Справа №:116/4643/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Хіневич А.М.
№ провадження:22-ц/190/742/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Сінані О.М.,
суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
при секретарі:Усеїновій Н.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Шкільненської селищної ради Сімферопольського району до ОСОБА_6 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року,
в с т а н о в и л а :
в липні 2012 року Шкільненська селищна рада Сімферопольського району звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, мотивуючи свої вимоги тим, що 14.03.2001 року між Військовим управлінням ЖКГ «Шкільне» та ОСОБА_6 укладений договір № 38/100 піднайму житлового приміщення, строком до 14.03.2002 року. Рішенням виконавчого комітету Шкільненської селищної ради № 7/62 від 29.07.2009 року квартиру АДРЕСА_1 виключено з списку службових та закріплено за ОСОБА_7 На підставі зазначеного рішення ОСОБА_7 виданий ордер № 6/123 від 17.08.2009 року на житлове приміщення, житловою площею 17,2 кв.м., за яким він і вселився у квартиру АДРЕСА_1. Незважаючи на передачу квартири іншій особі, відповідач відмовляється звільнити займане приміщення, посилаючись на наявність договору піднайму від 14.03.2001 року, до квартири нікого не допускає, зареєстрований у кв. АДРЕСА_2 зазначеного будинку. На підставі викладеного просила виселити ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 06.11.2013 року позов задоволений, виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вирішено питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що вселився в квартиру на законних підставах, договір піднайму продовжений на невизначений строк, не отримання ордеру на проживання в спірній квартирі не є підставою для виселення. Окрім того, позивач не є наймодавцем, а тому, за змістом ст. 97 ч. 1 ЖК Української РСР не є і належним позивачем у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить позивачу на праві комунальної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.03.2002 року.
За договором піднайму № 38/100 від 14.03.2001 року квартира АДРЕСА_1 передана наймачем - ВУ ЖКГ «Шкільне» у піднайм ОСОБА_6 та ОСОБА_6 строком до 14.03.2002 року.
21.05.2001 року на підстав рішення № 38/415 виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району ОСОБА_7 виданий службовий ордер на квартиру АДРЕСА_1 та відкритий особовий рахунок НОМЕР_1.
Рішенням виконавчого комітету Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим від 29.07.2009 року № 7/62 спірну квартиру виключено з числа службових, закріплено за ОСОБА_7 та останньому виданий ордер № 6/123, як основному квартиронаймачу.
Відповідно до акту від 13.05.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 мешкає, в тому числі, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований в квартирі АДРЕСА_2 зазначеного будинку, на квартирному обліку у виконавчому комітеті Шкільненської селищної ради в період з 2003 по 2013 роки не перебував.
Задовольняючи позов Шкільненської селищної ради, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. 97 ЖК України, відповідно до якої: після закінчення строку договору піднайму піднаймач не вправі вимагати відновлення договору і на вимогу наймача зобов'язаний звільнити займане приміщення. Якщо договір піднайму укладено без зазначення строку, наймач зобов'язаний письмово попередити піднаймача про припинення договору за три місяці.
Також місцевий суд виходив з того, що з 2010 року позивач та особа, якій виданий ордер, вимагали від відповідача звільнити займане ним на підставі договору піднайму приміщення, в тому числі шляхом звернення до суду з позовами.
З такими висновками місцевого суду не повністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам процесуального Закону рішення місцевого суду не відповідає.
Судом правильно встановлено, що відповідач вселився правомірно, на підставі ст. 91 ЖК Української РСР у квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 97 ч.ч. 3, 4 ЖК Української РСР, якщо договір піднайму укладено без зазначення строку, наймач зобов'язаний письмово попередити піднаймача про припинення договору за три місяці. У разі відмовлення звільнити займане приміщення після припинення договору піднайму піднаймач і члени його сім'ї підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Згідно зі ст. 774 ч. 3 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону, у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Між тим в матеріалах справи відсутні докази письмового попередження позивача про припинення договору піднайму за три місяці.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Шкільненської селищної ради Сімферопольського району до ОСОБА_6 про виселення задоволенню не підлягають у зв'язку з порушенням порядку припинення договору піднайму, а звернення до суду з позовом про виселення не є таким попередженням за змістом ст. 97 ЖК Української РСР та ст. 763 ЦК України.
Окрім того, відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 9 ЗУ «Про судовий збір», інваліди 2 групи звільнені від сплати судового збору. Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 29.05.2013 року (а.с. 59) ОСОБА_6 є інвалідом другої групи, а тому звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 06 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову позовом Шкільненської селищної ради Сімферопольського району до ОСОБА_6 про виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді