КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 925/1698/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу ДП "Теплокомуненерго" на рішення господарського суду Черкаської області від 03.12.2013року у справі № 925/1698/13(суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та

газифікації "Черкасигаз"

до Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" Публічного

акціонерного товариства "Монастерищенський ордена

Трудового червоного прапора машинобудівний завод"

про стягнення 1 215 193,26 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області №925/1698/13 від 03.12.2013р. задоволений позов ПАТ "Черкасигаз" до ДП "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастерищенський ордена Трудового червоного прапора машинобудівний завод" про стягнення 1 215 193,26 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його частково скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені та річних.

В судовому засіданні прендставник відповідача підтримав апеляційні вимоги, вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду -без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 02.01.2013 сторонами укладений договір постачання природного газу за регульованим тарифом № 11/1945/ТЕ-13 відповідно до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом, затвердженого Постановою НКРЕ №1580 від 22.09.2011р., за умовами якого постачальник (позивач) зобов?язався постачати природний газ споживачу (відповідачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб суб?єктів, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням), а споживач зобов?язався оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, відповідачем умови договору виконуються не належним чином в частині оплати за отриманий природний газ, таким чином утворилась заборгованість в розмірі 718 215,19грн. Крім того, за порушення умов договору просить стягнути суму боргу з урахуванням річних та пені.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що Факт належного виконання позивачем умов договору підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі природного газу; за відповідачем рахується основний борг за поставлений природний газ в розмірі 718 215,19 грн., на який нараховані 3% річних від простроченої суми у розмірі 21 784,27 грн.; на підставі п. 6.2.2 договору відповідачу нарахована пеня у розмірі 99 704,30 грн.

Заперечуючи проти рішення в частині пені та річних, відповідач вказує на те, що приймаючи рішення суд першої інстанції не врахував ступінь добровільної сплати коштів; фактичну оплату послуг безпосередними споживачами(мешканцями будинку); відсутність компенсації з різниці у тарифах; фінансовий стан підприємства, що дає підстави для зменшення санкцій.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також відповідно до статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем неоспорюється, що за договором поставки природного газу, укладеного сторонами, відповідач сплатив за отриманий газ не повну його вартість, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, що на день прийняття рішення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) склала 718 215,19 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, про що правильно зазначив апеляційний господарський суд.

При цьому, положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в незалежності від наявності вини у його діях.

За таких обставин, заперечення відповідача щодо нарахованих 3% річних є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Оскільки Господарський кодекс України не містить жорстких обмежень щодо визначення пені або штрафу у господарських відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції.

Пунктом 6.2.2 договору, сторони дійшли згоди що, у разі порушення строків оплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, стягнення пені є обгрунтованим.

Посилання відповідача на те, що борг фактично є боргом мешканців будинків, відсутність відшкодування з різниці у тарифах, тощо не приймаються до уваги, оскільки відповідач не стосуються предмету спору та відповідні питання вирішуються окремим способом.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно Статуту підприємства, метою діяльністі є отримання прибутку, тому посилання на тяжкий фінансовий стан не є підставою для порушення договірних зобов'язань та підставою для часткового скасування рішення суду.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП "Теплокомуненерго" залишити без задоволення, рішення господарського суду Черкаської області № 925/1698/13 від 03.12.2013р. - без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

А.І. Тищенко