УХВАЛА
Справа №: 22-ц/190/771/14Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Болотов Є. В.
"12" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіБолотова Є.В.
СуддівПономаренко А.В. Сокола В.С.
При секретаріУрденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки реєстровий №7311 від 14 серпня 2008 року, укладений між АБ «Київська Русь» і ТОВ фірма «Консоль ЛТД», в частині передачі в іпотеку 1-но кімнатної квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ПАТ «Банк «Київська Русь» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_6 і наявності правових підстав для захисту майнових прав позивача визначеним ним способом.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства та узгоджуються з матеріалами справи.
Згідно частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, щодо відповідності змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства; дієздатності особи, яка вчиняє правочин; вільного волевиявлення учасників правочину та відповідності цього правочину їхній внутрішній волі; спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спір в частині визнання договору іпотеки недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Згідно із роз'ясненнями у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, при цьому вимоги про визнання правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси.
Таким чином, право третьої особи оспорювати законність укладеного іншими особами правочину на предмет його невідповідності вимогам законодавства (статті 203,215 ЦК України) обумовлено впливом такого правочину на її права та законні інтереси.
Відповідно до статті 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна, особливості правового регулювання якого передбачені спеціальним законом - Законом України "Про іпотеку".
Положеннями статті 5 цього Закону визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.
Крім того, предметом іпотеки може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.
Таким чином, стаття 5 Закону України "Про іпотеку" містить спеціальні умови відносно договорів іпотеки незавершеного будівництва, зокрема встановлено, що іпотекодавцем об'єкту незавершеного будівництва може бути особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 11 червня 2008 року між ТОВ «Консоль ЛТД» та ОСОБА_6 був укладений договір №2359/334-11(р) пайової участі у будівництві АДРЕСА_1.
За умовами пункту 3.7 зазначеного договору, після внесення позивачем свого вкладу у спільну діяльність у вигляді грошових сум, позивач набуває право на пайову (часткову) участь в будівництві, а фірма втрачає право розпоряджатися часткою позивача без його згоди.
Відповідно до пункту 3.1 договору пайовик зобов'язується в якості свого вкладу в спільну діяльність по дольовій участі в будівництві внести грошові кошти у сумі 30 000 доларів США у національній валюті по курсу НБУ на момент оплати договору.
З матеріалів справи вбачається, що пайовий внесок був внесений позивачем на рахунок ТОВ фірма "Консоль ЛТД" у повному обсязі в сумі 30 000 доларів США до укладення договору іпотеки.
14 серпня 2008 року між АБ «Київська Русь» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» укладений договір іпотеки, за умовами якого, товариство, отримавши кредитні кошти, передало у іпотеку банку право оренди земельної ділянки загальною площею 0,2348 га та об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1
22 грудня 2011 року будівництво багатоповерхового будинку та дахової котельні за адресою: АДРЕСА_1 було завершено, про що було отримано Декларацію про готовність Об'єкта до експлуатації.
За актом про виконання договору пайової участі позивачу передано квартиру АДРЕСА_1.
Таким чином, враховуючи положення договору про пайову участь, а також вимоги статті 331 ЦК України і статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які передбачають виникнення права власності саме після реєстрації нерухомого майна, як офіційного визнання підтвердження факту виникнення права власності, ОСОБА_6 мав майнові права на свою частку у спільній частковій власності, а за ТОВ фірма "Консоль ЛТД" було зареєстровано право власності на збудований об'єкт нерухомості в цілому, включаючи частку, яка після завершення будівництва не переходить у власність ТОВ фірма "Консоль ЛТД", а має бути передана у власність ОСОБА_6
Отже, в силу положень ст.5 Закону України «Про іпотеку» спірні приміщення не могли бути предметом іпотеки, оскільки вони призначалися для передачі у власність особі, яка внесла за нього кошти за договором пайової участі у будівництві.
Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
З огляду на наведене, на думку судової колегії, рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі досліджених належним чином матеріалів справи і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.
Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИ Л А :
Апеляційну скаргу ПАТ «Банк «Київська Русь» відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 12 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Болотов Є.В. Пономаренко А.В. Сокол В.С.