ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10537/13-ц

провадження № 2/753/351/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді:Басалаєвої А.В.

при секретарі:Деак Ю.В.

за участю представника позивача:ОСОБА_4

представника відповідача:Салабая Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання неправомірними дій, встановлення нікчемність умов договору, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної допомоги

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» з вимогами (з урахуванням уточнених вимог) про визнання неправомірними дії відповідача за кредитним договором від 16 грудня 2010 року № 910.74365 в частині недотримання ними законного порядку і форми зміни кредитора у зобов'язанні за кредитним договором, в частині збільшення в односторонньому порядку процентної ставки, строку погашення кредиту та примушування позивача до виконання цивільно-правових зобов'язань за кредитним договором із застосуванням заходів психологічного тиску; встановити нікчемність умов пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 6 § 2 кредитного договору щодо права змінювати розмір процентної ставки та застосувати наслідки їх недійсності з дня укладення договору; зобов'язати внести зміни до кредитного договору; стягнути з відповідача 7700,00 грн. витрат на правову допомогу та 10 000,00 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що відповідач безпідставно збільшив змінну частину ставки за користування кредитом та зменшив строк його погашення. Вважає, що умови деяких пунктів договору є дискримінаційними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк», яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» відповідно до змін до статуту від 13 жовтня 2011 року, укладено кредитний договір за яким банк надав позивачу кредит в розмірі 56 843,92 грн. на строк 60 місяців для фінансування купівлі транспортного засобу в сумі 54 648,00 грн., фінансування страхового платежу страхування життя позивальника в сумі 1 093,96 грн., фінансування страхового платежу за договором добровільного страхування фінансових ризиків, пов'язаних із втратою роботи, укладеного з ПрАТ «Альфа страхування» у розмірі 1 092,96 грн.

Згідно § 2 п.1 кредитного договору за користуванням кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 6% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 12,9%, що разом з маржою банку складає 18,9%.

Змінна частина ставки визначається станом на перше число кожного кварталу як середнє за попередні 12 (дванадцять місяців), на підставі щоденних звітів форми 350 за ці місяці, які складаються банком згідно Правилами НБУ організації статистичної звітності. Якщо визначений таким чином розмір змінної частини ставки відрізняється від діючої змінної частини ставки принаймні на 1% у більшу сторону або на 1,5% в меншу сторону, такий розмір змінної частини ставки діє з 1 числа такого кварталу (з моменту перегляду) (пункт цього ж параграфу договору).

Банк повідомляє про актуальний розмір процентної ставки, а також при впровадженні процентної ставки надає позичальнику новий графік рекомендованим листом без внесення змін (доповнень) до договору. Повідомлення про актуальний розмір процентної ставки стає невід'ємною частиною договору. Звіт ф350 на перше число кожного кварталу розміщується банком для ознайомлення в приміщенні підрозділу продажу депозитних та кредитних продуктів банку за адресою м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7, а також розміщується на сайті www.pbank.if.ua.

За умовами договору позичальник стверджує, що розуміє суть і принципи визначення процентної ставки, усвідомлює ризики, які випливають із змінної частини ставки за весь період кредитування і погоджується на ці ризики.

Частиною першою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до частини дванадцятої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 626, 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема на підставі письмових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 57, 58, 59 ЦПК України).

Представником позивача не додано до суду належних до допустимих доказів застосування заходів психологічного тиску до позивача для підписання кредитного договору.

Відповідач не змушував позивача на укладення кредитного договору, позичальник сама виявила ініціативу звернувшись в одне з відділень для отримання грошових коштів на умовах кредиту. Позивач на момент укладення кредитного договору була вільною у виборі банку, відповідач в свою черну не нав'язував своїх умов позивачу.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 Цивільного кодексу України).

Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи сторін, тобто підписи позивача та відповідача. Крім того, як вбачається з матеріалі справи та не заперечується сторонами відповідач виконав умови договору та надав кредит в сумі 56 834,92 грн. на строк 60 місяців. Відповідач виконав умови кредитного договору перед позивачем.

Відповідно до пункту 1 §6 Кредитного договору банк має право ініціювати перед позичальником перегляд (зміну) процентної ставки, передбаченої п.6 § 2 договору в залежності від зміни будь-якого з факторів: грошово-кредитної політики або облікової ставки НБУ та /або зміни вартості ресурсів, що залучаються банком, зміни кредитного ризику, зміни ринкової вартості ТЗ, попиту і пропозиції на кредитному ринку або інших факторів з відповідним повідомленням про це позичальника будь-яким із способів на вибір банку: або шляхом надіслання листа на вказане позичальником у договорі його місце проживання, або при його явці в банк або через місцеві або регіональні друковані засоби масової інформації.

В разі мовчання позичальника протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення його в будь-який з вищевказаних способів про ініціювання банком перегляду процентної ставки вважається, що позичальник погодився з правочином про перегляд (зміну) розміру процентної ставки по кредиту, запропонованої банком, без укладення додаткових договорів до договору, а змінений розмір процентної ставки по кредиту набирає чинності після закінчення вищевказаного строку п'яти банківських днів (якщо більш пізня дата зміни процентної ставки не вказана банком у повідомлені) та відображається у виписці з позичкового рахунку позичальника, яка надається при найближчій його явці в банк або надсилається позичальнику поштою.

Листом від 20 серпня 2011 року № 16.1.1.-73330 (а.с.77) відповідач поінформував позивача про збільшення змінної частини ставки.

Крім того, листом від 16 грудня 2011 року ПАТ «Ідея банк» повідомляв позивач про зміну свого найменування. Суд має зазначити, що зміна найменування відповідача не є реорганізацією відповідача шляхом перетворення, а тому така зміна найменування не є підставою для зміни кредитора у зобов'язанні за кредитним договором. Відповідач після отримання повідомлення про зміну найменування відповідача продовжувала сплачувати щомісячні внески.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048- 1052, 1054- 1055), статті 18- 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Відповідно до пункту 8 постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Кредитний правочин вчинено досягненням згоди з усіх істотних умов договору. Отже, підстави визнавати недійсними умови кредитного договору з підстав визначених статтею 203 Цивільного кодексу України відсутні.

За таких підстав суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги положення постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись статтями 47, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною другою статті 6, 203, 215, 626, 627, 638, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 57-60, 88, 212, 215 - 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА