Єдиний унікальний номер 270/5873/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2232/2014
Головуючий у І інстанції Єрьомін Д.О.
Доповідач Дундар І.О.
Категорія 06
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дундар І.О.
суддів Янчук Т.О., Мірута О.А.
при секретарі Руденко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Макіївської міської ради, треті особи Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Реєстраційна служба Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області про визнання права власності на самочинне будівництво
за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3
на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 грудня 2013 року,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 24 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Макіївської міської ради, треті особи: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, Реєстраційна служба Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області про визнання права власності відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права: справу розглянуто без участі представника позивача, визнано не поважною причину щодо відкладення розгляду справи, не враховано, що в судовому засіданні, яке відбулось 06 грудня 2013 року представником позивача було заявлено клопотання щодо надання часу для надання додаткових доказів, справу розглянуто односторонньо та з порушенням конституційних прав позивача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити.
Інші особи до суду не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - представники відповідача Макіївської міської ради та третьої особи Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області під особистий підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, представник третьої особи Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області - телефонограмою, яка передана24 лютого 2014 року та зареєстрована в Журналі телефонограм №1 за №590.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з»явилися, дослідивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що за договором купівлі-продажу від 10 липня 1995 року, ОСОБА_4 було придбано у ОСОБА_5 недобудований будинок готовністю 77%, туалет, огорожу та водопровід за адресою АДРЕСА_1, ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Макіївки Донецької області від 25 березня 2005 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно до якої, ОСОБА_1 перейшло право власності на незавершений будівництвом житловий будинок, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1. З листа КП «БТІ м.Макіївки» від 02 квітня 2012 року № 1/35-17200 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1, самочинно збудований гараж, під літерою «В» та житловий будинок під літерою «А-3», який має 100% готовності за конструктивними елементами, дозвіл на виконання будівельних робіт і проект до КП «БТІ м.Макіївки» не надано. Рішенням КП «БТІ м.Макіївки» від 24 травня 2012 року № 1/35-89 відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно - незакінчений будівництвом житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка за цією адресою у власність, оренду та користування не передавалась, належить до земель Макіївської міської ради, правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні. З експертного висновку протипожежного стану об»єкту № 0012 від 02 грудня 2013 року ТОВ «Автор Плюс» порушень діючих протипожежних норм і правил, що можуть призвести до виникнення пожежі не виявлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були надані належні докази дотримання вимог чинного законодавства України - дозвіл на виконання будівельних робіт, декларацію про готовність об»єкта до експлуатації і відповідність побудованого об»єкту державним стандартам, нормам і правилам, місцевим правилам забудови.
Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.
За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних,будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У зв'язку з цим норми ч.3 ст.376 ЦПК України можуть бути підставою для задоволення позову про визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості лише тоді, коли при відсутності права на забудову земельної ділянки на момент подання позову позивачем було здійснено самочинне будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших норм і правил.
Законом України «Про планування та забудову територій» від 20 квітня 2000 року визначено основні вимоги щодо організації планування територій на загальнодержавному та регіональному рівнях, порядку одержання дозволу на будівництво, порядку одержання вихідних даних на проектування об'єкта будівництва та здійснення проектно - вишукувальних робіт, одержання проектної документації на будівництво та дозволу на виконання будівельних робіт, порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Закон України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 26 ч.5 даного Закону передбачено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно ч.9 Прикінцевих положень Закону прийняття в експлуатацію збудованих до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і заяви про прийняття в експлуатацію яких подаються до 31 грудня 2012 року, здійснюється безоплатно інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об'єктів за наявності документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, протягом 30 днів з дня подання заяви. Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Відповідно до ст. 30-1 вищевказаного Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті. Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, для одержання якого замовник або уповноважена ним особа подає до інспекції заяву і відповідні документи.
Цим Законом передбачено як одержання суб'єктом забудови дозволу на будівництво, так і одержання дозволу на виконання будівельних робіт, надання яких належить до компетенції Державної архітектурної інспекції України або її територіальних органів.
Згідно ст.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. №1243 (діючого на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок), цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено дотримання вимог чинного законодавства та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться лише до процесуальних порушень, допущених при розгляді справи і не ґрунтуються на законі.
Дійсно, судове засідання 24 грудня 2013 року проведено у відсутність представника позивача ОСОБА_3 (арк..спр.86), суд визнав причини неявки неповажними, так як не надано документів на підтвердження обставин неявки.
З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2013 року представник позивача ОСОБА_3 надала суду заяву з проханням відкласти розгляд справи в зв»язку з необхідністю приймати участь у розгляді іншої справи (арк..спр.85).
На підставі ч.1 ст.169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі: 1) неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; 2) першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; 4) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Таким чином висновок суду про розгляд справи у відсутність представника позивача, яка раніше надавала пояснення по справі, відповідає вимогам закону, оскільки дана неявка є другою, в-перше представник позивача ОСОБА_3 зверталась до суду з заявою про відкладення розгляду справи 16 грудня 2013 року (арк..спр.75).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що в судовому засіданні 6 грудня 2013 року заявлялось клопотання про оголошення перерви для надання необхідних документів, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки, по-перше, дане клопотання було задоволено судом, представнику позивача надано час для підготування необхідних документів, по-друге, до 24 грудня 2013 року (дата ухвалення рішення) представник позивача так і не надала додаткові документи, а на підставі ч.1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. На час ухвалення рішення даний строк сплинув, так як ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Макіївка Донецької області від 15 жовтня 2013 року було відкрито провадження по даній цивільній справі (арк..спр.34).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази не досліджувались апеляційним судом.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді