Справа №:115/4069/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Смолій А.М.
№ провадження:22-ц/190/288/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Кірюхіної М.А.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним заочним рішенням Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2013 року позов Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» задоволено повністю.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованість зі сплати послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території у сумі 5572,17 грн.
Стягнено з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» судовий збір в сумі 229,40 грн., сплачений позивачем при подачі позову.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що, суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, посилався лише на довідку про заборгованість, при цьому, враховуючи відсутність договору про надання послуг, судом не перевірена обґрунтованість і правильність суми заборгованості та її складових, не встановлений об'єм та вид фактично наданих послуг. Посилається на те, що судом не надано належної оцінки тій обставині, що вона, згідно розроблених технічних умов, має окремий водопровід, який не знаходиться на балансі позивача, а отже ніяких затрат по його обслуговуванню позивач не несе, що, в свою чергу, тягне за собою фактичне зменшення вартості житлово-комунальних послуг.
Також, зазначає, що позивач ухиляється від укладення типового договору, що підтверджується відсутністю у справі доказів про намір його укласти. Крім того, вказує, що статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах трирічного строку, вона заявляла про застосування позовної давності, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за 8 років, однак суд, в порушення вимог статті 267 Цивільного кодексу України, не застосував наслідки спливу позовної давності.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка як власниця квартири у багатоквартирному житловому будинку не приймає участі у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, не сплачує позивачу за надання цих житлово-комунальних послуг за тарифами, а тому стягнув всю суму заборгованості за весь спірний період.
Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з таким вирішенням спору, вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши обов'язок відповідачки по оплаті зазначених послуг та період заборгованості, помилився з розміром її відповідальності, наслідком чого є скасування судового рішення за вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 є власницею квартири АДРЕСА_1. Разом з нею у квартирі проживає син ОСОБА_7, 1981 року народження, згідно довідки КП «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» від 06 червня 2013 року (а.с.4).
Зазначений житловий будинок є комунальною власністю територіальної громади м. Саки і перебуває на балансі КП «Сакське ЖЕО» на підставі рішення виконавчого комітету Сакської міської ради № 425 від 27 серпня 2004 року(а.с.3).
За відповідачкою ОСОБА_6 мається заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку і прибудинкової території з серпня 2004 року по травень 2013 року у розмірі 5572,17 грн., яка, на думку колегії суддів, підлягає стягненню з відповідачки з урахуванням того, що відповідно до частин 1, 3 статті 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, і повнолітні - зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту.
Таким чином, власник квартири і повнолітній член його сім'ї у зазначених зобов'язаннях повинні відповідати порівну, і стягненню з відповідачки, враховуючи, що позовні вимоги заявлені лише до неї, підлягає половина заборгованості 2786,09 грн., в решті позовних вимог слід відмовити, тому що ОСОБА_6 за ними не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
В постанові від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку, який в силу статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх судів, і відповідно до якого згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання,
централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30 жовтня 2013 року справа № 6-59цс13) .
Доводи апеляційної скарги про неповноту і неналежну якість зазначених житлово-комунальних послуг колегія суддів не приймає до уваги, тому що позивач як балансоутримувач зазначеного багатоквартирного будинку є відповідальним за його утримання і надає такі послуги, об'єднання співвласників у зазначеному будинку не створено, докази звернення відповідачки в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних або неповних житлово-комунальних послуг, крім єдиної заяви у 2005 році (а.с.22), в матеріалах справи відсутні.
Доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності, про застосування якої вона заявляла, що є порушенням вимог матеріального закону, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення 20 серпня 2013 року Сакським міськрайонним судом Автономної Республіки Крим було ухвалено за відсутності сторін у справі, зокрема відповідачки ОСОБА_6
18 вересня 2013 року відповідачка ОСОБА_6 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 20 серпня 2013 року.
Ухвалою Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 07 листопада 2013 року заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Як вбачається з тексту заяви про перегляд заочного рішення (а.с.21) та технічного запису судового засідання від 07 листопада 2013 року (а.с.34) відповідачка ОСОБА_6 про застосування позовної давності під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляла, отже суд, не застосувавши позовну давність, діяв відповідно до вимог частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд апеляційної інстанції також позбавлений застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки рішення суду по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності і обґрунтованості рішення суду (стаття 303 Цивільного процесуального кодексу України), отже заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не мають значення для правильного вирішення спору, а тому також не приймаються до уваги апеляційного суду.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» заборгованість зі сплати послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території у сумі 2786,09 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Сакське житлово-експлуатаційне об'єднання» у відшкодування судового збору 172,05 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Кірюхіна М.А.