ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
04.03.2014Справа № 901/92/14
За позовом Управління З'єднувального каналу
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс»
про стягнення заборгованості за договором
Суддя С.А. Чумаченко
Представники сторін:
від позивача - Сміліченко Г.В., довіреність № 12-02/33 від 07.02.2014, представник;
від відповідача - Вєрнєзі Д.М., довіреність № б/н від 12.12.2013, представник.
СУТЬ СПОРУ: позивач Управління З'єднувального каналу звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Агропромсервіс", в якій просить суд стягнути заборгованість зі сплати послуг з подачі води у розмірі 43 161, 92 грн., заборгованість зі сплати пені у розмірі 310,22 грн., 3% річних - 6,74 грн., інфляційні витрати - 48,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.04.2013 між Управлінням З'єднувального каналу та Приватним акціонерним товариством "Агропромсервіс" укладено договір № 6 про надання послуг з подачі води та полив сільськогосподарських культур. Згідно до умов вказаного договору відповідач, як споживач послуг води та електроенергії, зобов'язався своєчасно та щомісяця проводити розрахунки та їх сплачувати. У 2013 році Приватному акціонерному товариству "Агропромсервіс" було надано послуги з подачі води на загальну суму 63 161,92 грн. за 2013 року. Згідно умов договору позивачем була здійснення попередня оплата на загальну суму 20 000,00 грн. Однак, відповідачем у подальшому не було сплачено послуги за подачу води, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що і стало підставою для звернення позивача із позовною заявою до суду.
Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак просив суд надати відстрочку виконання рішення у зв'язку з форс мажорними обставинами.
25.02.2014 у судовому засіданні була оголошена перерва на 04.03.2014 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Після перерви представник позивача надав суду пояснення, відповідно якого проти відстрочки заперечував.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, тому не вбачає підстав для відкладення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
08.04.2013 між Управлінням З`єднувального каналу та Приватним акціонерним товариством «Агропромсервіс» був укладений договір № 6 про надання послуг з подачі води на полив сільськогосподарських культур.
Відповідно до п.1.1 договору, даний договір передбачає умови та порядок подачі води для поливу сільгоспкультур, а також розрахунків за послуги по її подачі.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що подача води водокористувачу здійснюється з точки водовиділу. Точкою водовиділу вважається насосна станція з регулюючою ємністю, водоводом та гідротехнічною спорудою на ньому, що перебувають на балансі виконавця, з якої здійснюється подача води замовнику.
Згідно до п.2.1.1 договору, позивач зобов`язався здійснювати подачу води згідно з планом поливу (додаток 1) відповідно до заявки замовника (додаток 2) протягом поливного сезону 2013 року витратами, що не перевищують проектні можливості точок водовиділу. Подача води здійснюється в обсягах, забезпечених бюджетним фінансуванням на оплату енергією, яка була використана головними і перекачувальними державними насосними станціями для подачі води до точки водо виділу, при умові своєчасного виконання замовником зобов'язань передбачених у пункті 2.2. договору.
Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що на підставі поданої замовником заявки на подачу води протягом однієї доби надати йому рахунок на попередню оплату послуг з подачі води.
Відповідно пункту 2.1.5. договору на підставі звірки розрахунків за послуги подачі води до 25 числа поточного місяця надавати замовнику остаточний рахунок за послуги.
Згідно пунктів 2.2.2 та 2.2.3 договору Замовник зобов'язаний за 5 днів до початку кожного поливу письмово подавати виконавцю заявку на необхідний обсяг подачі води, безпосередньо перед поливами подавати уточнену заявку, яка є підставою для включення насосної станції, відкриття засувки тощо та зобов'язаний своєчасно оплачувати виконавцю вартість послуг з подачі замовлених обсягів води.
Відповідно до пунктів 4.1-4.4 договору оплата вартості послуг з подачі води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною вартості послуг з подачі 1 куб.м води за фактично подані обсяги води відповідно до наказу Держкомітету України по водному господарству від 27.03.2009 року № 61/482/273. Договірна ціна узгоджується у Протоколі погодження договірної ціні на послуги з подачі 1 куб.м води (додаток 5). Замовник здійснює попередню оплату вартості послуг з подачі замовлених обсягів води. Замовник та Виконавець до 25 числа поточного місяця, враховуючі здійснені розрахунки, коригують суму оплати замовлених на наступний період, обсягів води.
Згідно до п.4.5 договору, підставою для платежів за фактично подані Замовнику обсяги води на полив зрошуваних земель є:
- рахунок виконавця, складений згідно до договірної ціни (у разі змін вартості послуг з подачі води здійснюється згідно укладеної додаткової угоди) на підставі двостороннього акта подачі-приймання обсягів води та звірок розрахунків за послуги з її подачі;
- двосторонній акт звірки обсягів використаної електроенергії по точці водовиділу;
- діючий на період розрахунків тариф на 1 кВт.год. електроенергії відповідно до установленого НКРЕ порядку.
В разі невиконання, або неналежного виконання зобов'язань по договору виконавець і замовник несуть відповідальність згідно з діючим законодавством (пункт 5.5. договору).
Розділом 7 передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. Умови договору між сторонами зберігають свою чинність на весь строк дії договору.
Відповідно до протоколу погодження договірної цині на послуг з подачі 1 куб. м. води для поливу сульсьгоспкультур (додаток 5 до договору), сторонами досягнуто домовленість про розмір договірної ціни на послуги з подачі 1 куб.м. води в розрізі сільськогосподарських культур: зернові - 13,0 коп.; кормові - 4,0 коп.; технічні - 13,0 коп.; волого зарядка - 13,0 коп.; повторні - 13,0 коп.
У протоколі погодження договірної цині також зазначено, що розрахунки здійснюються Замовником: за надані послуги відповідно до води за погодженою сторонами методикою, за спожиту електроенергію - відповідно до показань приладів обліку електричної енергії та розрахунків енергопостачальної організації згідно з вимогами « Правил користування електричною енергією» починаючи з першого по останній поливи.
У 2013 році Управлінням З'єднувального каналу Приватному акціонерному товариству «Агропромсервіс» було надано послу з подачі води на загальну суму 63161,92 грн., а саме:
- у травні 2013 надано послуги з подачі води на суму 4878,40 грн,. про що свідчить акт прийому-передачі води узгоджена сума за актом складає 1300,00 грн. та Акт витрат електроенергії по спецфонду узгоджена сума за актом складає 3578,40 грн. (а.с.19-31)
- у червні 2013 року надано послуги з подачі води на суму 58283,52 грн., про що свідчить Акт прийому-передачі води узгоджена сума за актом складає 12480,00 грн. та Акт витрат електроенергії по спецфонду (узгоджена сума за актом складає 45803,52 грн. (а.с.32-34).
Згідно з п 4.3. договору відповідач 19 серпні 2013 року провів попередню оплату вартості послуг з подачі води та електроенергії води на загальну суму 20000,00 грн. ( а.с. 45).
Як свідчить наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків за січень 2014, який підписаний сторонами, на день звернення позивачем із позовом сума заборгованості складала 43 161,92 грн.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління З'єднувального каналу підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що Управління З'єднувального каналу свої зобов'язання за договором № 6 від 08.04.2014 у повному обсязі, однак Приватне акціонерне товариство «Агропромсервіс» своє зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконало, що призвело до виникнення заборгованості.
В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 22.01.2014 на суму 43 161,92 грн., підписаний та скріплений печатками обох сторін (а.с.92).
Таким чином, вимоги Управління З'єднувального каналу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» основного боргу у розмірі 43 161,92 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» пені у розмірі 310,22 грн., 3% річних - 6,74 грн. та інфляційні витрати - 48,84 грн.
Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.
Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 230 Господарського кодексу встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливими задовольнити позовні вимоги Управління З'єднувального каналу до Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» про стягнення 3% річних - 6,74 грн. та інфляційні витрати - 48,84 грн.
Відносно вимог, щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» пені у розмірі 310,22 грн., суд вважає неможливим задовольнити в цій частини з огляду на наступне.
Відповідачем під час розгляду справи був наданий висновок № 1458/05-4 Торгової Промислової палати про форс мажорні обставини від 09.07.2012, в якому зазначено, що в силу несприятливих погодних умов у лютому 2012 році Приватне акціонерне товариство «Агропромсервіс» було визнано потерпілим від надзвичайної ситуації та станом на 23 лютого 2012 року ці обставини є форс - мажорними (а.с.44).
Також представником відповідача був наданий висновок № 1428/05-4 Торгової Промислової палати про форс мажорні обставини від 08.07.2013, в якому зазначено, що у результаті грунтової засухи у квітні - травні 2013 Приватне акціонерне товариство «Агропромсервіс» було визнано потерпілим від надзвичайної ситуації та станом на 06 червня 2013 року ці обставини є форс - мажорними (а.с.48).
Розділом 6 договору № 6 від 08.04.2013 передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальність перед іншою стороною порушення умов цього договору, обумовлених форс-мажорними обставина, що виникли мимо волі і бажання сторін і яких не можна передбачити або уникнути. Форс-мажорні обставини у даному договорі - це наслідки непереборної сили, що виникли після укладання цього договору в результаті подій надзвичайного характеру і, які жодна зі сторін договору, не могла передбачити та попередити (пожежі, повені, засуха, землетрус рівнів води у річках та інших водних об'єктах, екологічні катастрофи і аварії, підтоплення.
Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Судом встановлено, що відповідач був визнаний потерпілим від надзвичайної ситуації на момент укладення договору та у процесі його виконання, ці обставини є форс мажорними, відповідно до умов договору та діючого законодавства звільняється від відповідальності.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» пені у розмірі 310,22 грн. не підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача відносно надання відстрочки виконання рішення, суд відмовляє у її задоволенні, у зв'язку з недостатньо обґрунтованими обставинами відповідачем, що ускладнюють виконання рішення та з тяжким фінансовим становищем Управління З'єднувального каналу.
Витрати з оплати судового збору відносяться на відповідача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 04.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 06.03.2014.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» на користь Управління З'єднувального каналу заборгованість зі сплати послуг з подачі води у розмірі 43 161, 92 грн., 3% річних - 6,74 грн., інфляційні витрати - 48,84 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50грн.
3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.
4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агропромсервіс» пені у розмірі 310,22 грн. - відмовити.
Суддя С.А. Чумаченко
Розсилка простою кореспонденцією:
1. Приватне акціонерне товариство "Агропромсервіс", вул. Октябрьська, 118, смт. Первомайське, Автономна Республіка Крим, Україна, 96300.
2. Управління З'єднувального каналу, вул. Октябрьська,120, смт. Первомайське, Автономна Республіка Крим, Україна, 96300.