Номер провадження № 22-ц/785/9522/13

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ВАТ «Державний ощадний банк України» про вселення та зобов'язання не перешкоджати в користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22.10.2013 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 в якому просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача ОСОБА_4, не чинити йому перешкод в користуванні зазначеною квартирою та стягнути судові витрати. Відповідач ОСОБА_4 подала зустрічний позов в якому після уточнень просила визнати позивача за первісним позовом ОСОБА_3, таким що втратив право користування вищевказаною квартирою. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22.10.2013 року первинний позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1, в іншій частині відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22.10.2013 року, посилаючись на порушення судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про вселення відмовити, задовольнити зустрічний позов про визнання ОСОБА_3, таким що втратив право користування вищевказаною квартирою.

ОСОБА_3, будучи сповіщеним у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, до суду не з'явився, згідно ч. 2 ст.305 ЦПК України суд переглянув справу за його відсутності, визнавши причину неявки неповажною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 на підставі договору від 16.07.2009 року № 5953 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-15), що підтверджується реєстраційним посвідченням про право власності (а.с. 40). З 09.10.2009 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 18), який рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29.11.2010 року було розірвано (а.с. 19). Згідно довідки, наданої Іллічівським МВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_3 з 16.10.2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.21). ОСОБА_3 з 15.07.2008 року по 27.09.2009 року та з 4.07.2011 року по 11.12.2011 року працював штатним капітаном суднохідній компанії. З 30.10.2012 року по теперішній час працює там же (а.с.148, 149). Відповідно посвідчення особи моряка та закордонного паспорту ОСОБА_3 в період з 1.05.2010 року по 4.07.2011 року мажі України не залишав (а.с. 127 - 130, 144 - 149). Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, допитаних в судовому засіданні та від яких подано письмові пояснення, ОСОБА_3 не проживав у квартитирі, що належить ОСОБА_4, не намагався в неї вселитися, не звертався до міліції чи суду - 2 роки 9 місяців.

Таким, чином ОСОБА_4 доведено, що ОСОБА_3, був відсутній в АДРЕСА_1, без поважних причин понад 1 рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлене домовленістю між ним і власником житла або законом.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про вселення і відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_4, суд першої інстанції в супереч ст..ст. 212, 213 ЦПК України, дав не належну оцінку доказам, що зібрані в матеріалах справи. Так суд помилково посилався в своєму рішенні на посвідчення особи моряка та закордонного паспорту ОСОБА_3 (а.с. 127 - 130, 144 - 149), як на підставу у задоволенні первісного позовові, оскільки вони не підтверджують поважність відсутність ОСОБА_3 за місцем реєстрації, а навпаки вказують на її безпідставність, оскільки з даних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 в період з 1.05.2010 року по 4.07.2011 року межі України не залишав. Крім того, суд першої інстанції своє рішення, обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 працює за кордоном на судах іноземних судновласників, однак в рішенні не зазначає період коли саме ОСОБА_3 працював за кордоном, більше того суд безпідставно не прийняв до уваги та не надав оцінку довідкам ПП «Оріон Шипінг» (а.с. 148, 149), відповідно яких ОСОБА_3 з 15.07.2008 року по 27.09.2009 року та з 4.07.2011 року по 11.12.2011 року працював штатним капітаном суднохідній компанії(а.с.148, 149). Тобто в період з 2009 року по 2011 рік в зазначеному підприємстві не працював. Суд першої інстанції, дійшов хибної думки про неналежність доказів, а саме пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посилаючись на те, що вони є подругами ОСОБА_4 та подали заяви ідентичні одна одній. Колегія суду, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає дані докази належними, оскільки зазначені свідки не тільки подали письмові заяви, а й були допитані у судовому засіданні, попередженні про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, крім того, саме подруги позивачки могли знати про період відсутності ОСОБА_3 за місцем реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймаючи рішення про задоволення первинного позову про вселення, дану норму не врахував, оскільки позивач ОСОБА_3, не подав суду жодного належного доказу обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Так ОСОБА_3, не довів, що ОСОБА_4 перешкоджала йому в користуванні квартирою, а також не вказав період, коли він був за межами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміні рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ВАТ «Державний ощадний банк України» про вселення та зобов'язання не перешкоджати в користуванні квартирою за недоведеністю, та задовленню зістрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Керуючись ст.ст.303,304, 307, 309 ч.1 п.п.3,4, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 Павлівни- задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22.10.2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ВАТ «Державний ощадний банк України» про вселення та зобов'язання не перешкоджати в користуванні квартирою - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

О.В.Оверіна