Судове рішення #35609578

УХВАЛА

Справа №: 22-ц/190/283/14Головуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.



"19" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:


Головуючого суддіБолотова Є.В.

СуддівПономаренко А.В. Сокола В.С.

При секретарі Урденко Г.В.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа ОСОБА_7, про визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року,



В С Т А Н О В И Л А :


Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року названий позов задоволено.

Визнано неправомірними дії щодо вилучення у ОСОБА_6 та утримання: автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтва про реєстрацію даного автомобіля та ключів від нього.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 480 278 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. 00 коп., судові витрати в розмірі 3 590 грн. 11 коп., а всього 503 868 грн. 00 коп.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм материального права та порушення норм процессуального права.

В судовому засіданні представник банку вимоги апеляційної скарги підтримав.

ОСОБА_6 та його представник проти апеляційної скарги заперечили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу, з вини Банку, завдані збитки та моральна шкода, які підлягають стягненню в порядку ст. ст. 22, 1167 ЦК України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та ґрунтуються на доказах, яким дана правильна оцінка.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір на суму 16 585 доларів США, зі сплатою 7,7 % річних та строком повернення до 10 липня 2015 року.

Крім того, сторони уклали договір застави автомобіля «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору від 07 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, остання сплачує ОСОБА_6 за надані послуги з перевезення 350 грн. 00 коп. за відпрацьований день.

Допитана в судовому засідання як свідок ОСОБА_8 підтвердила, що на підставі укладеного договору ОСОБА_6 надавав послуги з перевезення на автомобілі «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1. За надані послуги вона сплачувала йому 350 грн. 00 коп. щоденно, крім вихідного дня - неділі.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав також: копію договору від 07 листопада 2008 року, квитанції до прибуткового ордеру, акти про виконані роботи.

02 березня 2009 року ОСОБА_6 передав автомобіль «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1, працівнику ПАТ «Родовід Банк».

Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями : акту прийому-передачі автомобіля від 02 березня 2009 року, постанови про закриття кримінальної справи від 21 листопада 2013 року.

Таким чином, з цього часу автомобіль перебував у володінні ПАТ «Родовід Банк».

Лише після звернення до суду з відповідним позовом до банку, автомобіль було повернено ОСОБА_6

Дана обставина підтверджується, наявною в матеріалах справи, копією рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 21 травня 2012 року.

Вказаним судовим рішенням встановлено неправомірність ПАТ «Родовід Банк» щодо вилучення та утримання в себе автомобіля, який належить ОСОБА_6, й зобов'язано повернути позивачу автомобіль «Chevrolet Lacetti», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Реально судове рішення виконано 18 липня 2013 року.

Відповідно до правил ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_6 зазначав, що з часу передачі автомобіля банку, до його фактичного повернення, він був позбавлений можливості використовувати автомобіль для перевезення за договором від 07 листопада 2008 року, що призвело до матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, яка складає 420 428 грн. 00 коп.

На підтвердження розміру завданих збитків неправомірними діями відповідача, ОСОБА_6 суду надано висновок спеціаліста № 77 від 26 грудня 2012 року, яким збитки визначено в розмірі 420 428 грн. 00 коп.

Таким чином, висновок місцевого суду про відшкодування позивачу збитків у вигляді неотриманої плати за послуги, які надавались відповідно договору від 07 листопада 2008 року, відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що представлений суду висновок спеціаліста є неналежним доказом.

Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначений вище висновок спеціаліста про визначення суми збитків, є письмовим доказом, що відповідає положенням ч. 2 ст. 57 ЦПК України, яку суд першої інстанції правильно застосував.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції, в обґрунтування своїх висновків, послався на такі докази: договір від 07 листопада 2008 року, акт прийому-передачі автомобіля від 02 березня 2009 року, постанову про закриття кримінальної справи від 21 листопада 2013 року, висновок спеціаліста № 77 від 26 грудня 2012 року, рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 21 травня 2012 року, квитанції до прибуткового ордеру, акти про виконані роботи, платіжні документи.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, і завданої моральної шкоди за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв`язку між порушенням права й збитками.

Установивши, що з вини банку ОСОБА_6 не міг реалізувати своє право на використання власного автомобіля та отримання від надання послуг доходу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про покладення на відповідача обов'язку сплатити на користь позивача 20 000 грн. 00 коп. завданої моральної шкоди.

При визначенні моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової ) шкоди».

Доводом апеляції також є те, що факт укладення договору оренди транспортного засобу та понесення позивачем згідно з ним витрат, належними доказами у справі не доведено, оскільки на підставі ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, недодержання цієї вимоги закону згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України тягне за собою нікчемність такого договору, а позивачем нотаріально посвідченого договору найму автомобіля суду не надано.

Відхиляючи зазначений довід, колегія суддів виходить з того, що за своєю правовою природою договір від 07 листопада 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_8, не є договором найму транспортного засобу.

Встановивши факти та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, суд першої інстанції вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не надають підстав вважати, що судом невірно застосовані норми материального права чи порушені норми процессуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду від 24 вересня 2013 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів



УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.


Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація