ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2006 р. | Справа № 9/245-3741 |
12:30 год.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Кулагіній Т. В.
Розглянув справу
за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,46021
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк", с. Поділля Заліщицького району Тернопільської області,48613
За участю представників сторін:
позивача: не з’явився.
відповідача: Худик В.А., доручення від 13.11.2006 р.
Суть справи: Учаснику судового процесу роз’яснено його процесуальні права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, 22.09.2006 р. звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача – Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк”, с. Поділля, Заліщицького району, Тернопільської області, про стягнення 21 834,60 грн. адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів та 354,58 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій.
Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що відповідач не виконав встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що позивач дізнався із даних статистичного „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” , поданого відповідачем.
Як стверджує позивач, із необхідних 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів, Відповідач не створив жодного робочого місця., фактично жодного інваліда не було працевлаштовано взагалі.
Спираючись на положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та на Порядок сплати підприємствами (об’єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, враховуючи, що відповідач про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відділення фонду не інформував та згідно поданої звітності нормативу не виконав, Позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі 22 189,18 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже справа розглядається згідно положень Кодексу адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005 р., у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України, виходячи з такого.
Фонд соціального захисту інвалідів України є, згідно пунктів 1, 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, та має завданням участь у межах компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Соціальний захист інвалідів є одним із способів реалізації конституційних прав та свобод громадян.
За своєю правовою природою правовідносини між Фондом соціального захисту інвалідів України та підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання з приводу соціальної захищеності інвалідів та створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, належать до сфери публічно-правових відносин, які є формою вираження державно-управлінських відносин, мають державно-владний характер, у яких один із суб’єктів –Фонд соціального захисту інвалідів України наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників цих відносин.
Фонд соціального захисту інвалідів України та його відділення на місцях є носієм прав та обов’язків, які реалізуються у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація Фондом його функцій, у тому числі щодо звернення за примусовим стягнення штрафних санкцій у судовому порядку, є проявом владних повноважень стосовно підприємств, установ, організацій, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Таким чином, розглядаючи адміністративну справу, де позивачем є Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, що має адміністративну процесуальну дієздатність, господарський суд діє на підставі ст. 4, 6, 7, 18 та п. 6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду докази, суд встановив:
Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2005 рік, поданого відповідачем , середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 312 чоловік, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштуванні інвалідів для сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк” становить –12 робочих місць.
Як стверджує позивач, і вбачається із Звіту, середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві складає 1819,55 грн., а за 12 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2006 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 21 834,60 грн.
За несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивач нарахував Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Маяк” 354,58 грн. пені на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, згідно з якою визначається, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені та обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки .
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно частини 5 статті 19 зазначеного Закону ( 875-12 ) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюються на підприємства,
установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Отже, наведені вище норми Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”( 875-12 ) дають підстави говорити про наступні обов'язки підприємств:
- дотримання ними нормативів по створенню визначеної цим законом кількості робочих місць для інвалідів;
- сплати ними адміністративно-господарських санкцій в разі недотримання зазначених нормативів.
Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону ( 875-12 ) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України .
Позатим, Позивач посилається на те, що за даними статистичного “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (форма 10-П), що поданий відповідачем, підприємство не створило жодного робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Ухвалою від 27.06.2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 13 листопада 2006 р. о 10:30 год.
В попередньому судовому засіданні 13.11.2006 р. представник відповідача подав довідку № 361 від 11.11.2006 р. про те, що 20.03.2000 р. Селянську спілку “Маяк” реорганізовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Маяк”, а відповідно до протоколу № 1 всіх працюючих інвалідів в кількості 12-ти чоловік прийнято на роботу в С/Г ТзОВ “Маяк”.
Представник відповідача також зазначив, що в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік , у графі про кількість працюючих інвалідів, помилково проставлено прочерк.
В попередньому судовому засіданні 13.11.2006 р. оголошувалась перерва до 12:10 год. 01 грудня 2006 р. з зв’язку з необхідністю витребування від відповідача доказів створення робочих місць для інвалідів на підприємстві в необхідній кількості (наказ про створення робочих місць, докази на підтвердження, що робочі місця атестовані спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, докази розроблення та включення заходів по створенню робочих місць для інвалідів до коллективного договору, виписки з трудових книжок інвалідів, докази на підтвердження інвалідності працюючих).
01.12.2006 р. представник відповідача , виконавши вимоги суду, подав докази на підтвердження працевлаштування інвалідів а сааме: : копії трудових книжок та витягів з актів огляду МСЕК, висновків про характер та умови праці працевлаштованих інвалідів : Мельник Петра Васильовича, Федорків Йосипа Петровича, Дутковського Миколи Михайловича, Кольби Марії Іванівни, Олексишин Марії Ярославівни, Мельник Марії Михайлівни, Могилюк Олександри Йосипівни, Крамарчук Марії Петрівни, Федорків Марії Павлівни, Слободян Ольги Геронівни (всього 12 інвалідів).
Вважає, що позов не підлягає до задоволення, адже матеріально-правові вимоги позову грунтуються лише на відомостях звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік , які не відображають фактичних обставин справи.
Беручи до уваги, що подані відповідачем докази повністю спростовують твердження позивача про те, що відповідачем не створено робочих місць для інвалідів у кількості 12 осіб, підстав для задоволення позову не має.
Крім того, предметом позову є стягнення у примусовому порядку адміністративно-господарських санкцій та пені за несвоєчасну їх сплату. Між тим, право на стягнення адміністративно-господарських санкцій належить Позивачу лише з 16.04.2007 р., адже обов’язок сплати адміністративно-господарських виникає у підприємства в силу Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у редакції змін від 06.10.2005 N 11/4-29/15910-ЕП ( v1591342-05 ), що набрали чинності з 01.01.2006 р. згідно розділу П Прикінцеві положення Закону v1591342-05 .
У судовому засіданні 01.12.2006 р. за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частину постанови та про те, що повний її текст буде виготовлено та оголошено 06.12.2006 р о 14-50 год.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 6, 7, 18, ч. 4 ст. 94, 158, 162, 163, 167, п. 6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України , господарський суд Тернопільської області
ПОСТАНОВИВ :
1. Відмовити Тернопільському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, у задоволенні адміністративного позову до відповідача –сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Маяк”, про стягнення 22 189,18 грн., з яких 21 834,60 грн. адміністративно-господарських санкцій та 354,58 грн. пені.
На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Л.В. Кропивна