РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 106/7008/2012Головуючий суду першої інстанції:Абзатова Г.Г.

№ провадження: 22-ц/190/241/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.

"05" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Болотова Є.В.

Суддів:Пономаренко А.В. Сокола В.С.

При секретарі:Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, треті особи: Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про поділ спільного майна подружжя, визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що побудований під час шлюбу житловий будинок АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, та дослідження доказів з порушенням встановленого порядку.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_7, представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Встановлено, що з 15 квітня 1998 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення суду від 05 травня 2011 року. ( Т.1 а.с. 99 ).

В шлюбі сторони побудували житловий будинок АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 вказала, що спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю сторін, оскільки він побудований після розірвання шлюбу за її особисті кошти.

З приводу побудованого під час шлюбу будинку, відповідачка зазначила, що даний будинок був самочинним, відтак підлягав знесенню. На підтвердження його знесення ОСОБА_7 представила: технічні документи ( Т. 1 а.с. 137-140 ).

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.

Названі норми матеріального права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя, доки не доказано інше кимось із подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 не довела будь-яким допустимими засобами доказування факту будівництва житла після розірвання шлюбу лише за свої особисті кошти.

Наявні в матеріалах справи копії технічних документів ( Т. 1 а.с. 137-140 ), якими відповідачка доводить знесення будинку, який сторони будували під час шлюбу, колегія суддів оцінює критично.

З даних документів не вбачається безпосереднє проведення демонтажу будинку. Вони свідчать лише про наміри, та встановлюють обсяг та види майбутніх робіт.

Колегія суддів також оцінює критично висновки суду про те, що фактичні шлюбні відносини сторін припинені весною 2010 року, оскільки рішення суду про розірвання шлюбу таких висновків не містить. З цього приводу сторони лише давали свої пояснення.

Про обґрунтованість позовних вимог також свідчить наявна в матеріалах справи Декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованого в Інспекції ДАБК в АРК, відповідно до якої, початок будівництва спірного будинку - 12 грудня 2010 року.

Даний письмовий документ також спростовує доводи відповідачки про знесення будинку в квітні 2011 року.

Про відсутність наміру знести побудований під час шлюбу будинок, та про волевиявлення сторін його поділити, свідчить також наявна в матеріалах справи копія розписки, в якій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визначають умови такого поділу (Т.1 а.с. 87 ).

Отже, з урахуванням встановлених обставин, та оцінки представлених доказів, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7, після розірвання шлюбу, лише оформила право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, однак побудований він був під час її шлюбу з позивачем, відтак є їх спільною сумісною власністю.

Таким чином, рішення суду від 23 жовтня 2013 року постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

В зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід провести розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 260 грн. 14 коп. Крім того, з ОСОБА_7 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 460 грн. 36 коп. в дохід держави.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року скасувати.

Визнати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку житлового будинку АДРЕСА_1, припинивши право власності ОСОБА_7 на ? частку даного будинку.

Визнати частково незаконним рішення виконавчого комітету Заозерненської селищної ради від 17.02.2012 року № 23 «Про оформлення права приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7» в частині ? частки.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Заозерненської селищної ради від 02.03.2012 року в частині ? частки.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 260 грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 1 460 грн. 36 коп. в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.