Головуючий суду 1 інстанції - Маркова Т. Г.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 427/8633/13-ц

Провадження № 22ц/782/733/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 28 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому після уточнення позовних вимог просила суд скасувати наказ Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області № 602-к від 20 вересня 2013 року; поновити її на посаді вчителя початкових класів у Новоборовицькій ЗОШ; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по день ухвалення рішення, тобто по 08 січня 2014 року в сумі 11972 грн. 46 коп.; стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., посилаючись на те, що відповідно до наказу Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області її було призначено на посаду вчителя початкових класів у Новоборовицькій ЗОШ. Наказом № 602-к від 20 вересня 2013 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці.

Зазначає, що її було звільнено відповідачем у період її тимчасової непрацездатності, чим останній порушив вимоги п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Оскаржуваним рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 28 січня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 з рішенням суду не згоден, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на те, що оскаржуване рішення було ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді вчителя початкових класів у Новоборовицькій ЗОШ. У зв'язку зі зменшенням кількості дітей у школі, а також дітей шкільного віку в мікрорайоні, реорганізацією ЗОШ І-ІІІ ступеню в ЗОШ І-ІІ ступеню, відсутністю учнів, які будуть навчатися в 1-му класі у 2013-2014 навчальному році, наказом Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області була скорочена посада вчителя початкових класів (вчителя першого класу) у 2013-2014 навчальному році (а. с. 26-27). Цим же наказом директору Новоборовицької ЗОШ було доручено створити комісію за участю членів профспілкового комітету для визначення конкретного працівника школи, який підлягає звільненню за скороченням штату у зв'язку з реорганізацією. Комісією було прийнято рішення про звільнення позивачки враховуючи норми наступності, оскільки дітей 1-го класу повинна була навчати саме вона, а учнів набрано не було, та вона не мала переваг при звільненні над іншими вчителями початкових класів.

За два місяці до звільнення наказом № 257-к від 03 червня 2013 року ОСОБА_2 була попереджена про майбутнє звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що також була повідомлена Державна служба зайнятості України (а. с. 29). З метою працевлаштування ОСОБА_2 було запропоновано переведення на посаду сторожа на 0,5 ставки, від чого вона відмовилась, як і підписати вищевказаний наказ, про що членами профспілкового комітету було складено відповідний акт від 03 червня 2013 року (а. с. 29, 30).

18 вересня 2013 року було отримано згоду профспілкового комітету про звільнення ОСОБА_2 з 20 вересня 2013 року. При цьому, позивачка була двічі запрошена на засідання комітету: 16 вересня 2013 року - особисто та 17 вересня 2013 року - через свого чоловіка, який також є вчителем у Новоборовицькій ЗОШ. Однак, підписати текст запрошення 16 вересня 2013 року позивачка відмовилась і заявила, що на засідання профспілкового комітету не прийде, а її чоловік взагалі відмовився отримати відповідне запрошення, про що було складено відповідні акти від 16 та 17 вересня 2013 року (а. с. 31-33). Розглядаючи питання про надання згоди на звільнення позивачки, профспілковий комітет, відповідно до положень ст. 42 КЗпП України, визначив, що при рівній кваліфікації вчителів початкових класів ОСОБА_2 не має переважного права на залишення на роботі при скороченні штату.

Наказом № 602-к від 20 вересня 2013 року ОСОБА_2 була звільнена з посади вчителя початкових класів Новоборовицької ЗОШ з 20 вересня 2013 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 36). 20 вересня 2013 року ОСОБА_2 на роботу не з'явилась, у зв'язку з чим трудова книжка та наказ про звільнення були надіслані їй рекомендованим листом із повідомленням про вручення (а. с. 34), а грошові кошти з остаточного розрахунку перераховані на її картковий рахунок у банку.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції стало відомо, що ОСОБА_2 з 17 вересня 2013 року по 04 листопада 2013 року перебувала на лікарняному (а. с. 11), у зв'язку з чим наказом Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області № 703-к від 04 листопада 2013 року було скасовано наказ № 602-к від 20 вересня 2013 року та призначено нову дату звільнення ОСОБА_2 на 08 листопада 2013 року, з урахуванням перенесення 3 календарних днів основної щорічної відпустки. (а. с. 10).

06 листопада 2013 року профспілковий комітет Новоборовицької ЗОШ повторно дав згоду на звільнення ОСОБА_2 з роботи.

Наказом Управління освіти Свердловської міської ради Луганської області № 707-к від 08 листопада 2013 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату з виплатою вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку (а. с. 57).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що на момент розгляду справи наказу № 602-к від 20 вересня 2013 року про звільнення позивачки ОСОБА_2 з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України вже не існувало, оскільки зазначений наказ був скасований самим відповідачем наказом № 703-к від 04 листопада 2013 року, і з урахуванням того, що інші позовні вимоги (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди) є похідними від позовних вимог про скасування наказу № 602-к від 20 вересня 2013 року про звільнення і поновлення на роботі, а також того, що позивачкою не оскаржується наказ про її звільнення з роботи № 707-к від 08 листопада 2013 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Зазначений висновок суду, за відсутності предмету спору (наказу про звільнення № 602-к від 20 вересня 2013 року), відповідає матеріалам справи, вимогам закону і не спростовується доводами апеляційної скарги. При цьому, судова колегія враховує, що позивачка ОСОБА_2 не позбавлена права і можливості оскаржити наказ № 707-к від 08 листопада 2013 року про звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яким вона фактично була звільнена з роботи, а також заявити інші позовні вимоги, пов'язані саме з цим звільненням за вищевказаним наказом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 28 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: