Справа № 115/2453/13-ц

Провадження № 2/115/1035/2013

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" липня 2013 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Смолія А.М., за участю секретаря Якуніна А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

Встановив:

У травні 2013 року позивач звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що вказана квартира належала на праві спільної часткової власності її матері Фунтовій Т.Є. та братам: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_5 Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 тому вона як спадкоємець першої черги прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із відповідною заявою. За вчинення злочину ОСОБА_2 був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, у тому числі частки у спірній квартирі. ОСОБА_5 також було засуджено до позбавлення волі із конфіскацією майна. Позивач придбала з прилюдних торгів конфісковані за вироками судів частки вказаної вище квартири. Відповідач значиться зареєстрованим у спірному житлі, проте із 2005 року у ньому не проживає. Наявна реєстрація відповідача у спірному житлі порушує її права як власника нерухомого майна, а саме перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядженню ним. На зазначених підставах просив позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги та пояснила, що відповідач не проживає у спірному житлі із 1999 року. Із 2003 року по 2005 рік він відбував покарання у виправній колонії, після звільнення від відбування покарання почав разом із дружиною проживати у м. Саки. На її думку відповідач прийняв спадщину у вигляді частки спірної квартири, яка відкрилася після смерті матері, оскільки був у ній зареєстрований. На зазначене також звернула її увагу нотаріус. Не змогла пояснити яке саме її право порушено відповідачем.

Представник позивача ОСОБА_6 підтримала позов свого довірителя у повному обсязі та зазначила, що відповідач із власної ініціативи не проживає у спірному житлі, йому ніхто не перешкоджав у користуванні ним, він не є членом сім'ї ОСОБА_1 Наявна реєстрація відповідача обмежує право довірителя на вільне розпорядження належним майном, а саме його відчуження. Позивач, зважаючи на реєстрацію ОСОБА_2 вимушена нести додаткові витрати за комунальні послуги. Оскільки відповідач не є членом сім'ї довірителя просила не застосовувати до спірних правовідносинах ст. 405 ЦК України.

Відповідач до суду не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 76 ЦПК України. У своїх письмових поясненнях зазначив, що просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач намагається провести відчуження квартири, як наслідок позбавити його права користування нею. Також зазначив, що спадщину, яка відкрилася після смерті матері не приймав.

Третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 76 ЦПК України, натомість направив до суду заяву із проханням справу розглянути у його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, її представника, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.|находить|

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи слідує, що 12 жовтня 2000 року ОСОБА_4 ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 було видано Свідоцтва про право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

ОСОБА_1 і ОСОБА_8 у встановлені законом строки прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 що підтверджується матеріалами спадкової справи № 415/2009 р. заведеної Сакською районною державною нотаріальною конторою.

ОСОБА_2 зареєстрований у спірному житлі із 23 травня 2003 року, що підтверджується домовою книгою на квартиру та відомостями Сакського РВ ГУ Державної міграційної служби України в АР Крим.

Вироком Сакського міськрайонного суду АР Крим від 31 березня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років із конфіскацією усього належного майна.

Вироком Сакського міськрайонного суду АР Крим від 25 квітня 2012 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки.

Позивач на прилюдних торгах придбала належні ОСОБА_5 ? і ОСОБА_2 ? частки у квартирі АДРЕСА_1 що підтверджується протоколами проведення прилюдних торгів арештованого нерухомого майна № 01-0170/11-1 від 16 січня 2012 року та № 0112040 від 10 липня 2012 року. Вказане право власності у подальшому посвідчено нотаріально.

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 до 10 липня 2012 року був власником ? частки спірної квартири, тобто до моменту її відчуження на прилюдних торгах.

Діюче законодавство не передбачає обов'язку проживати за місцем розташування належного нерухомого майна.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що перебувала із відповідачем у фактичних шлюбних відносинах із 2007 року по червень 2010 року, у 2009 році у них народилася дитина. У вказаний час вони проживали у м. Саки за місцем її реєстрації. Бували непоодинокі випадки, коли чоловік не приходив до сім'ї, пояснюючи свою відсутність зайнятістю на роботі. На момент смерті матері він разом із нею не проживав. Із червня 2010 року відповідач у зв'язку із характером роботи мешкав у м. Ялті.

Свідок ОСОБА_11 зазначила, що біля 46 років зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 зазначеного будинку проживала ОСОБА_4 разом із своїм молодшим сином. Відповідач у квартирі не проживає із 2000 року, проте іноді з'являвся у ній. Після смерті матері він використовував квартиру для спільного вживання із іншими особами наркотичних засобів.

Факт не проживання відповідача у спірному житлі за вказаною вище адресою із 2005 року підтверджується актом від 07 травня 2013 року, складеного членами ОСББ «Уют» в АДРЕСА_1

Відповідно з ч.ч. 1, 4 ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає, що виниклі спірні правовідносини не можуть регулюватися вказаними вище нормами житлового та цивільного законодавства з наступних підстав.

Відповідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як слідує із пояснень позивача ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері, оскільки був зареєстрований у ній.

У матеріалах спадкової справи № 415/2009 р. відсутня заява відповідача про відмову у прийнятті спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_7

Отже, на думку суду, відповідач фактично прийняв спадщину у вигляді частки квартири у спірному нерухомому майні, як наслідок відсутні правові підстави для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Зважаючи на викладене відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 319, 321, 385, 391, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Смолій А. М.