Справа № 2-84/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2014 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретарів судового засідання Юхимчук О.Л., Ющук О.С.,

представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Лук’янова О.В.,

представника відповідачів ОСОБА_3,

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi в мiстi Рiвне

справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» Лук’янов О.В. в судовому засіданні позов підтримав, збільшив розмір позовних вимог і просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № Ф1-07/39444-6 від 23 січня 2007 року у розмірі 3788005 грн 60 коп, а також понесені позивачем судові витрати по справі у розмірі 3339 грн 00 коп.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не визнав.

На заперечення позовних вимог представник відповідачів посилається на те, що укладений 23 січня 2007 року позивачем та ОСОБА_4 кредитний договір з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами, не містить відомостей щодо розміру відсотків, які підлягали сплаті щомісяця за користування кредитними коштами. Разом з тим, не заперечив ні факту отримання ОСОБА_4 кредиту у розмірі 124400 доларів США, ні наведеного позивачем розрахунку заборгованості по кредиту та відсоткам. Що стосується вимог про стягнення частини заборгованості в розмірі 2419505 грн 93 коп, яка є нарахованою позивачем пенею за прострочення зобов'язань за кредитним договором, то, посилаючись на фінансову кризу, скрутне матеріальне становище відповідача ОСОБА_4, який на теперішній час є пенсіонером і єдиним його доходом є отримувана пенсія, вжиття боржником всіх можливих дій до погашення заборгованості (надання позивачу дозволу на реалізацію заставного майна, самостійні спроби реалізації цього майна з метою погашення заборгованості), а також на ту обставину, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків, просить зменшити розмір пені до мінімального розміру.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що 23 січня 2007 року між ТзОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № Ф1-07/39444-6 з подальшим внесенням до нього змін та доповнень згідно додаткових угод № 1 від 29 листопада 2007 року, № 2 від 20 травня 2008 року та № 3 від 01 вересня 2008 року.

Відповідно до п.2.1., п.3.2., п.4.1. вказаного кредитного договору (зі змінами та доповненнями) ОСОБА_4 отримав кредит у сумі 124400 доларів США з оплатою по процентній ставці 16,0% річних зі строком повернення до 23 січня 2022 року.

Згідно п.3.2. кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язався щомісячно, в термін до 10 числа кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем видачі кредитних ресурсів, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до кредитного договору), яким встановлено щомісячний платіж, що направляється на погашення кредиту, у розмірі 778 доларів США.

За умовами п.4.2. кредитного договору нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на позичковому рахунку позичальника за період з 1 по останнє число місяця.

За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно п.6.1. договору, передбачено нарахування пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

01 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 39444-6/01.

Відповідно до п.1.1., п.2.1., п.2.2. договору поруки ОСОБА_5, як поручитель, зобов'язався відповідати перед позивачем за зобов'язаннями, що виникають з кредитного договору № Ф1-07/39444-6 від 23 січня 2007 року, у тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 Договором поруки передбачено, що у випадку невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відповідають перед банком як солідарні боржники.

Судом також встановлено, що в порушення умов договору та вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України, ОСОБА_4 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання належним чином не виконує, що призвело до утворення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.3.4. кредитного договору та вимог ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, у разі порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини кредиту позивач, як позикодавець, має право вимагати дострокового повернення частини суми кредиту, що залишилася, а також сплати належних процентів та інших платежів.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 28 березня 2013 року за укладеним кредитним договором № Ф1-07/39444-6 від 23 січня 2007 року заборгованість становить 3788005 грн 60 коп і складається з: заборгованості по кредиту в сумі 862457 грн 49 коп, заборгованості по відсоткам у сумі 506042 грн 19 коп та пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків на загальну суму 2419505 грн 93 коп.

Оскільки розрахунок заборгованості проведений позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного кредитного договору, вказаний розрахунок приймається судом до уваги.

Разом з тим, суд вважає необхідним зменшити розмір пені.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 на теперішній час є пенсіонером і його єдиним джерелом доходу є пенсія, розмір якої, згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, становить 2040 грн. Як слідує із заяв ОСОБА_4 на адресу позивача, а також із укладених ним з агентствами нерухомості договорів, він, за відсутності коштів, намагався погасити заборгованість по кредитному договору, надаючи позивачу згоду на реалізацію заставного майна і сам активно здійснював пошуки можливого покупця цього майна, повідомляючи позивача про такі дії. Вказані обставини підтверджуються наданими суду представником відповідача ОСОБА_4 документами.

Враховуючи зазначені обставини, загальні засади цивільного законодавства, такі, як справедливість, добросовісність та розумність, і, крім того, приймаючи до уваги те, що розмір нарахованої позивачем пені (2419505 грн 93 коп) значно перевищує розмір збитків - заборгованості за кредитом та по відсотках за користування кредитом, суд вважає необхідним зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до 10000 грн.

Таким чином, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість у сумі 1378499 грн 68 коп (заборгованість по кредиту в сумі 862457 грн 49 коп + заборгованість по відсоткам у сумі 506042 грн 19 коп + пеня в сумі 10000 грн).

На пiдставi ст.ст.509,526,530,549,551,553,554,610,1046,1048,1049,1050, 1054 ЦК Укpаїни, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,214,215,223,233,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № Ф1-07/39444-6 від 23 січня 2007 року в сумі 1378499 (один мільйон триста сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень 68 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 3339 (три тисячі триста тридцять дев'ять) гривень 00 копійок судових витрат по справі, що складаються із судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: