справа № 2-2591/11

Провадження № 2/763/3718/13

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

23.12.2013 Гагарінський районний суд м. Севастополь у складі:

головуючого суді Батуріна А.С.,

при секретарі Рудюк М.Р.,

за участю прокурора Ленінського району м. Севастополя Пахомової К.О., представника третьої особи ГО «ДТ «Планета Плюс» Перекрестова Ф.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2010 року прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з названим позовом, в якому посилаючись на неправомірне набуття відповідачем у власність та незаконне вибуття із державної власності земельної ділянки АДРЕСА_1, просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯИ № 076313 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га під АДРЕСА_1, виданий на ім'я відповідача; витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 0,1000 га під АДРЕСА_1; стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 680,00 гривень.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги мотивовані тим, що:

-розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації, на підставі якого відповідачу видано державний акт на право власності на земельну ділянку внаслідок прийняття за межами повноважень адміністрації було скасоване на підставі протесту прокурора іншим розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації, в зв'язку з чим була скасована підстава для набуття відповідачем права власності;

- в порушення ч. 8 ст. 118 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не було проведено державної експертизи проекту землеустрою земельної ділянки рекреаційного призначення, що передана у власність відповідачу;

-вважаючи державний акт на право власності на спірну земельну ділянку правочином, просить застосувати положення ст. 16 ч. 2 п. 2, ст. 203 ч. 1,2,3, ст. 215 ч. 1 ЦК України, мотивуючи відсутністю у Севастопольської державної адміністрації повноважень на розпорядження землями на території м. Севастополя, порушенням Севастопольською міською державною адміністрацією положень ст. 9, п. 12 Перехідних положень ЗК України щодо використання повноважень Севастопольської міської Ради при передачі у власність відповідачу земельної ділянки, відсутністю рішення Севастопольської міської Ради про передачу у власність відповідача земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності в межах населеного пункту - міста Севастополя;

- в зв'язку з володінням відповідачем земельною ділянкою без правових підстав, просить суд застосувати положення ст. 387 ЦК України та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку;

-обґрунтовуючи розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача у разі задоволення позову, прокурор посилається на грошову оцінку спірної земельної ділянки, яка становить на 20.10.2010 року 68000,00 гривень.

В судове засідання прокурор не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник Севастопольської міської Ради в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але повідомлявся про місце та час розгляду справи в порядку ч. 4 ст. 74 ЦПК України. Причин неявки та заяв про відкладення судового засідання не надав.

Представники третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ГО ДТ «Планета Плюс» в судовому засіданні позов не підтримали з підстав його необґрунтованості та зазначили, що земельна ділянка була передана у власність відповідача відповідно до чинного законодавства, в тому числі із проведенням державної експертизи землевпорядної документації та наданням висновку комісії із узгодженням документації із землеустрою; Севастопольська міська Рада не є розпорядником земель державної власності, а також не має права розпорядження землями міста до часу визначення меж населенного пункту - м. Севастополя та отримання державного акту на право власності на землю територіальної громади, в зв'язку з чим вважає, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право на передачу у власність громадян земельних ділянок.

За таких обставин, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наданих доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу що з'явилися, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Так судом встановлено, що відповідач є членом Громадської організації «Дачне товариство «Планета плюс», що не заперечується сторонами.

На підставі заяви (клопотання) ГО ДТ «Планета плюс» розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 57-р від 13.01.2010 року, на підставі матеріалів погодження місця розташування та цільового призначення та висновків контролюючих органів, затверджено ГО «ДТ «Планета плюс» матеріали вибору земельної ділянки, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до висновку державної експертизи землевпорядної документації від 29.03.2010 року № 1457-1/10, погоджено проект землеустрою наданий ГО «ДТ «Планета плюс» в зв'язку з відповідністю вимогам законодавства та нормативно-технічним документам.

Відповідно до Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1030-р від 06.04.2010 року, затверджено ГО «ДТ «Планета плюс» проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,1 га для передачі у власність громадянам для індивідуального дачного будівництва, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність 19 громадян - членів ГО «ДТ «Планета плюс» земельні ділянки площею 2,1 га з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ № 076313, виданому 06.04.2010 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки 0,1000 га АДРЕСА_1 на підставі розпорядження СМДА № 1030-р від 06.04.2010 року.

На розпорядження від № 1030-р від 06.04.2010 року до Севастопольської міської державної адміністрації прокурором м. Севастополя було внесено протест від 30.08.2010 року з вимогою про скасування незаконного розпорядження, мотивованого перевищенням повноважень Севастопольської міської державної адміністрації при прийнятті цього акту.

На підставі зазначеного протесту прокурора м. Севастополя, розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1829-р від 20.09.2010 року, було скасоване розпорядження від 06.04.2010 № 1030-р на підставі якого відповідачу виданий державний акт на спірну земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.02.2011 року по справі № 2а-3770/10/2770, залишеним без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 року, задоволено позов ГО «ДТ «Планета Плюс» до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання розпорядження протиправним та їх скасування, було скасоване розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1829-р від 20.09.2010 року.

Відповідно до листа ГУ Держкомзему в м. Севастополі від 12.11.2010 року № 8-1-1/5724, розмежування земель державної та комунальної власності не проведено; інформації про правовстановлюючі документи у Севастопольської міської Ради на земельні ділянки немає; проект встановлення меж адміністративно-територіального утворення м. Севастополь з 1993 року не затверджений, межі на місцевості не встановлені; проект по встановленню меж м. Севастополя не виконувався; земельні ділянки по вул. Челнокова, до передачі у власність членів ГО «ДТ «Планета Плюс» перебували у державній власності та віднесені до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 19.04.2011 року № 659, вирішено розробити проект землеустрою відносно встановлення меж м. Севастополя.

Відповідно до листа Головного Управління Держкомзему у м. Севастополі від 13.01.2011 року № 8-21-1/75, нормативна вартість земельних ділянок по АДРЕСА_1, площею 0,1 га складає 68000,00 гривень.

Інших доказів, які б підтвердили відносини, що склались між сторонами в ході розгляду справи надано не було, про наявність таких доказів не заявлено.

Аналізуючи докази в їх сукупності, враховуючи положення ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України щодо захисту судом порушених, невизнаних або оспорюваних прав лише у спосіб визначений законами України, положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі лише наданих доказів, положення ч. 3 ст. 10, 60, 61 ЦПК України щодо обов'язку доказування сторонами обставин на які вони посилаються, суд приходить до наступних висновків.

1. Необґрунтованість посилання прокурора на скасування підстав (розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1030-р) для передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки, так як на час розгляду справи, зазначене розпорядження не скасоване, що підтверджується вищеназваними постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду та не заперечується учасниками процесу (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). Таким чином, підстава для видачі державного акту на спірну земельну ділянку існує, щодо скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації позовна вимога не заявлена.

2. Не вірно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України. Правовими підставами для визнання недійсним державного акту стороною позивача зазначаються положення ст. 16 ч. 2 п. 2, ст. 203 ч. 1,2,3, ст. 215 ч. 1 ЦК України, якими врегульовано спосіб захисту цивільного права у вигляді визнання правочину недійсним у разі відсутності у відчужувача майна права розпорядження цим майном, відсутністю волі власника майна на його відчуження при укладенні правочину, невідповідності змісту правочину актам цивільного законодавства. Проте перехід права власності на спірну земельну ділянку відбувся не на підставі правочину (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України), а на підставі акту органу державної влади, виданому відповідно до положень Земельного кодексу України (ч. 4 ст. 11 ЦК України) - розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації. Сам державний акт на право власності на землю не є правочином, а відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України, є лише документом, що підтверджує право власності (свідоцтвом про належність майна певній особі). Державний акт на право власності на землю не є актом органу державної влади за яким здійснюється перехід права власності, а є похідним документом від такого акту - розпорядження № 1030-р від 06.04.2010 року, та видається на підставі останнього спеціально уповноваженими органами - на час видачі Головним Управлінням Держкомзему у м. Севастополі, Севастопольською міською філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до положень ст. 16 ч. 2 абз. 2 ЦК України, ч. 2 ст. 90 ЗК України, суд може захистити цивільне право способом, передбаченим законом. Спеціальним законом - положеннями ч. 1 ст. 155 ЗК України, передбачено зокрема, що у разі видання органом виконавчої влади (у даному випадку відповідно до позову Севастопольська міська державна адміністрація) акта (у даному випадку розпорядження № 1030-р від 06.04.2010 року), яким порушуються права особи (у даному випадку Севастопольська міська Рада) щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою (реалізація положень ст. 9, 83 ч. 1, ч. 2 п. «а», п. 12 Перехідних положень ЗК України), такий акт визнається недійсним.

Стороною позивача в ході розгляду справи підстави позову не змінені та не доповнені в порядку ст. 31 ЦПК України, що виключає за приписами ст. 11 ч. 1 ЦПК України можливість розгляду позовних вимог на підставі ст. 155 ЗК України.

За таких обставин, враховуючи, що перехід права власності відбувся не на підставі правочину, положеннями ст. 155 ЦПК України передбачено спосіб захисту прав у вигляді визнання недійсним рішення органу виконавчої влади, суд приходить до висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту прав.

3. Ненадання стороною позивача належних та допустимих доказів порушеного права власності та обставин на які посилається позивач при обґрунтуванні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЗК України, межі адміністративно-територіальних утворень (до яких відносяться зокрема межі населеного пункту - міста Севастополя згідно ст. 173 ЗК України) посвідчуються державним актом України на право комунальної власності на землю. Проте прокурором та позивачем, в порушення положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не було надано будь-яких доказів, які б підтвердили право власності Севастопольської міської Ради на землі населеного пункту - м. Севастополя взагалі та на спірну земельну ділянку зокрема, а також перебування спірної земельної ділянки в межах населеного пункту - м. Севастополя. Крім того, межі міста Севастополя як населеного пункту, на час передачі відповідачу у власність земельної ділянки не були встановлені, на час розгляду справи плануються дії щодо встановлення меж м. Севастополя, що сторонами визнається (ч. 1 ст. 61 ЦПК України) та підтверджується набутими матеріалами справи. Суд, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів, наданими учасниками процесу. Реалізуючи положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України, судом роз'ясненні права та обов'язки учасникам процесу, в попередньому судовому засіданні та після перевірки обставин доказами, учасникам процесу надана можливість надати додаткові докази, проте в ході розгляду справи клопотань про витребування таких доказів учасниками процесу не заявлялось, про їх наявність не повідомлялось.

Відсутність відповідного проекту землеустрою (обов'язковість якого встановлена ч. 2 ст. 173 ЗК України) щодо встановлення межі населеного пункту - міста Севастополя, відсутність рішення Верховної Ради про встановлення межі населеного пункту міста Севастополь (обов'язковість якого встановлена ч. 1 ст. 174 ЗК України), наявність в адміністративно-територіальній одиниці України м. Севастополь, населених пунктів з встановленими межами, де діють відповідні базові органи місцевого самоврядування з самостійними правами щодо розпорядження землями в межах цих населених пунктів (Андріївська, Верхнесадовська, Тернівська сільські Ради та Качінська селищна Рада), суттєво впливає на можливість реалізації Севастопольською міською радою пункту 12 Перехідних положень ЗК України, тобто на можливість розпоряджатися землями комунальної власності без визначення межі населеного пункту м. Севастополя. За таких обставин вбачається спір між Севастопольською міською Радою та Севастопольською міською державною адміністрацію щодо права власності в тому числі на спірну земельну ділянку. Такий спір не може бути розглянутий в межах розгляду цієї справи внаслідок відсутності позовних вимог (ч. 1, ч. 2 ст. 11 ЦПК України) та не заявлення відповідачем (співвідповідачем) Севастопольської міської державної адміністрації (ст. 33 ЦПК України), які можуть бути заявлені лише за ініціативою позивача.

4. Необґрунтованість посилання прокурора на порушення ч. 8 ст. 118 ЗК України (в ред. Закону № 1702-17 від 05.11.2009 року), ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» щодо не проведення відповідачем державної експертизи проекту землеустрою спірної земельної ділянки, так як такі доводи спростовуються вищеназваним висновком державної експертизи землевпорядної документації від 29.03.2010 року № 1457-1/10.

5. Відсутність у діях заявленого відповідача будь-яких порушень прав позивача. В ході розгляду справи не встановлено дій позивача, які б порушували права або законні інтереси Севастопольської міської Ради. Так, сторонами не заперечується ч. 1 ст. 61 ЦПК України) та частково підтверджується набутими матеріалами справи, що відповідач, який є членом кооперативу, звернувся через уповноважену ним особу до Севастопольської міської державної адміністрації з заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельної ділянки; на підставі цієї заяви було надано дозвіл на розробку проектно-технічної документації, яка була розроблена на замовлення уповноваженої відповідачем особи та погоджена з усіма контролюючими органами, що стало підставою для розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації про передачу у власність громадян - членів кооперативу, зокрема позивачу, земельних ділянок, яке в свою чергу стало підставою для видачі спеціально уповноваженим органом - Головним управлінням Держкомзему в м. Севастополі державного акут на право приватної власності на земельну ділянку. Відповідно до положень ст.ст. 81 ч. 1, 116, 118 ч. 6 ЗК України, звернення з заявою про передачу у власність земельної ділянки є правом громадян. Таким чином, відповідачем через уповноважену особу здійснено лише звернення з заявою про передачу у власність земельної ділянки та понесені витрати на оформлення проектно-технічної документації, що не порушує прав та законних інтересів Севастопольської міської Ради. Таким чином, судом встановлено дотримання ч.1 ст. 13, ч.1 ст. 14 ЦК України відповідачем при здійсненні дій, направлених на безоплатне придбання у власність земельної ділянки. Порушення положень ч. 2-5 ст. 13 ЦПК України відповідачем не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи судом, не встановлено будь-яких дій заявленого відповідача, які б порушили права позивача, обрання стороною позивача невірного способу захисту своїх прав, ненадання стороною позивача належних та допустимих доказів, які б підтвердили право власності позивача на спірну земельну ділянку та порушення його прав заявленим відповідачем, наявність діючого розпорядження про передачу у власність відповідача земельної ділянки на підставі якої видано державний акт, без визнання якого недійсним неможливо визнати недійсним державний акт на право власності на землю та неможливо визнати неправомірність володіння відповідачем земельною ділянкою, позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та щодо витребування земельної ділянки задоволенню не підлягають внаслідок необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що Севастопольська міська Рада не звільнена від сплати судового збору на підставі п. 11 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.1993 № 7-93, так як позовні вимоги не стосуються підстав припинення права власності за ст. 140 ЗК України або за ст. 346 ЦК України, а також враховуючи, що Севастопольська міська Рада не звільнена від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи за ч. 4 ст. 81 ЦПК України, з Севастопольської міської Ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1700,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 гривень.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає доцільним подальше забезпечення позову та вважає можливим скасувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215, ЦПК України, ст. 16, 202, 203, 215, 373-374, 378, 387 ЦК України, ст.ст. 9, 17, 51, 52, 81, 83 ч. 4, 84, 116, 118, 121, 122, 140, 154, 155, 173-176, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог громадська організація «Дачне товариство «Планета Плюс» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки з чужого незаконного - відмовити.

Стягнути з Севастопольської міської Ради на користь держави судовий збір в розмірі 680,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене в палату по цивільним справам апеляційного суду м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь /підпис/ А.С. Батурін

З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.

Суддя Гагарінського районного

суду м. Севастополь А.С. Батурін