ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 липня 2006 р. | № 08/324 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Овечкіна В.Е., |
суддів : | Чернова Є.В., Цвігун В.Л., |
за участю представників: |
позивача | - Геращенко М.В., |
відповідача | - Бєлкін В.Л., Литвин В.В., Павлюк Л.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | АППБ “Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції |
на постанову | від 27.04.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | №08/324 |
за позовом | ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” |
до | АППБ “Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції |
про | стягнення 512345,38 грн. збитків |
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 6 червня до 4 липня 2006 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.02.2006, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2006, позов задоволено –на підставі ст.ст. 147, 216, 217, 224, 225 ГК України, ст. ст. 610, 611 ЦК України постановлено стягнути з відповідача 512345,38 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок неправомірних дій банку по примусовому списанню грошових коштів з рахунків позивача.
АППБ “Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, оскільки вважає, що судом не було враховано мотиви скасування постанови головного державного виконавця ВДВС Черкаського міського управління юстиції від 17.10.2005 року про заборону вчинення будь-яких дій по примусовому виконанню виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року №2-5160/3 начальником відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції Денисовим Г.В. Адже, 17 жовтня 2005р. ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси було заборонено вчиняти будь-які дії направлені на примусове виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року за № 2-5160/3 до ухвалення рішення в даній справі та копії даної ухвали повинні бути направлені на адресу відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та ТОВ "Пері України". Тобто ця ухвала ніяким чином не стосувалась відповідача, як установи банку.
На виконання цієї ухвали була винесена постанова відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 17 жовтня 2005 року про заборону вчиняти будь-які дії направлені на примусове виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року за №2-5160/3 до ухвалення рішення в даній справі. При цьому не зважаючи на те, що ухвалою суду банківські установи не визначені , як особи яких вона стосується нею (постановою) заборонялось посадовим особам АППБ "Аваль", ФЦВ "Промінвестбанк", ЧФ АБ "Укргазбанк", банку "Київ" вчиняти будь-які дії направлені на примусове виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року за № 2-5160/3 до ухвалення рішення в даній справі Тобто постанова відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 17 жовтня 2005 року була винесена з перевищенням повноважень органів ДВС, а тому і була скасована постановою начальника ВДВС Черкаського МУЮ від 27.10.2005, у зв’язку з чим у відповідача на час списання коштів в сумі 191 685грн. 85 коп. знаходились на виконанні лише чинні постанови Державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної служби Київського міського управління юстиції, що були винесені на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року №2-5160. При цьому судом апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про те, що оскільки списання грошових коштів за платіжною вимогою №580/8-5 від 27.10.2005 року в сумі 191685,85 грн. відбулося після надходження постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання Державної виконавчої служби Черкаського обласного управління юстиції Котенко С.В від 28.10.2005р. про арешт грошових коштів на рахунках позивача, яка отримана того ж дня о 17 год. 15 хв., а списання грошових коштів за платіжною вимогою №580\8-5 відбулось о 17 год. 40 хв. того ж дня, тобто списання коштів відбулося після накладення і під час дії арешту коштів на рахунках позивача. При цьому судом апеляційної інстанції повністю проігноровані вимоги п.10.8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" №22 від 21 січня 2004 року , згідно яких якщо під час дії постанови про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші постанови, то банк виконує їх у порядку надходження. Тобто банк виконує постанови державного виконавця в порядку їх надходження.
Виходячи з вищенаведеного, згідно до вимог вищезазначеної інструкції, постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Черкаського обласного управління юстиції щодо арешту коштів від 28 жовтня 2005 року повинна виконуватись банком виключно після виконання постанов Державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної служби Київського міського управління юстиції, що були винесені на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 року №2-5160. Тому Банк і повинен був виконувати списання грошових коштів в розмірі 320 559 грн.53 коп. за платіжною вимогою № 580/8-7 від 23.11.2005 року згідно п.10.8. та п. 10.6 Інструкції №22.
ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, ухвалою апеляційного суду м.Києва від 27.03.2006 по справі №22-2996/2006 рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2005р., на виконання якого відповідачем проводилося списання грошових коштів з рахунків позивача, було скасовано, а справу направлено на новий розгляд, за результатами якого рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12.05.2006р. відмовлено в задоволенні позовних вимог. позивач також посилається на постанову Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.02.2006 у адміністративній справі №2а-11/2006р., якою визнано неправомірними дії та скасовано ряд постанов відповідних органів ДВС, прийнятих в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва №2-5160/3 від 28.09.2005р.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова –скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що: Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2005 р. стягнуто з позивача на користь ТОВ "Пері Україна" м. Київ 1 698 205 грн. 91 коп.
Постановою від 13.10.2005р. державного виконавця Зоря А.С. підрозділу примусового виконання рішень суду Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції при здійсненні примусового виконання виконавчого листа №2-5160 від 28.09.2005 р. Голосіївського районного суду м. Києва про стягнення з позивача на користь ТОВ “Пері Україна” 1 698 205 грн. 91 коп., накладено арешт на грошові кошти позивача, які знаходяться на рахунках № 260053109, № 2600530109 в ЧОД АППБ "Аваль", м. Черкаси, МФО 354411. 13.10.2005 р. підрозділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції відповідачу адресовано платіжну вимогу №580/8 на стягнення коштів в розмірі 1 698 205 грн. 91 коп. за виконавчим листом № 2-5160 Голосіївського районною суду м. Києва від 28.09.2005 р. з позивача на користь ТОВ "Пері Україна".
Відповідачем згідно платіжної вимоги №580/8-5 від 27.10.2005 р. списано з рахунку позивача № 260053109 в ЧОД АППБ "Аваль", МФО 354411 грошові кошти в розмірі 191 685 грн. 85 коп.
Підрозділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції направлено 23.11.2005р. платіжну вимогу №580/8-7 на стягнення коштів в розмірі 1 555 301 грн. 20 коп. за виконавчим листом № 2-5160 Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 р. з позивача на користь ТОВ "Пері Україна". 30.11.2005р. відповідачем за платіжною вимогою №580/8-7 від 23.11.2005 р. списано з рахунку позивача грошові кошти в розмірі 320 659 грн. 53 коп.
17.10.2005р. ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси заборонено підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київського міською управління юстиції вчиняти будь-які дії, направлені па примусове виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005р. №2-5160 до ухвалення рішення у справі за позовом ТОВ "Черкасизалізобетонбуд" до підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції про скасування постанов державного виконавця. На виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.10.2005 р. постановою від 17.10.2005 р. головного державного виконавця Кузьменко А. О. відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції заборонено вчиняти будь-які дії посадовим особам АППБ "Аваль", ФЦВ "Промінвестбанк", ЧФ АБ "Укргазбанк", банк "Київ" та іншим банкам та фінансовим установам, направлені на примусове виконання виконавчою листа Голосіївського районного суду м. Києва від 28.09.2005 р. у справі №2-5160 до ухвалення рішення по даній справі.
За заявою позивача постановою заступника начальника СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області від 28.10.2005 р. порушено кримінальну справу за фактом заволодіння чужим майном шляхом обману за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України та до Придніпровського районного суду м. Черкаси направлено подання. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.10.2005 р., за поданням заступника начальника СВ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, за згодою прокурора Придніпровського району м.Черкаси накладено арешт та заборонено списання грошових коштів з рахунків №№ 260053109, 26І02138, 26104147. 26103148, 26100152 в ЧОД АППБ "Аваль", МФО 354411, ФЦВ "Промінвестбанк", ЧФ АБ "Укргазбанк", банк "Київ", які належать позивачу. 28.10.2005 р. постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Черкаського обласного управління юстиції Котенко С. В. накладено арешт на грошові кошти на рахунках №№ 260053109, 26102138, 26104147, 26103148, 26100152 в ЧОД АППБ "Аваль", МФО 354411 позивача.
Списання грошових коштів за платіжною вимогою №580/8-5 від 27.10.2005р. в сумі 191685 грн. 85 коп. відбулося 28.10.2005 року після надходження постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання Державної виконавчої служби Черкаського обласного управління юстиції Котенко С. В. про арешт коштів на рахунках позивача, яка отримана того ж дня о 17 год. 15 хв., а списання грошових коштів за платіжною вимогою № 580/8-5 відбулось о 17 год. 40 хв. того ж дня, що підтверджується відомостями які містяться в листі відповідача від 09.11.2005р. Списання коштів за платіжною вимогою № 580/8-7 відбулося 30.11.2005р., тобто після накладення і під час дії арешту коштів на рахунках позивача.
Судами встановлено, що укладений 05.02.2003р. між позивачем та відповідачем договір на здійснення розрахункового обслуговування свідчить про те, що відповідач відкриває позивачу рахунки в національній та іноземній валюті та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування. Згідно п.п.2.1.1 договору відповідач має право проводити операції з коштами клієнта, які зберігаються на його рахунках, відповідно до чинного законодавства. Також відповідно до п.п.2.1.4 договору передбачено право відповідача здійснювати безспірне стягнення та безакцептне списання (примусове стягнення/списання) коштів з рахунку позивача у випадках передбачених чинним законодавством.
Залишаючи рішення без змін, апеляційний господарський суд додатково зазначив про те, що 18.10.2005р. позивачем подано скаргу на дії державною виконавця до Голосіївського районного суду м. Києва, що у відповідності до ч.4 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" є обов’язковою умовою для зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5160 Голосіївського районного суду м.Києва від 28.09.2005 р., але всупереч вимогам ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа від 28.09.2005р. №2-5160 підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції не зупинено. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнав збитків шляхом втрати грошових коштів, в розмірі 512345,38 грн., а тому за вищевказаних обставин висновок місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заподіяні відповідачем збитки у розмірі 512 345 грн. 38 коп., відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними доказами. Посилання відповідача па п.10.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, в даному випадку є безпідставним, оскільки зазначений пункт знаходиться в главі 10 вказаної Інструкції та регламентує лише порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнта і відповідно не стосується операцій по списанню грошових коштів в примусовому порядку.
Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновками судів з огляду на таке.
На спірні правовідносини відшкодування збитків, пов’язані з неодноразовим арештом органами ДВС грошових коштів на рахунках позивача та подальшим примусовим списанням банком (відповідачем) арештованих коштів в межах виконавчого провадження за виконавчим листом Голосіївського районного суду м.Києва від 28.09.2005 №2-5160, поширюється дія ст.ст.50, 55 Закону України “Про виконавче провадження” та п.п 1.3, 10.1, 10.3, 10.4, 10.6, 10.8 –10.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004р. за №377/8976 (надалі –Інструкція №22), що безпідставно не враховано судами попередніх інстанцій. Адже, відповідно до п.1.3 Інструкції №22 вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов’язкові для виконання ними. Таким чином Інструкція №22 є нормативним актом спеціальної дії, який встановлює загальнообов’язкові для стягувачів, боржників та банків правила примусового списання коштів з рахунків учасників безготівкових розрахунків. Необхідність застосування норм глави 10 Інструкції №22 до спірних правовідносин випливає з вимог ст.9 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно яких у випадках, передбачених законом, рішення судів щодо стягнення коштів виконуються установами банків, які при цьому не є органами примусового виконання.
В зв’язку з цим колегія визнає помилковим відхилення судом апеляційної інстанції посилань відповідача на главу 10 Інструкції №22 з тих мотивів, що зазначена глава регламентує лише порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнта і не стосується операцій по списанню грошових коштів в примусовому порядку, оскільки саме пунктом 10.10 Інструкції № 22 врегульовано процедуру примусового списання банком арештованих коштів клієнта у разі надходження до банку платіжної вимоги від органу ДВС.
Касаційна інстанція також враховує, що відхиляючи заперечення банку суд першої інстанції визнав встановленим той факт, що списання спірної суми коштів відбулося відповідно 28.10.2005р. та 30.11.2005р., тобто вже після скасування постановою начальника ВДВС Черкаського МУЮ Денисова Г.В. від 27.10.2005 (а.с.40-41, том 1) постанови головного державного виконавця того ж відділу Кузьменко А.О. від 17.10.2005 про заборону вчинення будь-яких дій по примусовому виконанню виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва від 28.09.2005 №2-5160, що була винесена на підставі ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17.10.2005 про вжиття заходів до забезпечення позову у адміністративній справі (а.с.21, том 1).
Наведене свідчить про те, що станом на момент послідовного примусового списання грошових коштів в загальній сумі 512345,38 грн. з рахунку позивача №260053109 в ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 354311 за платіжними вимогами №580/8-5 від 27.10.2005 та №580/8-7 від 23.11.2005 у банку (відповідача) не було жодних передбачених чинних законодавством перешкод для примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа та постанови ВДВС Київського МУЮ від 13.10.2005 про арешт коштів на рахунках ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” № №260053109; 2600530109 (а.с. 17, том 1), оскільки зазначена постанова, на відміну від наступної постанови державного виконавця ВДВС Черкаського обласного управління юстиції Котенко С.В. від 28.10.2005 про арешт коштів на рахунках позивача №№26005309; 26102138; 26104147; 26103148; 26100152 В ЧОД АППБ “Аваль”, МФО 354411, яку судом першої інстанції покладено в основу рішення про задоволення позову, надійшла до банку першою (ч.3 ст.55 Закону України “Про виконавче провадження”), а тому саме постанова органу ДВС від 13.10.2005 була виконана відповідачем в порядку черговості, як того вимагає п.10.8 Інструкції №22.
При цьому встановлені судом обставини чинності та обов’язковості виконання ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси від 17.10.2005 не можуть вплинути на правомірність дій банку по примусовому списанню спірної суми грошових коштів, оскільки згідно з абзацом 2 п.10.1 Інструкції № 22 виконання банком обмеження права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, у разі прийняття судом рішення про арешт коштів або при примусовому виконанні рішення суду про стягнення коштів здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів (далі –постанова), прийнятою на підставі рішення суду.
В даному ж випадку постанова державного виконавця ВДВС Черкаського МУЮ від 17.10.2005, яка була винесена на підставі вищезгаданої ухвали, станом на 27.10.2005р. була нечинною з огляду на її скасування постановою начальника ВДВС Черкаського МУЮ від 27.10.2005.
Помилковими визнаються також передчасні висновки суду апеляційної інстанції про обов’язковість зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-5160 у зв’язку з подачею позивачем 18.10.2005р. до Голосіївського районного суду скарги на дії державного виконавця при винесенні постанов від 30.09.2005, від 13.10.2005 м.Києва, оскільки згідно з чинною на той час ч.4 ст.34 Закону України ”Про виконавче провадження” в редакції від 23.06.2005р. виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку оспорювання боржником виконавчого документа або виконавчого напису нотаріуса в судовому порядку, а наявна у справі ухвала Голосіївського районного суду м.Києва від 28.10.2005 про залишення без руху скарги ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” (а.с. 28, том 1) переконливо свідчить про відсутність оспорювання позивачем виконавчого листа Голосіївського районного суду м.Києва №2-6150/3 від 28.09.2005. До того ж судом апеляційної інстанції не заперечується відсутність винесення органом ДВС мотивованої постанови про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню цього виконавчого листа в порядку, передбаченому ст.36 Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачу завдано збитків внаслідок порушення договірних зобов’язань, а саме внаслідок примусового списання банком коштів в сумі 512345,38 грн. з рахунку позивача в період дії арешту коштів на рахунках позивача.
Дійсно, відповідно до ст.ст.611,623 ЦК України у разі порушення зобов’язання винна особа (порушник) має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Отже, обов’язковими підставами для настання такої відповідальності є наявність протиправної поведінки відповідача (дії, бездіяльність), безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між такою поведінкою і завданими контрагенту збитками та наявність вини заподіювача збитків.
Відповідно до ч.2 ст.1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2003р. між позивачем та відповідачем укладено договір №03/0205/1041 на здійснення розрахунково-касового обслуговування. У відповідності до умов договору відповідач відкриває позивачу рахунки в національній та іноземній валюті та здійснює їх розрахунково-касове обслуговування. Згідно п.2.1.1 договору відповідач має право проводити операції з коштами клієнта, які зберігаються на його рахунках, відповідно до чинного законодавства. Пунктом 2.1.4 договору передбачено право відповідача здійснювати безспірне стягнення та безакцептне списання (примусове стягнення списання) коштів з рахунку позивача у випадках, передбачених чинним законодавством.
В даному випадку банком реалізовано передбачене п.2.1.4 договору право на примусове списання коштів з рахунку позивача, яке кореспондується з обов’язком банку суворо виконувати в порядку, чітко визначеному п.п. 10.6, 10.8 –10.10 Інструкції № 22, рішення судів, зокрема, рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 26.08.2005, виданий на його виконання виконавчий лист №2-5160 від 28.09.2005 та постанову ВДВС Київського МУЮ від 13.10.2005 про арешт коштів в межах суми стягнення на рахунках ТОВ “Черкасизалізобетонбуд”. Адже, згідно з п.1 ч.6 ст.55 Закону України “Про виконавче провадження” арешт застосовується з метою забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації. До того ж на момент здійснення примусового списання банком спірної суми коштів не існувало передбачених законодавством підстав (судових заборон тощо) для невжиття заходів по виконанню вищезгаданого судового рішення у цивільній справі.
Вищенаведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність порушення відповідачем умов п.2.1.4 договору № 03/0205/1041 від 05.02.2003 та правомірність дій банку по примусовому послідовному списанню спірної суми арештованих грошових коштів з рахунку позивача на виконання судового рішення, що в свою чергу вказує на недоведеність заподіяння позивачу (боржнику у цивільній справі) збитків з вини банківської установи, яка діяла відповідно до вимог ст.1071 ЦК України та ст.ст. 9, 50, 55 Закону України “Про виконавче провадження”.
Водночас касаційна інстанція не може прийняти до уваги доводи відзиву на касаційну скаргу в частині подальшого скасування рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2005р. та прийняття Голосіївським районним судом м. Києва нового рішення від 12.05.2006 про відмову в позові, оскільки додана позивачем копія рішення від 12.05.2006 свідчить про відсутність набрання ним законної сили. Проте, найістотнішим є те, що пунктом 2 резолютивної частини рішення від 12.05.2006 передбачається здійснити на користь ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” поворот виконання первісного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2005р. з врахуванням спірної суми коштів, списаної банком з рахунків ТОВ “Черкасизалізобетонбуд” в примусовому порядку, а на момент вчинення банком таких дій рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2005р. було чинним та таким, що набрало законної сили, а відтак, підлягало обов’язковому виконанню відповідачем. З цих же підстав відхиляються доводи позивача щодо скасування постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 16.02.2006 у адміністративній справі №2а-11/2006р. деяких постанов органів ДВС Дарницького районного управління юстиції у м.Києві та Київського міського управління юстиції, прийнятих в межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва №2-5160/3 від 28.09.2005р., оскільки на момент примусового списання відповідачем спірної суми коштів вищезгадані постанови органів ДВС були чинними та правомірно виконувалися банком відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22 та зареєстрованої в Мінюсті України 29.03.2004р. за №377/8976. Окрім того, встановлені постановою у адміністративній справі факти протиправності дій органів ДВС м.Києва та ДВС Дарницького району м.Києва можуть бути лише підставою для звернення з відповідними вимогами до зазначених органів, а тому жодним чином не впливають на вирішення даного господарського спору.
Таким чином суди попередніх інстанцій неправильно застосували цивільне законодавство та Закон України “Про виконавче провадження” при встановленні вини банківської установи у заподіянні позивачу збитків, а тому оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Касаційна інстанція також вважає за необхідне відповідно до ст.49 ГПК України доручити господарському суду Черкаської області вирішити питання відшкодування АППБ “Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції витрат по сплаті держмита за перегляд справи в порядку касації за рахунок ТОВ “Черкасизалізобетонбуд”, видавши відповідний наказ.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу АППБ “Аваль” в особі Черкаської обласної дирекції задовольнити. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.02.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.04.2006 у справі № 08/324 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун