ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2006 р. | Справа № 9/254-3750 |
12-50 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Кулагіній Т. В.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46021
до Комунального підприємства Гусятинської селищної ради "Комунальник" вул. Цехова, 78, смт.Гусятин,Тернопільська область,48200
За участю представників сторін:
позивача: не з’явився.
відповідача: не з’явився.
Суть справи: Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, 22.09.2006 р. звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача – Комунального підприємства Густинської селищної ради “Комунальник”, смт. Гусятин, Тернопільська область, про стягнення 1911,86 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів та 35,82 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що відповідач не виконав встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що позивач дізнався із даних статистичного „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” , поданого відповідачем.
Як стверджує позивач, із необхідних 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів, Відповідач не створив жодного робочого місця., фактично жодного інваліда не було працевлаштовано взагалі.
Спираючись на положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та на Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, враховуючи, що відповідач про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відділення фонду не інформував та згідно поданої звітності нормативу не виконав, Позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі 1911,86 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005 р., у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, виходячи з такого.
Фонд соціального захисту інвалідів України є, згідно пунктів 1, 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, та має завданням участь у межах компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Соціальний захист інвалідів є одним із способів реалізації конституційних прав та свобод громадян.
За своєю правовою природою правовідносини між Фондом соціального захисту інвалідів України та підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання з приводу соціальної захищеності інвалідів та створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, належать до сфери публічно-правових відносин, які є формою вираження державно-управлінських відносин, мають державно-владний характер, у яких один із суб’єктів –Фонд соціального захисту інвалідів України наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників цих відносин.
Фонд соціального захисту інвалідів України та його відділення на місцях є носієм прав та обов’язків, які реалізуються у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація Фондом його функцій, у тому числі щодо звернення за примусовим стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, є проявом владних повноважень стосовно підприємств, установ, організацій, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу, де позивачем є Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, що має адміністративну процесуальну дієздатність, господарський суд діє на підставі ст. 4, 6, 7, 18 та п. 6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду докази, суд встановив:
Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2005 рік, поданого відповідачем , середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 59 чоловік, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштуванні інвалідів для Комунального підприємства Гусятинської селищної ради “Комунальник” становить – 2 робочих місця. Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано.
Як стверджує позивач, і вбачається із Звіту, середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві складає 1911,86 грн., а за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2006 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1911,86 грн.
За несвоєчасну сплату адміністративно-господарської ї санкції, позивач нарахував Комунальному підприємству Гусятинської селищної ради “Комунальник” 35,82 грн. пені на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, згідно з якою визначається, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені та обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки .
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону ( 875-12 ) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюються на підприємства,
установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Отже, наведені вище норми Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”( 875-12 ) дають підстави говорити про наступні обов'язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій в разі недотримання зазначених нормативів.
Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону ( 875-12 ) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України .
Позатим, Позивач посилається на те, що за даними статистичного “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма 10-П), що поданий відповідачем, підприємство не створило жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Ухвалою від 25.09.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 13 листопада 2006 р. о 12:45 год.
В попередньому судовому засіданні 16.11.2006 р. представник відповідача подав суду докази повної сплати штрафних санкцій та пені –копії платіжних доручень № 117 від 08.11.2006 р., № 118 від 10.11.2006 р.
Попереднє судове засідання відкладалось до 12:40 год. 01.12.2006 р.
До початку судового засідання 01.12.2006 р. представник відповідача подав заяву (вх. № 22041 (н), в якій визнав суму позову та подав докази на підтвердження сплати суми заборгованості.
Позивач представника в судове засідання 01.12.2006 р. не направив, від позову не відмовився, що є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.
Судові витрати в силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню не підлягають, адже позивач користується пільгами при сплаті судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 18, ч. 4 ст. 94, 158, 162, 163, 167, п. 6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд Тернопільської області
ПОСТАНОВИВ :
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Л.В. Кропивна