ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2014 рокуСправа №827/125/14-а
12 год. 59 хв.
м. Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі колегії суддів:
головуючого судді - Мінько О.В.;
суддів - Водяхіна С.А., Кириленко О.О.,
при секретарі судового засідання - Матвєвої М.С.,
за участю: позивача ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 23.11.1999 року;
представника позивача, ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність № 58 від 15.01.2014 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання дій щодо надання неповної відповіді на запит від 26.11.2013 р. протиправними;
- зобов'язання надати повну відповідь на запит від 26.11.2013 р. по кожному питанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідачем порушений Закон України "Про доступ до публічної інформації" при наданні відповіді на його інформаційний запит.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення в обґрунтування позову. Зазначили, що позивачем 26.11.2013 р. направлений запит про надання інформації стосовно порядку передачі об'єктів трубопровідного транспорту, збудованих фізичною особою в державну власність та внесення в Єдиний реєстр об'єктів державної власності вищевказаного трубопровідного транспорту. Позивач вважає, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації" тим, що надав неповну відповідь на його інформаційний запит, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неприбуття в судове засідання або про поважність причин неприбуття, суд не повідомив, заперечень проти позову не надав (а.с. 20, 26).
Суд, заслухавши позивача та його представника, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 2939 встановлено, що метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно з пунктом 1 статті 19 Закону № 2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Встановлено, що 26.11.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до Міністерств енергетики та вугільної промисловості України з запитом в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якого просить надати інформацію про порядок передачі об'єктів трубопровідного транспорту, забудованих фізичною особою, в державну власність та внесення в Єдиний реєстр об'єктів державної власності, також надати перелік необхідних для цього документів;
- на підставі яких документів та ким саме передано до державної власності та внесено в Єдиний реєстр об'єктів державної власності за номером 03358305.1.ДТРАОА.177 газопровід середнього та низького тиску СТ "Комунальник";
- на підставі яких документів та ким саме передано до державної власності та який саме об'єкт внесено в Єдиний реєстр об'єктів державної власності за номером 0338305.1.ДТРАОА.112;
- на підставі яких документів та ким саме передано до державної власності та який саме об'єкт внесено в Єдиний реєстр об'єктів державної власності за номером 0338305.1.ДТРАОА.192;
- чи внесено в Єдиний реєстр об'єктів державної власності газопровід середнього та низького тиску за адресою м. Севастополь, СТ "Темп";
- якими нормативно-правовими актами (вказати конкретні норми) керувалось Міненерговугілля, приймаючи у державну власність та вносячи в Реєстр об'єкти під №№ 03358305.1.ДТРАОА.177, 03358305.1.ДТРАОА.112, 03358305.1.ДТРАОА.192;
- порядок виключення майна з Єдиного реєстру об'єктів державної власності та із державної власності.
Листом від 09.12.2013 р. № 04/12-4477 Міністерство енергетики та вугільної промисловості повідомило, що порядок передачі об'єктів державної та комунальної власності визначається Законом України "Про передачу об'єктів державної та комунальної власності" від 03.03.1998 № 147/98-ВР (далі Закон № 147) та постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
Відповідно до абз. 3 статті 1 Закону № 147, передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.
Відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", постанов Кабінету Міністрів України від 30.11.2005 р. № 1121 "Про затвердження Методики проведення інвентаризації об'єктів державної власності" та від 14.04.2004 р. № 467 "Про затвердження положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності", на підставі наданих інвентаризаційних описів, складених ПАТ "Севастопольгаз" за формою № 2б за допомогою системи АС "Юридичні особи" до переліку об'єктів державної власності внесено:
- "ГСД СТ Комунальник" реєстровий номер майна 03358305.1.ДТРАОА112;
- "ГНД СТ Комунальник" реєстровий номер майна 03358305.1.ДТРАОА177;
- "ШРП СТ Комунальник" реєстровий номер майна 03358305.1.ДТРАОА192.
Також у листі від 09.12.2013 р. № 04/12-4477 зазначено, що, згідно з інформацією, наданою ПАТ "Севастопольгаз", питання щодо припинення права власності держави України шляхом визнання дій ПАТ "Севастопольгаз" по односторонньому прийняттю на свій баланс вказаного зовнішнього газопроводу протиправними та виключення з Єдиного реєстру об'єктів державної власності розглядались у суді. Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 14.11.2012 р., яке ухвалою Апеляційного суду м. Севастополя від 27.06.2013 р. залишено без змін, заявлені позивачем вимоги визнані безпідставні та задоволенню не підлягають.
Таким чином, Міністерством енергетики та вугільної промисловості надано неповну відповідь на поставлені запитання, що є порушенням Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Положенням про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 382/2011 (далі Положення), визначено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Міненерговугілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс).
Відповідно до пункту 2 Положення Міненерговугілля України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Пунктом 40 Положення визначено, що Міненерговугілля України веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України, здійснює контроль за їх ефективним використанням та збереженням.
Згідно з пунктом 41 Положення Міненерговугілля України здійснює управління корпоративними правами держави у межах компетенції та порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 45 Міненерговугілля України приймає рішення про списання та відчуження об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Міненерговугілля України.
Пунктом 48 Положення передбачено, що Міненерговугілля України здійснює в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", яка кореспондується з пунктами 1 та 2 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності, Єдиний реєстр об'єктів державної власності (далі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно.
Реєстр формується з метою забезпечення реалізації управлінських рішень, відкритості та прозорості інформування у державному секторі економіки.
В судовому засіданні позивач зазначив, що листом від 24.09.2013 р. № 11-06-03493 Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та м. Севастополі повідомило про те, що об'єкти трубопровідного транспорту - газопроводи середнього та низького тиску СТ "Комунальник" та СТ "Темп" до сфери управління Регіонального відділення ФДМУ в АРК та м. Севастополі не належали та не належать, будь-яких рішень стосовно вказаних об'єктів, зокрема, щодо прийняття цих об'єктів у державну власність та щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не приймалось.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 14 Закону № 2939 передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України "Про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 01.06.2013 року вбачається, що важливою ознакою публічної інформації визначено її попередню фіксацію. Закон України "Про доступ до публічної інформації" регулює відносини щодо допуску до інформації, яка вже існує, і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію. Такий підхід є новим в інформаційному законодавстві, оскільки відповідно до Закону України "Про інформацію" у попередній його редакції розпорядник інформації під час підготовки відповіді зобов'язаний був створювати нову інформацію.
Отже, з правового аналізу вказаних правових норм слід розуміти, що публічна інформація зберігається у суб'єкта, розпорядника інформації в зафіксованому вигляді будь-якими засобами, на будь-яких носіях та створена ним в процесі своїх обов'язків.
Статтею 20 Закону № 2939 встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Згідно з частиною першою статті 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
- інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
- особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
- не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 32 Закону № 2939, громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З системного аналізу норм діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини, слід визнати, що Міненерговугілля України не дотримано вимог статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, в свою чергу відповідачі не довели правомірність своїх дій, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак, при цьому, суд зазначає, що стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах.
Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Однак, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог (частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з чим на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та уточнити формулювання позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Таким чином, суд вважає, що належним судовим захистом прав позивача у даній справі буде визнання дій Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з надання неповної відповіді ОСОБА_1 на запит від 26.11.2013 р. протиправними та зобов'язання Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повторно надати ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 26.11.2013 р. по кожному питанню.
Керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дії Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з надання неповної відповіді ОСОБА_1 на запит від 26.11.2013 р. протиправними.
Зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повторно надати ОСОБА_1 повну відповідь на запит від 26.11.2013 р. по кожному питанню.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99055) судові витрати у розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та постанова підписана 24.02.2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Головуючий суддя О.В. Мінько
Судді О.О. Кириленко
С.А. Водяхін