АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/774/42/14 Головуючий в 1й інстанції - Алтунін О.В.

Категорія - 45 Доповідач - Григорченко Е.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Гасановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року у справі за позовом Прокурора Дніпропетровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа відділ Держкомзему у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання недійсними державних актів, договорів купівлі-продажу та витребування земельних ділянок,

встановив:

Прокурор звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, і вточнивши позовні вимоги, просив суд визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯЕ №961939, кадастровий номер 1221411000-01-051-0273, наданої для комерційного використання виданого відділом земельних ресурсів у Дніпропетровському районі 02.10.2009 року на ім'я ОСОБА_3, та скасувати державну реєстрацію.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯД № 961809, кадастровий номер 1221411000-01-051-0275, наданої для комерційного використання, виданого відділом земельних ресурсів у Дніпропетровському районі 02.10.2009 року на ім'я ОСОБА_4, та скасувати державну реєстрацію.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ЯД №961808, кадастровий номер 1221411000-01-051-0274, наданої для комерційного використання, виданого відділом земельних ресурсів у Дніпропетровському районі, 02.10.2009 року на ім'я ОСОБА_1,.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серії ДП №023207, кадастровий номер 1221411000-01-051-0276, наданої для комерційного використання, виданого відділом земельних ресурсів у Дніпропетровському районі 02.10.2009 року на ім'я ОСОБА_5

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1899 від 06.11.2009 року, яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯИ №098330, кадастровий номер 1221411000-01-051-0275, наданої для комерційного використання на ім'я ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1904 від 06.11.2009 року, яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯИ №098331, кадастровий номер 1221411000-01-051-0276, наданої для комерційного використання на ім'я ОСОБА_2, та скасувати державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1889 від 06.11.2009 року, яка розташована на території Підгородненської міської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯИ №098332, кадастровий номер 1221411000-01-051-0273, наданої для комерційного використання на ім'я ОСОБА_2, та скасувати державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1893 від 06.11.2009 року, яка розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Визнати недійсним Державний акт на право власності на землю серія ЯИ №098332, кадастровий номер 1221411000-01-051-0273, наданої для комерційного використання на ім'я ОСОБА_2, та скасувати державну реєстрацію.

Витребувати земельні ділянки у відповідача ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведеною прокуратурою Дніпропетровського району перевіркою встановлено, що відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 видані спірні державні акти на право власності на земельні ділянки на підставі рішень суду та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, цільове призначення - для комерційного використання. Перевіркою встановлено, що вищезазначені рішення суду не приймалися.

Крім того, при підготовці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства, на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, підставою для виконання робіт стали розпорядження Дніпропетровської РДА про надання дозволу відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підготовку матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та розпорядження Дніпропетровської РДА про надання дозволу відповідачам на складання проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства». Однак, розпорядження райдержадміністрації дійсно приймалися, але розпорядження іншого змісту.

В подальшому відповідачами оформлені Державний акт на право власності на спірні земельні ділянки, розташовані на території Підгородненської міської ради.

Між відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третьою особою ОСОБА_2, в порушення п. 15 «б» перехідних Положень Земельного кодексу України, укладені договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

На підставі зазначених договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 отримав Державний акт на право власності на спірні земельні ділянки.

За результатами проведеної перевірки прокуратурою району 19.04.2011 року порушено кримінальну справу відносно службових осіб Дніпропетровської районної державної адміністрації за фактом замаху на вчинення зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки за ознаками злочину. При проведенні досудового слідства проведена почеркознавча експертиза. Відповідно висновків експертизи рукописні записи в розпорядженнях ДРДА виконані ОСОБА_7, який ніколи не займав посаду голови Дніпропетровської РДА. На даний час кримінальна справа знаходиться в провадженні СВ Дніпропетровського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області.

Відповідачі позов не визнали.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року позовні вимоги прокурора задоволені частково.

Визнаний недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, серії ЯЕ №961939, виданий 02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер 1221411000-01-051-0273.

Визнаний недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, серії ЯД №961808, виданий 02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_1, кадастровий номер 1221411000-01-051-02 74.

Визнаний недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, серії ЯД №961809, виданий 02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_4, кадастровий номер 1221411000-01-051-0275.

Визнаний недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, серії ДП №023207, виданий 02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_5, кадастровий номер 1221411000-01-051-0276.

Витребувано у ОСОБА_2 зазначені земельні ділянки на користь держави в особи Дніпропетровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року, де ставлять питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у позові, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду-скасуванню, згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними державні акти, видані на ім'я відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що 02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_3 виданий Державний акт серії ЯЕ №961939 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-198/2009 від 17.09.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 1221411000-01-051-0273).

02 жовтня 2009 року на ім'я ОСОБА_1 виданий Державний акт серії ЯД №961808 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-194/2009 від 14.09.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 1221411000-01-051-0274).

На ім'я ОСОБА_4 02.10.2009 року виданий Державний акт серії ЯД №961809 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-196/2009 від 15.09.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 1221411000-01-051-0275).

На ім'я ОСОБА_5 02.10.2009 року виданий Державний акт серії ДП №023207 на право власності на земельну ділянку площею 2,000 га, що розташована на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №2-192/2009 від 14.09.2009 року (кадастровий номер земельної ділянки 1221411000-01-051-0276).

06 листопада 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договори купівлі продажу цих земельних ділянок із ОСОБА_2, договори посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6

28 грудня 2009 року на підставі договорів видані Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №098332, ЯИ №098331, ЯИ №098330 та ЯИ №098329.

З листа голови Дніпропетровського районного суду на адресу прокурора Дніпропетровського району від 20.05.2013 року (вих.№6207/13) , в суді за номерами 2-198/2009, 2-194/2009, 2-196/2009 та 2-192/2009 обліковуються цивільні справи, участі в яких ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не приймали, і які не могли бути підставою набуття права власності на земельні ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельні ділянки вибули із земель державної власності без законних на те підстав.

З такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Згідно ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на ім'я відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за їхніми заявами Дніпропетровською районною державною адміністрацією була виготовлена необхідна технічна документація для передачі відповідачам у власність земельних ділянок, і розпорядженнями голови Дніпропетровської райдержадміністрації від 18.08.2009 року передані у власність відповідачам /т. 2 а.с. 132-231/.

Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку держава в особі Дніпропетровської районної державної адміністрації розпорядилася земельними ділянками, передавши їх у власність відповідачам.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ним обставини.

Проте докази, які б підтверджували, що зазначені розпорядження про передачу у власність земельних ділянок відповідачам визнані судовим рішенням незаконними, суду не надано.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 визнано, що Закон України "Про прокуратуру", прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України. Цим законом установлено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини перша, третя, четверта ст.21 Закону України "Про прокуратуру").

У зв'язку з наведеним Конституційний Суд України дійшов висновку, що за змістом ч.2 ст.144 Конституції України, ч.10 ст.59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що право прокурора оскаржувати до суду рішення органів місцевого самоврядування не є абсолютним, оскільки у Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії, а отже, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, як і право на оскарження в суді рішень органів місцевого самоврядування гарантується безпосередньо на підставі Конституції України кожному (ч.3 ст.8, ч.2 ст.55).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (ст.3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Таким чином, відповідно до приписів, наведених в рішеннях Конституційного Суду України, розпорядження голови райдержадміністрації про відведення земельних ділянок та про передачу земельних ділянок у власність, може бути здійснено лише на підставі судового рішення.

Посилання позивача на те, що продаж земельних ділянок, відведених відповідачам у власність для ведення особистого селянського господарства, не допускається, не можуть бути підставою для визнання недійсними державних актів, оскільки в акті про право власності, цільове призначення спірних земельних ділянок для комерційного використання.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, ст. 143 ЗК України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку. Зокрема, п. "а" ст. 143 ЗК України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначення.

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав як для припинення права власності на земельну ділянку, так і для припинення права користування земельною ділянкою.

Предметом спору в цій справі є примусове припинення права власності на землю шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на землю, проте ст. 140 ЗК України не містить таких підстав, як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Посилання позивача на те, що розпорядження Дніпропетровської РДА незаконні, оскільки є порушення при їх виготовлені, та відносно посадових осіб РДА порушена кримінальна справа, не є підставою для припинення права власності на землю шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на землю, оскільки, як зазначено вище, розпорядження якими передані земельні ділянки відповідачам не визнані незаконними.

Представник прокуратури в апеляційному суді пояснив, що зазначена кримінальна справа на цей час не розглянута.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурором заявлені передчасно.

Крім того, колегія суддів вважає, що в даному випадку посилання позивача та висновок суду щодо відсутності судових рішень, якими фактично змінено цільове призначення спірних земельних ділянок, є передчасними, оскільки до апеляційного суду надано одне з таких рішень /т. 2 а.с. 12-13/.

Позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та визнання недійсними Державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, видані на ім'я ОСОБА_2, є похідними позовними вимогами від позовних вимог, які є передчасно заявленими, тому задоволенню не підлягають.

Крім того, як вбачається з позовів прокурора до третьої особи ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги, що не передбачено ЦПК України.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України передбачено, що суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, та відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Таким чином, на суд покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим він зобов'язаний визначити суб'єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню та вживає заходів щодо уточнення позовних вимог.

Однак суд першої інстанції, в порушення вимог процесуального права, не вжив заходів щодо уточнення позовних вимог, в судовому засіданні, порадившись на місці, залучив ОСОБА_2 в якості відповідача /а.с. 204/.

Між тим, ст. 33 ЦПК України не передбачає можливості такого залучення до участі особу в якості відповідача третьої особи по справі.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у позові з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2013 року скасувати.

Відмовити Прокурору Дніпропетровського району у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: