Головуючий суду 1 інстанції - Полтавець Л.Д.

Доповідач - Фарнятьєв С.О.

Справа № 1212/2229/2012

Провадження № 22ц/782/5609/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2014 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого - Фарятьєва С.О.

суддів - Іванової І.П., Назарової М.В.

при секретарі -Вербицькому І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 18 червня 2013 року по справі за поданням державного виконавця ВДВС Кремінського районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження боржника - фізичної особи ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчим провадженням, -

В с т а н о в и л а:

У червні 2013 року заявник в особі Відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції Луганської області звернувся до суду із поданням, в якому просив тимчасово обмежити право виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконанням ним своїх зобов'язань, посилаючись на те, що згідно виконавчого провадження, яке знаходиться у ВДВС, боржник має великий розмір заборгованості за виконавчими документами, що може ускладнити чи зробити неможливим їх виконання.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 18 червня 2013 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, був тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України до виконанням ним своїх зобов'язань по виконавчих провадженнях.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і відмовити у задоволенні подання державного виконавця, оскільки вважає, що висновки суду суперечать вимогам закону.

Заперечень проти апеляційної скарги до матеріалів справи не надійшло.

Про місце, день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ВДВС Кремінського районного управління юстиції був повідомлений своєчасно та належним чином, але до судового засідання його представник не з`явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, який з`явився до апеляційного суду, дослідивши надані матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

У відповідності із вимогами ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Задовольняючи заявлене подання, суд першої інстанції виходив з того, що великий розмір заборгованості боржника та можливість його в будь-який момент виїхати за межі України може ускладнити чи зробити неможливим виконання судових рішень.

Втім до такого висновку суду першої інстанції дійшов поспішно.

З матеріалів справи вбачається, що в ньому відсутня заява або його копія від УПФУ в Кремінському районі про направлення державним виконавцем подання до суду про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, хоча ДВС і посилається на неї у своєму поданні.

Положеннями ст. 377-1 ЦПК України передбачено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за сцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Встановлено, що рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 15 листопада 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто борг в сумі 55440 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 3078 грн. та індекс інфляції у розмірі 9918 грн., а також судові витрати в сумі 684 грн., а всього 69120 грн.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2013 року рішення суду першої інстанції було змінено, скасовано в частині стягнення індексу інфляції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих вимог позивачу відмовлено та стягнуто судові витрати в сумі 585 грн., в решті рішення суду залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається також, що у відділі державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції Луганської області знаходяться на виконанні виконавчі провадження ВП №38173052, ВП №38173450 і ВП №38173332 від 28.05.3013 року, які було відкрито постановами державного виконавця, на підставі виконавчих листів, виданих Кремінським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 вищевказаних грошових сум.

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до діючого законодавства особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Тобто ВДВС повинно надати докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.

Відділ ДВС Кремінського РУЮ у своєму поданні вказує на можливість боржника в будь-який момент виїхати за межі України, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання виконавчих документів, однак зазначене не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Доказів на підтвердження того, що боржник не виконує свої зобов'язання, які передбачено частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається також, що державний виконавець, звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, направив до суду подання, копії постанов про відкриття провадження та копії виконавчих документів без надання будь-яких доказів про ухилення його від виконання зобов'язань, тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення клопотання Відділу ДВС Кремінського РУЮ.

Крім того, відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з вимогами п.2 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

В силу п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд, змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішення було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

За таких обставин судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нової ухвали про відмову державному виконавцю Відділу ДВС Кремінського РУЮ у задоволенні подання.

Керуючись ст.303, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст.313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 18 червня 2013 року скасувати та постановити по справі нову ухвалу якою у задоволенні подання державного виконавця ВДВС Кремінського районного управління юстиції щодо тимчасового обмеження боржника - фізичної особи ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань по виконавчим провадженням відмовити.

Ухвала набуває чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20-ти днів після її проголошення.

Головуючий:

Судді: