Справа № 117/56/14-ц
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2014 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Тощевої О.О.
при секретарі - Ібрагімової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим, ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 16 січня 2014 року звернувся до суду до відповідачів про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті сестри - ОСОБА_3
Вимоги мотивовані тим, що зазначений будинок спадкодавець ОСОБА_3 у 1975 році від колгоспу «Побєда» отримала для проживання, за який повністю розрахувалася, після чого будинок перейшов у її власність. Проте, зазначає, що архівні документи, підтверджуючі сплату нею вартості будинку не збереглися, оскільки погашення вартості будинку здійснювалося шляхом утримання із її заробітної плати, що відображалося у бухгалтерських відомостях колгоспу, які є первинними документами та були знищені за строком зберігання.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Після її смерті ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва нотаріусом йому було відмовлено за тих підстав, що на будинок відсутній правовстановлюючий документ.
Посилаючись на те, що діючим на час придбання будинку законодавством не була передбачена видача на нього правовстановлюючого документу та реєстрація в Бюро реєстрації та технічної інвентаризації, і враховуючи, що позивач є спадкоємцем цього будинку, просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Ухвалою суду від 10 лютого 2014 року за клопотанням представника позивача було притягнуто у якості співвідповідача ОСОБА_2
У судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не з'явилася, однак надала суду письмову заяву у якій просила справу розглянути у її відсутність. Вказала, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, також не заперечує про прийняття заочного рішення.
Представник відповідача - Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим в судове засідання також не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі. Будь-яких заперечень щодо позову не надав.
На підставі ч.2. ст. 158 ЦПК України справа розглянута без участі представника позивача та відповідача - Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином в порядку пп. 4, 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України судовою повісткою, повідомлень про причини її неявки та заяв про розгляд справи за їх відсутністю до суду не надходило.
З письмової згоди позивачки на заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. 224, 225 ч.1 ЦПК України суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у ній доказів.
Цивільна справа розглядається у порядку ч.2 ст. 197 ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.
Позивач ОСОБА_1 є братом ОСОБА_3, яка відповідно до наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.10-11,14).
З матеріалів спадкової справи, наданих приватним нотаріусом Совєтського районного нотаріального округу Автономної Республіки Крим ОСОБА_5, видно, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрита спадкова справа за номером у спадковому реєстрі 54322273, номер у нотаріуса 9/2013.
25 березня 2013 року зі заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_2 (а.с.41).
20 червня 2013 року з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернувся ОСОБА_1 (а.с.46).
Зі заповіту, посвідченого секретарем Завітненської сільської ради 29 серпня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 209 вбачається, що ОСОБА_3 все рухоме та нерухоме майно, яке на день її смерті буде їй належати де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося заповіла ОСОБА_1.
Так, відповідно до норм статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто ОСОБА_1 має переважне право перед ОСОБА_2 на отримання спадщини після смерті ОСОБА_3
Як спадкоємець майна померлої, позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 1297 ЦК України звернувся до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно: житловий будинок під АДРЕСА_1, однак у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено з підстави відсутності правовстановлюючого документу на названий будинок (а.с.32, 49).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справі про спадкування», судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року N 1952-ІV, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На час виникнення спірних правовідносин, пов'язаних із набуттям спадкодавцем ОСОБА_3 права на житловий будинок, діяла Інструкція «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31 січня 1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Згідно цієї інструкції реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу і виникнення права власності на будинки у сільській місцевості не було пов'язано з видачею правовстановлюючого документу та його реєстрацію в бюро технічної інвентаризації.
З досліджених судом довідок, які видані з погосподарської книги Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим та копії самої погосподарської книги, наявних у матеріалах справи, вбачається, що за ОСОБА_3 числиться житловий будинок АДРЕСА_1, який спочатку числився за нею за актом передачі, а потім став належати їй на праві приватної власності (а.с.13,18-26).
Документи, підтверджуючі сплату спадкодавцем ОСОБА_3 вартості будинку, відсутні.
Проте, відповідно до архівної довідки № 372, виданої 17 жовтня 2013 року ЗАО «Н-ПОБЕДА», 19 червня 1996 року колгосп «Побєда» Совєтського району Автономної Республіки Крим був перейменований у КСП «Побєда» Совєтського району Автономної Республіки Крим. 03 квітня 2000 року КСП «Побєда» Совєтського району Автономної Республіки Крим було реорганізовано у ЗАО «Н-ПОБЕДА» Совєтського району Автономної Республіки Крим (а.с.29).
Згідно наявних в справі довідок ЗАО «Н-ПОБЕДА» Совєтського району Автономної Республіки Крим товариство претензій по виплатах за будинок АДРЕСА_1, до ОСОБА_3 не має, на його балансі будинок не знаходиться, на баланс сільської ради не передавався та числиться у приватній власності ОСОБА_3 (а.с.29-31).
Відсутність у ОСОБА_3 документів про право власності на жилий будинок відповідно до вимог законодавства, чинного з 1963 року, не можна визнати відсутністю у неї прав власника на жилий будинок.
У статті 328 ЦК України зазначається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Застосовуючи до спірних правовідносин, у частині набуття ОСОБА_3 права власності відповідно до положень законодавства, яке було чинне на момент придбання будинку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 набула право власності на спірний будинок, яке за час її проживання у ньому ніким не заперечувалося та згідно до положень законодавства, чинного на час придбання будинку не потребувало реєстрації в БТІ, оскільки домоволодіння було розташоване у сільській місцевості.
Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Таким чином, надані позивачем та досліджені в судовому засіданні докази дають підставу встановити, що жилий будинок АДРЕСА_1, дійсно належав померлій ОСОБА_3, а позивач є спадкоємцем майна померлої в силу ст. 1235 ЦК України.
Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази з огляду на положення норм цивільного законодавства, суд вважає за необхідне визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на жилий будинок АДРЕСА_1.
На підставі викладеного, статей 328, 1216-1218, 1223, 1235, 1297 ЦК України, керуючись статями 3, 11, 60, 74, 158 ч. 2, 169, 197, 208, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцем с. Петраши Вижницького району Чернівецької області, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на будинок АДРЕСА_1.
Рішення, постановлене при заочному розгляді справи, може бути переглянуто Совєтським районним судом Автономної Республіки Крим, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання його копії апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя: