Головуючий суду 1 інстанції - Максименко О. Ю.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 409/1493/13-ц

Провадження № 22ц/782/509/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Лозко Ю. П.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 08 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання недійсними договорів оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до СТОВ «Вікторія» про визнання недійсними договорів оренди землі, в якому просили суд визнати недійсними укладені між ними та відповідачем договори оренди землі від 01 січня 2009 року, а також покласти на відповідача судові витрати, посилаючись на те, що у спірних договорах оренди землі відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: у договорах відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, пункт договору про об'єкт оренди прописаний неповністю, відсутні план або схема земельних ділянок, які передаються в оренду; відсутні кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; відсутні акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

З урахуванням того, що в укладених між ними та відповідачем договорах оренди землі відсутня частина істотних умов договору, на підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про оренду землі» просили суд визнати їх недійсними.

Оскаржуваним рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 08 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з рішенням суду не згодні, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги, посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,5500 га, яка розташована на території Нещеретівської сільської ради (а. с. 11).

Відповідно до акту від 02 січня 2009 року ОСОБА_2 передала Голові СТОВ «Вікторія» ОСОБА_4 свою земельну ділянку в оренду строком на 15 років (а. с. 7), про що 01 січня 2009 року був укладений договір оренди земельної ділянки (а. с. 6).

Договір підписаний власником земельної ділянки особисто та зареєстрований у Білокуракинському РРО, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2010 року за № 041041500082 (а. с. 6).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,9801 га, яка розташована на території Нещеретівської сільської ради (а. с. 16).

Відповідно до акту від 02 січня 2009 року ОСОБА_3 передав Голові СТОВ «Вікторія» ОСОБА_4 свою земельну ділянку в оренду строком на 15 років (а. с. 12), про що 01 січня 2009 року був укладений договір оренди земельної ділянки (а. с. 13).

Договір підписаний власником земельної ділянки особисто та зареєстрований у Білокуракинському РРО, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2010 року за № 041041500081 (а. с. 6).

Відповідно до ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (в редакції, чинній на момент укладення договорів оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі, відповідно до ч. 4 ст. 15 вищевказаного Закону, є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону набирає чинності.

Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державного факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що укладені між сторонами договори оренди землі дійсно не містять всіх істотних умов, передбачених законодавством, однак дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском позивачами трирічного строку позовної давності, а також тим, що позовні вимоги про визнання договору недійсним не пов'язані з виконанням або невиконанням умов договору. При цьому, суд враховував, що при укладенні договорів оренди землі від 01 січня 2009 року позивачі були ознайомлені з їх умовами, оскільки власноруч їх підписали, а тому могли і повинні були знати про те, що вони є недійсними з моменту їх укладення.

Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Проаналізувавши викладені норми та характер правовідносин, які існують між сторонами, судова колегія вважає, що позивачі не пропустили строк звернення до суду, оскільки на вимоги власника про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, строк дії якого ще не закінчився, позовна давність, яка встановлена ст. 256 ЦК України, не поширюється, оскільки ці відносини мають триваючий характер і договір оренди може бути припинений протягом усього часу його дії.

З матеріалів справи (а. с. 6, 13) вбачаться, що при укладенні договорів оренди землі сторонами до цих договорів дійсно не були включені такі істотні умови як: передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, повне описання об'єкту оренди, план або схема земельних ділянок, які передаються в оренду; кадастрові плани земельних ділянок з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів та акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Зазначений факт у судовому засіданні не заперечувався і відповідачем і був підтверджений висновком суду про те, що при укладенні договорів оренди землі сторонами не були включені усі істотні умови, передбачені ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню. При цьому, судова колегія враховує, що належне виконання умов договору відповідачем також не могло бути підставою для відмови позивачам у позові про визнання їх недійсними, оскільки при їх укладенні були порушені вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а відтак відповідач виконував не всі умови, які підлягали виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачами за звернення до суду з позовом в розмірі 229 грн. 40 коп., підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3

На підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 08 січня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» про визнання недійсними договорів оренди землі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія».

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: