцять двадцятих) часток.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 11/20 (одинадцять двадцятих) часток земельної ділянки, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Припинити право спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0359 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 0111600000:01:005:0753, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя-
Секретар