Номер провадження № 22-ц/785/10045/13
Головуючий у першій інстанції Коваленко О.Б.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
при секретарі Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинну недійсним, за апеляційною скаргою компанії "RAINMAX LTD" на ухвалу судді Київського районного суду міста Одеси від 11.04.2013 року про забезпечення позову,
встановила:
ОСОБА_2 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 5 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, посилаючись на не, що даним правочином вона була безпідставно позбавлена нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1.
10 квітня 2013 року позивачка звернулась до Київського районного суду м. Одеси із заявою, у якій просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на наступне майно ОСОБА_4: домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,3036 га (кадастровий номер 5110136900:19:014:0079), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
11 квітня 2013 року суддею Київського районного суду м. Одеси Коваленко О.Б. було постановлено ухвалу, якою було накладено арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1.
Особа, яка не приймала участь у справі - компанія «RAINMAX LTD» звернулась до апеляційного суду Одеської області із апеляційною скаргою, якою просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, посилаючись на те, що дана ухвала порушує права цієї особи як іпотекодержателя вказаного майна.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст..305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Судовою колегією встановлено встановлено, що 4 вересня 2007 року між компанією «RAINMAX LTD» та ОСОБА_6 було укладено договір позики № 04/09, відповідно до умов якого компанія «RAINMAX LTD» надала ОСОБА_6 позику на суму 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч) доларів США, на строк 30 вересня 2009 року зі сплатою 1% річних, які нараховуються на фактичну суму заборгованості.
В забезпечення виконання зобов'язань по даному договору, що полягають у поверненні суми позики та сплаті відсотків за користування позикою, а також можливої сплати штрафних санкцій, на виконання п. 2.2 вказаного вище договору, між компанією «RAINMAX LTD» (Іпотекодержатель за договором) та ОСОБА_2 (Іпотекодавець за договором), яка є майновим поручителем ОСОБА_6 (Боржник за договором), 18 вересня 2007 року був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 149.
Згідно з п. 1.3. договору іпотеки предметом іпотеки, що передавався в забезпечення зобов'язань ОСОБА_6 за договором позики № 04/09 від 4 вересня 2007 року, є:
- домоволодіння, що складається з одного житлового будинку літ. «А» загальною площею 156,1 кв.м, жилою площею 115 кв.м, гаражу літ. «Г» розташоване на земельній ділянці площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1, яке є власністю ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння № 026036, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 8 вересня 2003 року, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» 10 вересня 2003 року, номер запису 3282 на сторінці 155 в книзі 105доп, реєстраційний номер 10864359, за домовленістю сторін вартість домоволодіння - 351833 гривень;
- земельна ділянка, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,2000 га, за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 052576, виданого Одеським міським управлінямм земельних ресурсів 27 липня 2004 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010450501064, кадастровий номер 5110136900:19:014:0032, за домовленістю сторін вартість земельної ділянки - 5369660 гривень.
Рішенням Одеської міської ради № 6016-V від 13 липня 2010 року було присвоєно земельним ділянкам, які знаходяться у власності ОСОБА_2 а саме: земельній ділянці площею 0,0354 га (кадастровий номер 5110136900:19:014:0071), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, діл. НОМЕР_1; земельній ділянці площею 0,0363 га (кадастровий номер 5110136900:19:014:0069), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, діл. НОМЕР_2; земельній ділянці площею 0,0319 га (кадастровий номер 5110136900:19:014:0045), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 нову адресу - АДРЕСА_1, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, змінено цілове призначення земельних ділянок загальною площею 0,0717 га, що знаходяться у приватній власності ОСОБА_2, для ведення індивідуального садівництва, за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ділянка площею 0,0354 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) (землі житлової та громадської забудови міста); ділянка 0,0363 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарський будівель і споруд (присадибна ділянка) (землі житлової та громадської забудови міста), вирішено ввжати у приватній власності ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,3036 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (землі житлової та громадської забудови міста).
З тексту даного рішення вбачається, що при його прийнятті міська рада керувалась зокрема тим, що у власності ОСОБА_2 знаходилась земельна ділянка земельна ділянка, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,2000 га, за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення Одеської міської ради ОСОБА_2 було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 453890, згідно із яким вона набула права власності на земельну ділянку площею 0,3036 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:19:014:0079.
Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом іпотеки була змінена (збільшена) шляхом об'єднання з іншими земельними ділянками.
Відповідно до п. 13.17 договору іпотеки 18 вересня 2007 року, всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом даного договору іпотеки - Предметом іпотеки, - і не потребують внесення змін до цього договору іпотеки.
За таких обставин земельна ділянка площею 0,3036 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за договором від 18 вересня 2007 року.
5 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2025, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність домоволодіння, що складається з одного житлового будинку літ. «А» загальною площею 156,1 кв.м, жилою площею 115 кв.м, гаражу літ. «Г» розташоване на земельній ділянці площею 0,2 га за адресою: АДРЕСА_1.
Цього ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2031, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,3036 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, надану для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:19:014:0079.
Дані договори містять застереження щодо обтяження відчужуваного майна іпотекою (п. 4 договору купівлі-продажу домоволодіння та п. 6 договору купівлі-продажу земельної ділянки).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами нього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами частин 6 та 7 статті 3 цього Закону встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки.
Таким чином, судова колегія доходить до висновку, що накладення судом арешту на предмет іпотеки може перешкоджати компанії «RAINMAX LTD» у здійсненні свого пріоритетного права на задоволення своїх забезпечених іпотекою вимог, та, відповідно, перешкоджати господарській діяльності цієї юридичної особи.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Судова колегія також зауважує, що питання щодо наявності реальної загрози утруднення чи невиконання рішення суду по даній справі судом взагалі не розглядалось. Позивачка у заяві про забезпечення позову також не зазначає, на чому ґрунтуються її припущення щодо того, що ОСОБА_4 може безперешкодно реалізувати спірне майно.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Одночасно з цим, у заяві позивачки про забезпечення позову зазначено лише, що «невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння та земельну ділянку породжує реальну загрозу невиконання та/або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_4 може безперешкодно продати вказане майно третій особі до винесення рішення суду у цій справі». Жодних доказів на підтвердження таких припущень позивача ним суду першої інстанції надано не було.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не ґрунтується на передбачених законом підставах.
Відповідно до п. 2 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Таким чином, оскільки судом при постановленні оскаржуваної ухвали було порушено вимоги ст.ст. 151, 152 ЦПК України, ухвала суду підлягає скасуванню , з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 209. 303, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 317,319, 324 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника компанії "RAINMAX LTD" Шепель П.М. - задовольнити частково.
Ухвалу судді Київського районного суду міста Одеси від 11.04.2013 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним - скасувати з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді О.Г. Журавлоьв
О.В.Оверіна
Копія вірна
Суддя апеляційного суду
Одеської області Ю.І.Кравець