АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/1630/14 Головуючий 1 інстанції - Журавель В.А.

Справа № 646/9232/13-ц Доповідач-Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого- Пономаренко Ю.А.,

суддів - Бобровського В.В., Кукліної Н.О.

при секретарі - Соколовій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Гагарінського відділення про визнання договору та додаткових угод частково недійсними,-

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір кредиту №826/11-27/20/7-059 на купівлю автотранспортного засобу, згідно якого відповідач надав позивачу грошові кошти в розмірі 9150 доларів США на придбання автомобілю DAEWOO FSO LANOS зі сплатою 11,65 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості рівними частинами по 108,93 доларів США.

10 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту, згідно якої було встановлено нову процентну ставку з 20 жовтня 2008 року.

17 червня 2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту, згідно якої встановлювалася відстрочка сплати основного боргу та збільшення ліміту кредитування 10 січня 2010 року по 128,06 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості 10 липня 2014 року.

В обґрунтування позову посилався на те, що певні пункти договору кредиту та додаткових угод до нього суперечать нормам діючого законодавства та просив визнати недійсними п. 1.1,, 2.1, 3.3.3 договору кредиту № 826/11-27/20/7-059 від 16 липня 2007 року в частині визначення суми та порядку надання кредиту в доларах США, визнати п.п. 1.1, 1.2 додаткової угоди № 2 від 17 червня 2009 року пре внесення змін до договору кредиту № 826/11-27/20/7-059 від 16.07.2007 року в частині визначення суми кредиту в доларах США, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з порушенням матеріального та процесуального права та в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши наведені в скарзі доводи та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між відповідачем ПАТ«Укрсоцбанк», Гагарінське відділення та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №826/11-27/20/7-059 на купівлю автотранспортного засобу, згідно якого відповідач надав позивачу грошові кошти в розмірі 9150 доларів США на придбання автомобілю DAEWOO FSO LANOS зі сплатою 11,65 % річних з щомісячним погашенням основної заборгованості рівними частинами по 108,93 доларів США. 10 листопада 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту, згідно якої було встановлено нову процентну ставку з 20 жовтня 2008 року. 17 червня 2009 року було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту, згідно якої встановлювалася відстрочка сплати основного боргу та збільшення ліміту кредитування 10 січня 2010 року по 128,06 доларів США з кінцевим терміном погашення заборгованості 10 липня 2014 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду 1 інстанції, що відповідно до ч. 3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Статтею 5 ч. 1, 2, 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, Національному оператору поштового зв"язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідній для здійснення такої операції. Також частиною 6 п. 2 Декрету зазначено, що уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Отже, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій (операцій з кредитування, придбання іноземної валюти, повернення кредитів в іноземній валюті), єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету є наявність у банка генеральної ліцензії та відповідного письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку.

Таким чином, відповідач ПАТ "Укрсоцбанк" мав право здійснювати торгівлю іноземною валютою та надавати кредити резидентам в іноземній валюті за банківською ліцензією Національного банку України, оскільки це передбачено п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Крім цього, підписами на договорах підтверджено, що позивач був ознайомлений зі всіма необхідними документами для підтвердження повноважень відповідача здійснювати кредитування, в тому числі шляхом публікації відповідних умов, що валютні ризики, пов'язані з отриманням кредиту в іноземній валюті несе позичальник, що відповідає вимогам п. 3.8. Постанова НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007 р. № 168.

Таким чином, видаючи кредит в іноземній валюті банк свідомо оцінює свій ризик, пов'язаний з коливанням курсу іноземної валюти, для запобігання порушень цивільно - правових угод, зокрема, депозитних.

Крім того, суд 1 інстанції правильно зазначив, що позивач ОСОБА_2 при укладанні договору кредиту та отриманні грошових коштів в іноземній валюті вимог щодо зміни визначення валюти кредитування, порядку та строків сплати кредиту до банку не пред'являв. Вказані умови договору є суттєвими і оговорені в самому договорі, форма та зміст договору відповідають положенням ст. 203 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст..6 цього Кодексу сторони є вільними при укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, в судовому засіданні позивач підтвердив, що уклав його добровільно та на виконання умов договору до 2010 року щомісячно здійснював погашення кредиту та нарахованих відсотків в іноземній валюті.

Враховуючи викладене, судова колегія підстав для скасування рішення не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч. ст.307, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 січня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -