Справа № 2-2816/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 рокусмт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі

головуючої судді - Вінської Н.В.

при секретарях: Піщевській О.А., Омелюх О.А., Білаш А.М.

за участю:

представників прокуратури: Процик Д.В., Максімішина В.В.

представника відповідача за первинним та зустрічним позовами ОСОБА_3 - ОСОБА_4

представника відповідача за первинним, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5- ОСОБА_6

представника відповідача за первинним та зустрічним позовами відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області - Новіткевича С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Комінтернівське Одеської області цивільну справу за позовом прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах Держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, третьої особи - прокурора Комінтернівського району Одеської області про визнання ОСОБА_5 добросовісним набувачем земельної ділянки, зобов'язання відшкодування збитків щодо купівлі земельної ділянки, про встановлення факту неможливості повернення земельної ділянки, про визнання права на будівництво житлового будинку та гаражу, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комінтернівського району Одеської області - Заперченко В.С. звернувся з позовами до Комінтернівського районного суду Одеської області в інтересах Держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності, посилаючись на те, що в ході досудового слідства по кримінальній справі стосовно ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_11, порушеної прокурором Одеської області 01.06.2011 року за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК України встановлено, що ОСОБА_9 обіймаючи посаду голови Фонтанської сільської ради використовуючи службове становище всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб вніс завідомо неправдиві відомості до офіційних документів (витяг з рішення сесії Фонтанської сільської ради від 30.11.2000 року № 113, довідок та листів Фонтанської сільської ради) щодо передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,040 Га в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. На підставі таких документів 10.08.2007 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому 06.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу даної земельної ділянки. 21.03.2011 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку. Так як з матеріалів кримінальної справи вбачається, що рішення про передачу у приватну власність вказаної земельної ділянки сесією сільської ради не приймалось, просив суд задовольнити заявлені вимоги та визнати недійсним державний акт серії ЯД № 775774 від 30.01.2008 на земельну ділянку площею 0,040 Га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,040 Га розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 259001 від 21.03.2011 року на земельну ділянку площею 0,040 Га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5; застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_5 повернути земельну ділянку до земель комунальної власності та стягнути з відповідачів судовий збір.

21 березня 2012 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надав до суду зустрічний позов в якому зазначив, що позовні вимоги прокурора не визнає, посилаючись на те, що 06.12.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,040 Га розташованої за адресою: АДРЕСА_1, 17.03.2011 року йому було видано державний акт на право власності на зазначену вище земельну ділянку, пізніше ним було отримано будівельний паспорт та збудовано на даній ділянці житловий будинок та гараж, посилаючись на те, що на момент купівлі даної земельної ділянки ОСОБА_5 не знав та не міг знати про те, що ОСОБА_3 не мала право на відчуження земельної ділянки просив суд визнати його добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,040 Га розташованої за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів відшкодувати йому збитки щодо купівлі земельної ділянки; встановити факт неможливості повернення ділянки з врахуванням фактичних виконаних робіт по будівництву житлового будинку та будівельних матеріалів, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 06.12.2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 259001 від 21.03.2011 року на земельну ділянку площею 0,040 Га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_5, застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_5 повернути земельну ділянку до земель комунальної власності; визнати право ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку та гаражу на зазначеній вище земельній ділянці та стягнути з відповідачів судовий збір.

В судовому засіданні представник прокуратури Комінтернівського району Одеської області - Максімішин В.В. первинні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_5 не визнав заперечував проти його задоволення, посилаючись на його безпідставність.

Представник Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області в судові засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача за первинним, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_6 позовні вимоги прокурора не визнав, заперечував проти їх задоволення, зустрічний позов підтримав просив суд його задовольнити.

Представник відповідача за первинним та зустрічним позовами ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надала до суду заперечення на позов прокурора в якому просила суд відмовити в задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість.

Представник відповідача за первинним та зустрічним позовами відділу Держкомзему в Комінтернівському районі Одеської області - Новіткевича С.М. вимоги прокурора визнав, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані позови, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первинних та зустрічних позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 11 ЦПК України визначено диспозитивний порядок розгляду цивільних справ, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням

фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Доказами, за визначенням ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів,висновків експертів.

Належними доказами, згідно ст. 58 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими

засобами доказування.

Порядок подання доказів та обов'язок доказування, врегульовано нормами ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть

участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відмовляючи у задоволенні позову суд не приймає до уваги надані в якості доказів по справі постанови про притягнення в якості звинуваченого ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 (а.с. 13-15), так як належними доказами по даній цивільній справі може бути лише обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ухвалюючи рішення суд не приймає до уваги надані в якості доказів протоколи допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (а.с. 16-18), так в даній справі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не допитувались судом безпосередньо як свідки.

Відмовляючи у задоволенні позову суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є неналежними відповідачами по справі, так як фактично можуть постраждати від неправомірних дій службової особи органу місцевого самоврядування, відповідальність за яку передбачена також нормами ст. 56 Конституції України, згідно якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Відповідно до ст. ст. 3, 47, 48, Конституції України, відповідно до яких права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що зустрічні позовні вимоги є похідними від первинного позову в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. ст. 3, 47, 48, 56 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про прокуратуру», ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57-61, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог прокурора Комінтернівського району Одеської області в інтересах Держави в особі Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області до ОСОБА_3, ОСОБА_5, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки та повернення її до земель запасу комунальної власності - відмовити повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області, третьої особи - прокурора Комінтернівського району Одеської області про визнання ОСОБА_5 добросовісним набувачем земельної ділянки, зобов'язання відшкодування збитків щодо купівлі земельної ділянки, про встановлення факту неможливості повернення земельної ділянки, про визнання права на будівництво житлового будинку та гаражу - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя Н. В. Вінська