Єд.Ун.№763/8330/13-к

1-кп/763/107/14

ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

_____________________________________________________________________________________________

ВИРОК

іменем України

27 січня 2014 року м. Севастополь

Гагарінський районній суд міста Севастополя в складі головуючого судді Щербакова В.В.,

при секретарі Новосьолової Ю.С.,

за участю державного обвинувача - прокурора відділу прокуратури міста Севастополя Мандрика М.Я., потерпілої ОСОБА_2., захисника-адвоката ОСОБА_3, представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста Севастополя розглянув кримінальне провадження відносно,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Сімферополя, громадянина України, який має вищу освіту, працює СИ Фактор ЛТД начальником відділу безпеки мореплавства, одружений, має на утриманні доньку 7 років, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.10.2013 року близько 12.55 годин, ОСОБА_5, керуючи технічно справним автомобілем "Тойота Кемри", реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух заднім ходом у місті Севастополі, по вул. Косарева, з боку Дитячого саду № 7 міста Севастополя у напрямку кінцевої зупинки маршрутного автобусу № 83 міста Севастополя, не звернувшись за допомогою до інших осіб, в порушення вимог п.п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, при наближенні до перехрестя з вул. Шевченко, в районі будинку № 9, проявив неуважність та безпечність в конкретній дорожній обстановці, чим порушив п.п. 1.5 та 2.3 б, д «Правил дорожнього руху України», через що, не побачив пішохода ОСОБА_2, яка знаходилась на проїзній частині вул. Косарева та яку він мав об'єктивну можливість побачити, в результаті чого, здійснив на неї наїзд. У наслідок даної ДТП пішоходу ОСОБА_2 згідно висновку судово - медичної експертизи № 2142 мд від 08.11.2013 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому шийки правої стегнової кістки, тупої травми грудної клітини у вигляді гемоторакса зліва (50 мл свобідної речовини), які відносяться до середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили довготривалий розлад здоров'я на строк більше 21-го дня.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину визнав в повному обсязі та показав, що 23.10.2013 року він забрав дитину та їхав на своєму автомобілі на вулиці Шевченко. Він їхав з підйому на спуск, пропускав машину, поглядів до дзеркал заднього виду, нікого не побачив, подав сигнал і почав здавати назад та почув удар. Дитина закричала. Він зупинився, вийшов з машини та побачив жінку яка лежала на проїзній частині. Викликав скору допомогу та міліцію. Надав потерпілої на лікування 2000 гривень, питався взяти кредит в банку щоб допомогти потерпілої на операцію, однак йому відмовили. Керує автомобілем з 2001 року, робота пов'язана з керуванням автомобілем, та в випадку позбавлення прав буде звільнений з роботи, що буде перешкоджати відшкодуванню потерпілої спричиненої шкоди. Щиро розкаюється в скоєному.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила суду, що вона підтримує позовні вимоги в частині відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, в повному обсязі і просить суд задовольнити їх в повному об'ємі.

Відповідно до ст.349 КПК України судом не досліджувались інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорювались.

Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджуються доказами, що маються в справі та не потребують дослідження в ході судового розгляду справи, суд також визнає їх доказаними, а саме - фактичні обставини щодо дати, часу, місцю, способу скоєння злочину, форми умислу.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядкую.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 винний у скоєнні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого злочином збитку.

Обставин, що обтяжую покарання обвинуваченого ОСОБА_5, судом не встановлено.

Потерпілою ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої витратами на придбання медикаментів для лікування, протезу, харчування, затрати на заправку особистого транспортного засобу пов'язані з поїздками до Балаклави на загальну суму 45088 гривен 82 копійки, та моральної шкоди, спричиненої злочином. в загальній сумі 50000 гривень.

Вимоги потерпілої мотивовані тим, що вона потратила грошові кошти на придбання ліків, протезу та понесла інші затрати, що підтверджено документально. Що стосується моральної шкоди то вона мотивована тим, що до даного ДТП вона була здорова, допомагала дітям та внукам, на даний час вона пересувається за допомогою костилів, не може займатися внуками, з моменту ДТП постійно іспитує біль, не відомо що буде в подальшому, перенесла операцію, на даний час не може доглядати за собою.

Обвинувачений ОСОБА_5, позовні вимоги потерпілої визнав частково, визнав спричинену матеріальну шкоду. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то він її визнав частково, та пояснив, що сума значно завищена.

В зв'язку з тим, що обвинувачений оспорював розмір цивільного позову, суд в повному обсязі дослідив докази, надані в підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст.1166, ч. 1 ст. 1195 ЦК України, особа, яка завдала шкоду ушкодженням здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому витрати, викликані необхідністю придбання ліків.

Касовими чеками підтверджуються затрати потерпілої на придбання ліків та протезу на суму 42276, 14 гривен, в зв'язку з чим вищевказані затрати підлягають стягненню з ОСОБА_5, однак з урахуванням добровільного відшкодування на суму 2000 гривень, необхідно стягнути з ОСОБА_5 - 40276, 14 гривень. В частині стягнення 1300 гривень благодійного внеску та затрат на пальне в сумі 1512,86 гривень необхідно відмовити, в зв'язку з тим, що потерпілим не надано доказів, того, що ці затрати пов'язані з кримінальним правопорушенням скоєним ОСОБА_5.

Також суд вважає, що діями ОСОБА_5 потерпілій спричинена моральна шкода, оскільки було ушкоджено її здоров'я, вона тривалий час знаходилася на лікуванні, відчувала фізичний біль, переживала за своє життя та здоров'я, змінився уклад життя. За таких обставин, враховуючи характер спричиненої потерпілим моральної шкоди и пов'язаних з ним моральних страждань потерпілої, суд вважає, що її позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 - 15000 гривен. В іншої частині позову на суму 35000 гривень належить відмовити.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що вчинений злочин є злочином невеликої тяжкості, скоєний по необережності, однак, в результаті його скоєння постраждала одна особа. Крім того суд враховує особу винного, наявність пом'якшуючих обставин і вважає необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання у вигляді штрафу.

З урахуванням показань обвинуваченого, даних в судовому засіданні, який повністю визнав свою провину та пояснив, що в даний час офіційно працює, його робота, э єдиним джерелом його існування, пов`язана з використанням транспортного засобу та можливістю ним керувати, документи з фірми надані обвинуваченим в підтвердження вищевказаного, а також на думку суду можливість при продовженні роботи відшкодувати потерпілої завдану матеріальну та маральну шкоду суд вважає можливим не призначати ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Процесуальні витрати - відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 300 (триста) неоподаткованих мінімумом доходів громадян в сумі 5100 (п'ять тисяч сто) гривень и без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позов ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_5 на її користь витрати на лікування в сумі 40276, 14 гривен. В іншої частині позову про стягнення матеріальної шкоди на суму 4812,86 гривен належить відмовити.

Позов ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково і стягнути ОСОБА_5 на її користь 15000 ( п'ятнадцять тисяч) гривен. В іншої частині позову про стягнення моральної шкоди на суму 35000 ( тридцять п'ять тисяч) гривен відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя протягом 30 днів через Гагарінський районний суд міста Севастополя.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Головуючий по справі

суддя В.В. Щербаков