ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 643/12844/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2013р. по справі № 643/12844/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради

про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2013 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН, відповідач), в якому просила: поновити строк для звернення до суду з моменту порушення права з серпня 2011 року, визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років та стягнути з відповідача недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з серпня 2011 року по 31 серпня 2013 року згідно з ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" у розмірі 19750 грн.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2013 року в позові ОСОБА_1 - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання незаконними дій відповідача та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім того, позивачем пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи дату звернення позивача до суду (29.08.2013 року), шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту лише з 01.03.2013 року.

Згідно з ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Причини, які вказані позивачем, не можуть бути враховані, як поважні, оскільки той факт, що ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не дає підстав для пропуску строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Крім того, позивач не є одинокою матір'ю, проживає та зареєстрована зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 відповідно до довідки від 02.08.2011 р. №730 КОЖК «Призма №293».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2011 року по 28.02.2013 року включно, що зумовлює залишення таких позовних вимог без розгляду, а не розгляду по суті.

Щодо позовних вимог за період з 01.03.2013 року по 31 серпня 2013 року колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.

Відповідно до заяви від 08.08.2011 року на підставі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» ОСОБА_1 призначена допомога по догляду за дитиною - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку на період з 30.07.2011 року по 15.05.2014 року щомісячно в розмірі 130,00 грн.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, (пункт 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа, (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що закон, відповідно до якого повинна бути призначена ОСОБА_1 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, її розмір та порядок нарахування застосовується в залежності від статусу ОСОБА_1 в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки до народження дитини працювала в ПАТ "УкрСиббанк" та наказом № 303-ВК від 29.07.2011 року їй надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

З огляду на викладене, позивач за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року (в межах заявлених позовних вимог) має право отримати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, що за вказаний період складає 5052,00 грн. (972грн.*6 міс. - 130грн.*6міс.).

Посилання відповідача на те, що ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено на підставі Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. №107-VI, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III. Отже, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.

Таким чином, позовні вимоги за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні підлягає скасуванню, а за період з 01.08.2011 року по 28.02.2013 року включно - залишенню без розгляду, виходячи з приписів ст. 100 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2013р. по справі № 643/12844/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо призначення, нарахування та виплати сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку нижче прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до шести років, за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року відповідно до ст. 43 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" в розмірі 5052,00 (п'ять тисяч п'ятдесят дві) грн.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2011 року по 28.02.2013 року включно залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П’янова Я.В.

Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.