ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2014 року Справа № 876/428/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Личаківської районної адміністрації про зобов'язання відповідача виконати вимогу припису,-

В С Т А Н О В И В :

25.01.2011р. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (далі-Інспекція) звернулася з адміністративним позовом в суд, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 виконати вимоги припису №1л/244-ф від 11.10.2010р.: за власні кошти демонтувати прибудову до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою суду залучено до участі у справі Личаківську районну адміністрацію як третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не прийняв до уваги той факт, що припис Інспекції є чинним, не скасованим, а отже обов'язковим до виконання. Залишено поза увагою і те, що на самочинну прибудову не визнано право власності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виконання вимог припису Інспекції №1л/244-ф від 11.10.2010р. може спричинити руйнування всього багатоквартирного житлового будинку, чим заподіяти значну шкоду життю і здоров'ю мешканців цього будинку та їх майну. При цьому, здійснена добудова на самовільно зайнятій земельній ділянці, прилеглій до будинку, не створює небезпеки, оскільки відповідає державним нормам та стандартам, а згідно висновку за результатами технічного обстеження, проведеного на замовлення відповідача, проведення демонтажних робіт спричинить ризик виникнення руйнування головного фасаду будівництва. Суд першої інстанції погодився з думкою відповідача про неможливість та недоцільність виконання припису про демонтаж прибудови, оскільки при його прийнятті суб'єктом владних повноважень не було враховано усіх істотних обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суду апеляційної інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження №531 від 09.11.2010р. щодо самовільного будівництва на АДРЕСА_1 та зобов'язала мешканців квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 багатоквартирного будинку, в тому числі, ОСОБА_2, демонтувати здійснені ними прибудови.

11 жовтня 2010 року Інспекція провела перевірку у зв'язку зі зверненням Личаківської районної адміністрації м. Львова щодо самовільного будівництва до квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, яка самовільно здійснює її реконструкцію шляхом прибудови приміщення без погодженої проектної документації, чим порушено п. 9.1 ДБН А 2.2-3-2004, ст.ст. 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено п 1.2 ДБН А.3.1-5-96, ст. 20 Закону України «Про планування та забудову територій» та без правовстановлюючого документу на земельну ділянку, що є порушенням ст. 22 Закону України «Про основи містобудування». Здійснення реконструкції відповідач пояснила необхідністю покращення житлових умов.

За наслідками перевірки складено акт №381-л від 11.10.2010р. та відносно ОСОБА_2 Інспекцією складено протокол про адміністративне правопорушення №122-л від 11.10.2010 року.

На підставі протоколу та акта перевірки №381-л від 11.10.2010р. Інспекція винесла постанову №1л/492-ф від 12.10.2010р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу в сумі 170,00грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 96 КУпАП.

Водночас, на підставі акта перевірки №381-л від 11.10.2010р. Інспекція винесла припис №1л/244-ф від 11.10.2010р., яким ОСОБА_2 запропоновано демонтувати прибудову до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 в 30-денний термін з дня отримання письмового припису повідомити інспекцію про вчинені дії щодо виконання вимог припису. Зазначений припис вручено особисто ОСОБА_2, про що свідчить її підпис про отримання.

25 листопада 2010 року Інспекція провела повторну перевірку на предмет виконання вимог припису№1л/244-ф від 11.10.2010р., під час якої з'ясовано, що ОСОБА_2 не демонтувала самочинної прибудови до своєї квартири, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Одночасно, власники квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1 звернулися до суду з вимогами про визнання права власності на приміщення, самочинно добудовані ними до своїх помешкань. Личаківська районна адміністрація подала зустрічний позов про демонтаж самовільно здійснених прибудов.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд Львівської області прийняв рішення від 10.06.2013р., яким скасував рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.05.2012р. в частині визнання права власності на реконструйовані квартири, у тому числі за ОСОБА_2 та в цій частині ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні таких вимог. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.05.2012р. в частині відмови у зустрічному позові Личаківської районної адміністрації щодо демонтажу самочинних прибудов - залишено без змін з тих підстав, що Личаківська районна адміністрація не довела, яким чином самочинне будівництво порушує права інших осіб.

При прийнятті рішення колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до ст.10 Закон України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

До набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (12.03.2011р.) відносини у сфері планування, забудови та іншого використання територій регулював Закон України «Про планування і забудову територій» №1699, відповідно до статті 31 якого державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.

Стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачає, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 2 Положення «Про державний архітектурно-будівельний контроль», який було затверджено постановою Кабміну України від 25.03.1993р. №225, чинне на момент виникнення спірних правовідносин передбачав, що державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи. Згідно з п. 4 цього Положення інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право, зокрема, давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків.

Відповідно до Положення «Про інспекцію архітектурно-будівельного контролю у Львівській області» інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Львівській області є територіальним органом Державної архітектурно - будівельної інспекції, утворена відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. №69, входить до сфери її управління, підзвітна і підконтрольна їй.

Згідно до п. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства, а позивач вправі видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення фактів порушень вимог законодавства (п.п.5 п.5 Положення «Про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області»).

Під належним дозволом слід розуміти передбачений Законом України «Про планування і забудову територій» дозвільний документ, що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об'єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі.

Згідно частині 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України «Про основи містобудування» особи винні у: виконанні будівельних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції, прибудова відповідачем здійснювалась без відповідних дозвільних та правовстановлюючих документів, рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки відповідачу у матеріалах справи відсутнє.

Відповідно до п. 4 Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993р. №225 чинне на час виникнення спірних правовідносин, інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків, складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до переконання, що до повноважень Інспекції віднесено право приймати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил. Вказане може бути здійснено шляхом визначення особі, яка вчинила виявлене інспекцією порушення, зокрема вимоги про зупинення будівництва (в разі коли таке не завершено), здійснення заходів спрямованих на отримання чи внесення змін до відповідних дозволу та проекту, отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку чи вчинення інших дій які усунуть такі порушення.

Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги: відсутність земельної ділянки для проведення реконструкції квартири шляхом прибудови до багатоповерхового будинку, дозвільних документів, які надають право на таку реконструкцію. Окрім того, колегією суддів взято до уваги обставини відсутності на момент постановлення рішення правовстановлюючих документів на реконструйовану квартиру.

Покликання відповідача на висновок за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж реконструйованої квартири, яке проводило представництво ДП «Науково-дослідна виробничо-технічна агенція «Стратегія регіонального розвитку» на її замовлення не може братись судом до уваги, оскільки проведений на замовлення зацікавленої особи та не на підставі ухвали суду.

Судом першої інстанції не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту оскарження припису в судовому порядку, так і виконання відповідачем вимог припису №1л/244-ф від 11.10.2010 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо судових витрат, то з врахуванням вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є підставні і дають можливість дійти висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 виконати вимоги припису №1л/244-ф від 11.10.2010р., а саме, за власні кошти демонтувати прибудову до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш