№ справи:105/5918/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Басова О.А.
№ провадження:22-ц/190/589/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Синельщікової О.В.
суддів:Курської А.Г., Кірюхіної М.А.
при секретарі:Щегловій Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відібрання дітей,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
Оскаржуваним рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року позов задоволено.
Відібрано малолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, від їх батька ОСОБА_7 та передано дітей матері ОСОБА_6.
Рішення допущено до негайного виконання.
Додатковим рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 09 грудня 2013 року малолітніх ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, повернено за попереднім місцем їх проживання: АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що відповідно до частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України дитина не може бути повернута тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Посилається, на те, що судом не було взято до уваги, що діти страждають хронічними захворюваннями, і повернення їх матері за попереднім місцем проживання створить реальну небезпеку для їх здоров'я та буде суперечити їх інтересам, оскільки позивачка не надавала їм належної медичної допомоги. Крім того, зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, отже вважає, що суд, розглянувши справу за відсутності відповідача, порушив його права, передбачені статтею 27 Цивільного процесуального кодексу України.
В запереченнях на апеляційну скаргу в.о. Джанкойського міжрайонного прокурора просив її відхилити як безпідставну.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, позивачку, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без згоди матері змінив постійне місце проживання їхніх спільних малолітніх дітей, до якого вони підлягають поверненню після відібрання від батька.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду, вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які відповідають обставинам справи, яку вирішив відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернена лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
При розгляді справи судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_7 і ОСОБА_6 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,7).
Шлюб між батьками дітей розірваний рішенням Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 19 березня 2013 року (а.с.8), а за рішенням цього ж суду від 04 квітня 2013 року з відповідача на користь позивачки стягнені аліменти на утримання двох дітей у розмірі 700 грн. щомісячно (а.с.9).
Після розлучення діти залишилися проживати з матір'ю у АДРЕСА_1, а згодом переїхали за місцем реєстрації позивачки: АДРЕСА_3 (а.с.5, 12).
Після звернення ОСОБА_7 у липні 2013 року до органу опіки і піклування розпорядженням Джанкойської районної державної адміністрації № 441-р від 19 липня 2013 року йому встановлений час для спілкування з дітьми щотижня з 16-00 п'ятниці до 16.00 неділі (а.с.10).
З Висновку органу опіки і піклування Джанкойської районної державної адміністрації про доцільність відібрання малолітніх дітей (вих. № 01-19/208 від 17 січня 2014 року), який наданий на стадії апеляційного провадження у справі, вбачається, що у п'ятницю 04 жовтня 2013 року о 13.00 ОСОБА_7 приїхав у с. Нижні Отрожки і забрав малолітніх ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за своїм місцем проживання, у с. Стальне. У неділю 06 жовтня 2013 року дітей матері не повернув.
З 04 по 14 жовтня 2013 року діти знаходилися у с. Стальне у батька. Малолітня ОСОБА_9, яка навчається у 2 класі Просторненської загальноосвітньої школи, пропустила 5 учбових днів без поважної причини. 15 жовтня 2013 року ОСОБА_7, не повідомивши ОСОБА_6, розмістив дочку і сина у КРУ «Дитяча клінічна лікарня» м. Сімферополь. Малолітні поступили у лікарню для обслуговування і профілактичного лікування з приводу шлунково-кишкових захворювань, які мають хронічну форму і не потребують негайного медичного втручання. Дане лікування батьки могли провести у будь-який канікулярний час, не порушуючи учбовий процес для старшої дівчини. Мати, дізнавшись від сторонньої особи, де знаходяться діти, приїхала у лікарню з наміром лягти з ними у стаціонар, однак, досягти компромісу у даному питанні з ОСОБА_7 їй не вдалося, а так як батько дітей в агресивній формі перешкоджав їй у спілкуванні з сином та дочкою, вимушена була звернутися до суду з відповідною заявою.
За цим висновком органу опіки і піклування, на час вирішення спору у суді першої інстанції, відібрання дітей у батька та повернення їх матері відповідно до вимог частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України, відповідало інтересам малолітніх дітей (а.с.81-82).
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність негайного відібрання дітей у батька, який самочинно, без згоди і повідомлення матері, під час навчального року, змінив місце проживання школярки ОСОБА_9 і малолітнього ОСОБА_10, що не відповідало інтересам дітей і за станом їх здоров'я не вимагало невідкладних дій. Повернення дітей матері не суперечить інтересам малолітніх дітей і не створює ніякої небезпеки для їх життя та здоров'я.
Доводи апеляційної скарги, що позивачка не забезпечує належної медичної допомоги дітям, якої вони потребують, є невідповідними обставинам справи і спростовуються відомостями органу опіки і піклування, який з 2013 року відносно малолітніх ОСОБА_7 ОСОБА_9 і ОСОБА_10 займається питаннями участі їх батьків у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні у зв'язку з окремим проживанням, а також медичними довідками про хронічний характер захворювань дітей, яким рекомендований диспансерний облік, обстеження і лікування у гастроентеролога (а.с.48, 52).
Доводи апеляційної скарги про порушення процесуальних прав відповідача на участь у розгляді справи колегія суддів не приймає до уваги, тому що про розгляд справи у судовому засіданні на 16 жовтня 2013 року відповідач повідомлявся судовою повісткою, яка направлялася за місцем його реєстрації (а.с.14, 15) і повернулася з позначкою «не проживає» (а.с.28), а також враховує, що положення частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України про негайне постановлення рішення з питання відібрання дитини дозволяли суду першої інстанції розглянути справу за відсутності відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення не має.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
у х в а л и л а :
+Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Синельщікова О.В. Курська А.Г. Кірюхіна М.А.