КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2014 р. Справа№ Б3/150-12/24

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Копитової О.С.

представники сторін:

від публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»: Макаревич О.В. - представник за довіреністю № 548/12 від 23.10.2012;

ліквідатор банкрута: не з'явився;

від Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві: Кизима О.О. - представник за довіреністю № 28142/08 від 02.01.2014.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича на ухвалу господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі № Б3/150-12/24 (суддя Лутак Т.В.)

за заявою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ

до боржника фізичної особи-підприємця Дригало Людмили Борисівни, с. Шкарівка, Белоцерківський р-н, Київська обл.

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця Дриґало Людмили Борисівни.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2012 порушено провадження у справі № БЗ/150-12.

Постановою господарського суду Київської області від 03.04.2013 визнано Фізичну особу-підприємця Дриґало Людмилу Борисівну (09170, Київська область, Білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. І.Мазепи, буд. 1; ідентифікаційний номер 2004100145) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.04.2013 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича (ліцензія серії АД № 077599 від 19.11.2012; ідентифікаційний номер 3012803539; м. Київ, бульвар. Дружби Народів, буд. 14-16, кв. 195), якого зобов'язано у 5-денний строк з моменту отримання постанови подати до офіційного друкованого органу України оголошення про визнання боржника банкрутом.

Відповідна публікація здійснена в газеті «Голос України» № 79 (5579) від 24.04.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013 визнано грошові вимоги кредиторів до банкрута ФОП Дриґало Л.Б. в сумі 4 015 153,50 грн у наступному складі: Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС у розмірі 882 514,05 грн, з яких: 506 736,03 грн - друга черга та 375 778,02 грн - третя черга задоволення вимог кредиторів; Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві у розмірі 103 538,11 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у розмірі 3 029 101,34 грн., з яких: 3 027 954,34 грн - третя черга та 1 147,00 грн (судовий збір) - витрати, що відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів; зобов'язано ліквідатора банкрута Самофалова В.В. включити до реєстру грошових вимог кредиторів банкрута визнані судом кредиторські вимоги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2014 у справі № Б3/150-12/24 (суддя Лутак Т.В.) відмовлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у задоволенні скарга на дії ліквідатора № 140-0-0-00/8/2547 від 29.11.2013 та зобов'язано ліквідатора банкрута - фізичної особи-підприємця Дригало Людмили Борисівни арбітражного керуючого Самофалова В.В. у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали провести загальні збори кредиторів та створити комітет кредиторів банкрута.

Оскаржувана ухвала в частині зобов'язання ліквідатора банкрута провести загальні збори кредиторів мотивована наявністю клопотання кредиторів про скликання ліквідатором зборів кредиторів та необхідністю в проведенні ліквідатором зборів кредиторів враховуючи обов'язки ліквідатора та виключні права комітету кредиторів в ліквідаційній процедурі.

При цьому, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 26, 41, 90-92, 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ч. 2 ст. 210 Господарського кодексу України, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись частково з оскаржуваною ухвалою, ліквідатор банкрута Самофалов В.В. звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 20.01.2014 в частині зобов'язання ліквідатора провести загальні збори кредиторів та створити комітет кредиторів, в іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме ст.ст. 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

26.02.2014 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу - залишити в силі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в відзиві на неї.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, у хвалу - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися представники інших сторін та учасників провадження у справі, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи є докази (поштові повідомлення) належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників інших сторін та учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (в редакції від 04.11.2012).

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з копії матеріалів оскарження ухвали місцевого господарського суду 03.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла скарга на дії ліквідатора № 140-0-0-00/8/2547 від 29.11.2013 (вх. № 24957 від 03.12.2013), в якій кредитор просить суд визнати неправомірними дії ліквідатора та припинити повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича.

В обґрунтування вищезазначеної скарги, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що 06.11.2013 ним направлено ліквідатору банкрута Самофалову В.В. письмову вимогу про скликання зборів кредиторів, однак дана вимога не виконана та залишена поза увагою ліквідатора, що порушує права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та інших кредиторів на представництво інтересів в провадженні у справі № БЗ/150-12/24. Крім того, скаржник вважає, що ліквідатором ігноруються та не виконуються обов'язки покладені на нього ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013, якою зобов'язано арбітражного керуючого Самофалова В.В. включити до реєстру грошових вимог кредиторів банкрута визнані судом кредиторські вимоги, суворо дотримуватися чинного законодавства та діяти розумно, добросовісно в інтересах кредиторів та боржника, а також надавати до суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Повноваження ліквідатора регулюються положеннями ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як встановлено місцевим господарським судом публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зверталося до ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Самофалова В.В. з вимогою № 140-0-0-00/8/2202 від 05.11.2013 про скликання зборів кредиторів в даній справі про банкрутство, копія якої була також направлена до господарського суду Київської області (вх. № 23333 від 08.11.2013).

Так, положеннями ст.ст. 90-92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які встановлюють та регулюють порядок здійснення процедури банкрутства за особливою процедурою - щодо фізичної особи-підприємця, дійсно, прямо не передбачено створення комітету кредиторів у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця. Однак і заборона на створення такого комітету спеціальними нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлена.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що у разі необхідності або наявності ініціативи щодо скликання зборів та створення комітету кредиторів у такій справі, слід виходити із загальних положень щодо порядку проведення зборів кредиторів та створення комітету кредиторів, передбачених нормами ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ініціатива проведення перших зборів кредиторів у справі про банкрутство належить розпоряднику майна, який повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу акціонерів та уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Також, згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ініціатива проведення зборів кредиторів належить іншим учасникам провадження у справі про банкрутство: збори кредиторів у провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких становить не менше ніж третину всіх вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів. Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 210 Господарського кодексу України у разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що кредитори боржника не позбавлені можливості провести збори та за власною ініціативою сформувати комітет кредиторів, як орган колективного представництва інтересів кредиторів у справі про банкрутство. При цьому, обов'язок провести збори кредиторів та створити комітет кредиторів боржника покладається на ліквідатора.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що враховуючи покладені на ліквідатора банкрута обов'язки, згідно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час здійснення ліквідаційної процедури боржника (незалежно від особливостей процедури, за якою здійснюється провадження у справі про банкрутство), та права комітету кредиторів, що відносяться до його виключної компетенції (контролювання ліквідаційної процедури - формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута, отримання інформації щодо фінансового та майнового становища останнього, використання коштів, отриманих у такій процедурі тощо), суд вважає за необхідне зобов'язати ліквідатора провести загальні збори кредиторів боржника та створити комітет кредиторів боржника.

Викладені в апеляційній скарзі доводи правильності висновку місцевого господарського суду не спростовують.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Київської області від 20.01.2014 року у справі № Б3/150-12/24 в частині зобов'язання ліквідатора банкрута - фізичної особи-підприємця Дриґало Людмили Борисівни арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали провести загальні збори кредиторів та створити комітет кредиторів банкрута залишити без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Самофалова Валентина Вікторовича- без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

О.С. Копитова