Справа №:123/7374/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.

№ провадження:22-ц/190/153/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Синельщікова О. В.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Синельщікової О.В.

суддів:Курської А.Г., Руснак А.П.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року позов ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 суму боргу в розмірі 1505,35 грн.

Стягнено з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суму боргу в розмірі 1000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування понесених судових витрат 229,40 грн. за сплату судового збору.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_8 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішення, яким у позові до неї відмовити, посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом не було надано належної оцінки тому факту, що грошові кошти добровільно були перераховані позивачками в проект фінансової Системи шляхом перерахування на її рахунок як учасника Системи відповідно до її умов, внутрішніх правил та інструкцій, отже між сторонами не виникло ніяких правовідносин, правовідносини виникли у позивачок і фінансової Системи, і особисто вона будь-яку шкоду позивачкам не спричиняла. Також, посилається на те, що судом застосовано норми Закону України «Про захист прав споживачів», який не поширюється на ці правовідносини, оскільки вона не є суб'єктом господарювання, фізичною особою-підприємцем, отже не може надавати послуги, тим більш фінансового характеру.

Крім того, зазначає, що позивачки звернулися з позовом про стягнення суми з посиланням на статтю 1046 Цивільного кодексу України, у судовому засіданні 23 жовтня 2013 року позивачки уточнили свої вимоги в частині розміру суми стягнення, проте підставу позову не змінювали, отже вважає, що суд, задовольняючи частково позовні вимоги з посиланням на положення Закону України «Про захист прав споживачів», вийшов за межі позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_10 просив її відхилити як безпідставну.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку, її представника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини з залучення грошових коштів фізичних осіб, і зобов'язання з повернення цих грошей слід покласти на відповідачку, на ім'я якої вони перераховані.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині встановлення характеру спірних правовідносин, прав і обов'язків сторін спору, але вважає помилковим застосування судом норм Закону України «Про захист прав споживачів», посилання на який слід виключити, а рішення суду змінити відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що за квитанціями № 74479 від 20 липня 2012 року, № 78510 від 25 квітня 2012 року, № 85152 від 11 квітня 2012 року позивачка ОСОБА_6, а також за квитанцією № 78497 від 25 квітня 2012 року позивачка ОСОБА_7 перерахували на ім'я відповідачки ОСОБА_8 на її рахунок у ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відповідно 501,30 грн., 1000 грн., 201,05 грн., 1000 грн. (а.с.7).

Як встановлено судом і визнається сторонами, зазначені кошти перераховані позивачками на рахунок відповідачки для участі у фінансовій Системі на умовах повернення зі сплатою відсотків, виплатою подарункових.

На підтвердження цих умов надані копії зазначених квитанцій, які долучені до матеріалів справи, та копії Анкети учасника Системи, заповнені позивачками, де зазначено призначення їх грошового вкладу, як депозит зі сплатою подарункових 20 доларів США (а.с. 37), також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 виплачено 20 доларів США.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про перерахування вказаних коштів на умовах повернення і невиконання цього обов'язку відповідачкою, яка пояснила, що на підставі заповнених анкет про вступ до Системи учасники перераховували кошти на її рахунок в банку, вона виплачувала кошти тим, де підійшов строк, а позивачкам не сплатила, тому що Система тимчасово припинила діяльність і грошових коштів нових учасників не залучалося.

Колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 1046 Цивільного кодексу України, враховуючи їх характер, а також статті 525 Цивільного кодексу України щодо недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, та статті 611 Цивільного кодексу України щодо порушення зобов'язання внаслідок його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідачки, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було відомо про ризик втрати грошей, про що зазначено в заповнених ними анкетах, тому що вказана умова не підтверджує відмову позивачок від власних коштів.

Доводи апеляційної скарги, що відповідачка була лише співробітником фінансової Системи, яка до сьогодні існує і виплачує кошти тим, хто не встиг раніше їх отримати, що вона вступала у відношення з позивачками відповідно до внутрішніх правил та інструкцій не від свого імені, колегія суддів не приймає до уваги, тому що вони не підтверджені належними і допустимими доказами, як того вимагають положення статей 27, 60 Цивільного процесуального кодексу України, не відповідають обставинам справи і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неправильне застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про захист прав споживачів», тому що згідно статті 1 вказаного Закону виконавцями послуг, виробниками, продавцями товару є виключно суб'єкти господарювання, а відповідачка не має статусу фізичної особи-підприємця, а тому не може нести відповідальність відповідно до цього Закону.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2013 року змінити.

Виключити із мотивувальної частини рішення посилання суду на Закон України «Про захист прав споживачів», як на підставу для часткового задоволення позову.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Синельщікова О.В. Курська А.Г. Руснак А.П.