ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р.

Справа № 7/301-3887

 10 год. 30 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Стадник М.С.             

при секретарі судового засідання Онуфрієнко М.П.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Березовицьке тепличне господарство”, смт. Велика Березовиця, вул. Студинського, 2, Тернопільського району, Тернопільської області, 47724

до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, 46003

за участю представників сторін:

позивача:          Кудінов Валерій Вікторович –довіреність б/н від 01.11.06р.;

відповідача:          Білий Володимир Володимирович –довіреність № 66974/7/10-015 від 17.10.06р..

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Березовицьке тепличне господарство” звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000132305/0/29797 від 22.05.2006р. та № 0000132305/2/51114 від 15.07.2006р. прийнятих Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, якими визначено товариству податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8000 грн. основного платежу та 4000 грн. штрафних санкцій.

Представникам сторін в судовому засіданні роз’яснено їх права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт позапланової невиїзної документальної перевірки № 9994/23-04/14039253 від 17.05.2006р. проведеної на предмет дотримання правильності декларування ПДВ при розрахунках з ТзОВ „Західенерго” за період з 01.04.2004р. по 30.09.2005р. яким встановлено факти порушення позивачем норм Закону України „Про податок на додану вартість”, у зв’язку з чим товариству правомірно визначено податкове зобов’язання по податку та штрафних санкціях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту „б”, пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132305/0/29797 від 22.05.2006р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Березовицьке тепличне господарство” визначено суму податкового зобов’язання: 8000 грн. податку на додану вартість та 4000 грн. штрафних санкцій.

Як зазначає інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість, згідно акту позапланової невиїзної документальної перевірки № 9994/23-04/14039253 від 17.05.2006р. стало порушення товариством п. 1.8. ст. 1., пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7. Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме безпідставно включено до податкового кредиту в серпні 2004р. 8000 грн. суми ПДВ по податковій накладній виданій ТзОВ „Західенерго”, оскільки сплачені суми податку не знаходять підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця, а тому  податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджуються копією, яка повинна бути у продавця.

Також просить суд звернути  увагу на те, що : станом на момент оформлення акту перевірки від 17.05.2006р., перевірити  наявність в ТзОВ „Західенерго”  документів , що підтверджують  фінансово –господарську діяльність, в тому числі виписаної ним копії податкової накладної, виявилося неможливим ,у зв’язку з їх втратою в результаті  викрадення з автомобіля директора товариства;   товарно –матеріальні цінності продані продавцем не   належали йому на праві  власності, так як були придбані у їх постачальників , які звітували про відсутність фінансово –господарської діяльності в період спірної поставки.

Позивач заперечує проти доводів інспекції і просить суд врахувати, що згідно пп. 7.4.5. Закону про ПДВ підставою для включення до податкового кредиту сплачених у вартості товарів  сум  ПДВ є податкова накладна, товариством віднесено до валових витрат суми одержаних матеріальних цінностей від ТзОВ „Західенерго”  на підставі угоди  та первинних документів що підтверджують її виконання, тобто сума понесених витрат підтверджена документами необхідними для ведення бухгалтерського обліку і даний факт не оспорюється відповідачем. Просить суд врахувати, що нормами Закону про ПДВ не передбачена відповідальність покупця за не включення до податкового зобов’язання та несплату  продавцями сум ПДВ з проданих ними товарів.

В процесі апеляційного оскарження прийнятого інспекцією рішення № 0000132305/0/29797, податковою інспекцією за результатами розгляду скарг позивача прийняте податкове повідомлення –рішення № 0000132305/2/51114 від 15.07.2006р., яким підтверджені підстави та сума визначеного податкового зобов’язання за попереднім рішенням та встановлено новий граничний строк його сплати: 10 – день від дня їх одержання, яке також оспорюється позивач з тих же підстав.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та  наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов  підлягає задоволенню.

          

При цьому суд  виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, контролюючим органом стосовно сплати податків є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Законом 2181 шляхом приймання  податкових повідомлень –рішень, на підставі матеріалів перевірки результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Так, податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень посилається на акт перевірки № 9994/23-04/14039253, який не може бути належним доказом, що підтверджує порушення товариством норм чинного законодавства зазначених в рішеннях ,оскільки:  

1. відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ, відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону про ПДВ вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ надано виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 9. даного закону.

Як випливає із матеріалів справи, акту перевірки, податковий кредит в сумі 8000 товариством сформовано на підставі даних податкової накладної № Б11/06 від 11.06.2004р. виданої ТзОВ „Західенерго” на виконання договору постачання обладнання № 5/06-01 від 05.06.2004р.та специфікації до нього, яка є невід”ємною частиною договору. Виконання договору підтверджується видатковою накладною №17/08 від 17.08.2005р. та платіжним дорученням №15 від 11.06.2006р. на суму 48000 грн. в тому числі ПДВ 8000 грн..

Зазначена податкова накладна виписана платником ПДВ, що підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, який ведеться центральним органом державної податкової служби, в порядку передбаченому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р. і дана інформація оприлюднюється на web сайті ДПА України (www.sta.gov.ua). Згідно даного Реєстру ТзОВ „Західенерго” зареєстроване платником ПДВ   05.05.2004р., про що йому видано свідоцтво платника ПДВ, яке станом на 01.08.2006р. не анульовано і суб’єкт господарської діяльності не  виключений з Реєстру платників ПДВ.

Податкові накладні оформлені у відповідності з вимогами передбаченими пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, що інспекцією не оспорюється, а тому  посилання в рішенні на порушення підприємством пп.7.4.5.п.7.4.ст.7 Закону про ПДВ,  є безпідставним.

2. Необґрунтованим є посилання інспекції на те, що податкові накладні виписані ТОВ „Західенерго” не підтверджені копіями при проведенні перевірки цього товариства, так як Закон про ПДВ не ставить в залежність включення покупцем до податкового кредиту сплачених сум ПДВ тільки при наявності копії накладної у продавця. Також, не знаходять підтвердження нормами Закону про ПДВ, доводи інспекції про право покупця включити до податкового кредиту тільки ті сплачені суми ПДВ, які знайшли своє підтвердження в податкових зобов’язаннях продавця.

3. Не довела податкова інспекція належними доказами, що  матеріальні цінності  реалізовані ТзОВ „Західенерго” ТзОВ „Березовицьке тепличне господарство”, не могли бути предметом купівлі –продажу відповідно до ст. 656 ЦК України , згідно якої предметом договору може бути товар який є у продавця або буде придбаний, набутий ним у майбутньому та , що  власність на даний товар оспорюється третіми особами, які є його власниками. В акті перевірки інспекція підтвердила, що проданий товар (вентилятор ТD2000/315 в кількості 3 шт., калорифер КВН 50*25-2 в кількості 3 шт., зворотній клапан RSK 31 в кількості 3 шт., камера змішування з фільтрами і клапанами під сервопривід, пульт управління на основі контролера AQUA 24 TF/D в кількості 3 шт., вимірювач концентрації вуглекислого газу) є в  наявності у товариства та проведений по бухгалтерському обліку , зауважень щодо неправомірності формування валових витрат товариством не встановлено. В запереченнях податкова інспекція підтверджує , що реалізований товар придбаний ТзОВ „Західенерго” в ТзОВ „Промрезерв –2004”, ТзОВ „Смарт Д”, ТзОВ „Промхімресурси –2004”, ТзОВ „Інтекс”, ТзОВ „Ферон –Т”, ТзОВ „Спринт –СА” та ТзОВ „Вістолон – 2000”, а тому не звітування останніх про фінансово –господарську діяльність, не є беззаперечним доказом здійснення господарських операцій з порушенням чинного законодавства , що регулюють їх порядок. Неможливість спростувати  факт належності товару ТзОВ „Західенерго”  інспекція підтвердила в запереченнях , зазначаючи про відсутність документів в продавця,  а тому такий висновок зроблений на припущеннях, що є недопустимим при проведені перевірки.

4. Що стосується доводів відповідача про порушення платником податку п. 1.8. ст. 1. Закону про ПДВ, то слід зазначити, що дану норму закону платник не міг порушити, так як вона дає загальне визначення поняття бюджетного відшкодування і не регулює порядок формування податкового зобов’язання по податку на додану вартість та податкового кредиту.

Не довівши порушення при формуванні товариством  податкового кредиту, податкова інспекція не довела і порушення ним  пп.7.7. 1.п.7.7. ст. 7 Закону про ПДВ, яка регулює порядок визначення суми податку , що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету.

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність визначення товариству податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 8000 грн. та застосованих 50% штрафних санкцій від донарахованої суми ПДВ в сумі 4000 грн., , у зв’язку з чим податкові повідомлення–рішення  визнаються нечинними.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000132305/0/29797 від 22.05.2006р. та № 0000132305/2/51114 від 15.07.2006р. прийняті Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Березовицьке тепличне господарство” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 8000 грн. основного платежу та 4000 грн. штрафних санкцій.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „_15” грудня 2006р.  до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

 

                    Суддя                                                                                М.С. Стадник