Справа №:106/6114/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Куликовська О.М.

№ провадження:22-ц/190/91/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Кірюхіної М.А.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк», код ЄДРПОУ 14360080, рахунок № 29090829000010, МФО 307770, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11 заборгованість за кредитним договором № А31ЕСС9GRІ0084 в розмірі 67.466,35 грн. та судовий збір у розмірі 674,66 грн., а всього 68.141,01 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та просить постановити ухвалу про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Посилається на те, що судом не прийнято до уваги, що з 03 березня 2012 року вона перебуває у Сімферопольському слідчому ізоляторі, 06 березня 2012 року їй було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а до цього часу вона завжди своєчасно сплачувала всі платежі згідно умов кредитного договору. Вважає, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що порушення зобов'язань за кредитним договором сталося за відсутності її вини, оскільки, перебуваючи у слідчому ізоляторі, вона позбавлена можливості своєчасно здійснювати платежі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка порушила свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту щомісячними платежами зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, а тому вимоги банку про стягнення достроково всієї суми заборгованості з нарахованими процентами, а також пені за кожен день прострочення і штрафів за порушення строків виконання грошового зобов'язання підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду не може повною мірою погодитися з судовим рішенням, вважає, що рішення суду у частині застосування правових наслідків порушення зобов'язання у вигляді стягнення неустойки (штрафів та пені) слід скасувати за підстав пунктів 2, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_6 25 травня 2011 року отримала від ПАТ «Акцент - Банк» кредит у сумі 19.900 грн. на строк 36 місяців з 25 травня 2011 року до 25 травня 2014 року включно, на споживчі цілі, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,01% на місяць на суму залишку заборгованості, єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 398 грн., щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 398 грн., та зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти, винагороду, комісію шляхом надання банку грошових коштів (щомісячного платежу) у сумі 951,82 грн. для погашення заборгованості у період з «25» по «30» число кожного місяця.

Зазначені умови викладені письмово і підписані сторонами (а.с.4).

Також позивач посилається, як на частину кредитного договору, на Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), про ознайомлення з якими та згоду мається підпис позивачки (а.с.4 зворот, а.с.5-11).

При апеляційному перегляді справи встановлено, що з 25 травня 2011 року по березень місяць 2012 року відповідачка ОСОБА_6 належним чином виконувала свої зобов'язання, сплачувала щомісячні платежі й не мала простроченої заборгованості, і це підтверджується розрахунком позивача.

Починаючи з 02 квітня 2012 року і станом на 10 липня 2013 року прострочена заборгованість ОСОБА_6 по кредиту складає 8.489,69 грн., по відсоткам за користування кредитом - 17,96 грн., комісії - 6.368 грн. (а.с.3 зворот), тобто відповідачка перестала виконувати свої зобов'язання з зазначеного часу і це пояснюється нею тим, що з 03 березня 2012 року вона перебуває під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки всієї суми заборгованості (простроченої і дострокової) у сумі 14.578,20 грн., відсотків за користування кредитом у сумі 17,96 грн. і комісії в розмірі 6.368 грн., тому що встановлено, що з боку відповідачки мається невиконання умов кредитного договору з повернення кредиту, сплати процентів і комісії шляхом внесення щомісячних платежів з зазначеного часу.

Що стосується рішення суду у частині стягнення неустойки (пені і штрафів), то колегія суддів з ним не погоджується, враховуючи наступне.

За пунктом 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») «Стандарт) при порушені позичальником підпунктів 3.2.2, 3.2.3 даних Умов щодо погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 1,25% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення.

За пунктом 5.3 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Договором, більш ніж на 30 днів позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Вирішуючи питання про можливість застосування до відповідачки правових наслідків порушення зобов'язання, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13 Верховний Суд України дійшов правового висновку, що згідно з нормою статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 Цивільного кодексу України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в частині 1 статті 611, частинах 2-4 статті 612, частинах 1, 2 статті 220 Господарського кодексу України, які передбачають відповідальність боржника.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (постанова ВСУ від 6 листопада 2013 року, справа №6-116цс.13).

Переглядаючи справу, колегія судів апеляційного суду дійшла висновку, що судом застосовано до боржниці цивільно-правову відповідальність одного виду (неустойку) за одне і те саме порушення - несвоєчасну сплату щомісячних платежів за договором (прострочення платежів), що є неприпустимим, а тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

А також у постанові від 13 лютого 2013 року у справі № 6-170цс12 Верховним Судом України зроблений правовий висновок, що відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Аналіз положень статті 614 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова ВСУ від 13 лютого 2013 року, справа №6-170цс12).

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відсутності вини відповідачки у несплаті щомісячних платежів на повернення кредитних коштів, відсотків і комісії у зв'язку з триманням її під вартою з 03 березня 2012 року і на час вирішення спору у суді, що, на думку колегії суддів апеляційного суду, звільняє відповідачку від відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення неустойки (пені та штрафів) як таких, що не ґрунтуються на законі і залишилися недоведеними.

У зв'язку з частковим скасуванням судового рішення слід змінити розподіл судових витрат з урахуванням результатів розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частин 1, 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При вирішенні зазначеного питання слід врахувати, що сплату судового збору за подачу апеляційної скарги ОСОБА_6 було відстрочено до ухвалення судового рішення в апеляційному суді (а.с.50).

За задоволення позову частково у сумі 20.964,16 грн. відповідачка повинна відшкодувати позивачу мінімальний розмір судового збору, встановлений підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 229,40 грн.

За незадоволену частину апеляційної скарги в частині стягнення 20.964,16 грн. ОСОБА_6 повинна сплатити у дохід держави 0,5 зазначеної суми судового збору - 114,70 грн.

За задоволену частину апеляційної скарги ОСОБА_6 про відмову у стягненні пені в сумі 42.813,32 грн., штрафів у розмірі 500 грн. та 3.188,87 грн. позивач ПАТ «Акцент - Банк» повинен сплатити у дохід держави судовий збір у сумі 232,51 грн. відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», тому що відповідачці сплата судового збору була відстрочена, і рішення в цій частині ухвалено апеляційним судом на її користь.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 вересня 2013 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 42.813,32 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 3.188,87 грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_6 про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 42.813,32 грн., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) у розмірі 3.188,87 грн. - відмовити.

В решті рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованості за кредитом в сумі 14.578,20 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 17,96 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 6.368 грн., а всього 20.964,16 грн. - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» у відшкодування судового збору 229,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави судовий збір у сумі 114,70 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акцент - Банк» в дохід держави судовий збір у сумі 232,51 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Кірюхіна М.А.