КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 910/12298/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Суліма В.В.

Тищенко А.І.

розглянув апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України на рішення господарського суду м.Києва від 25.11.2013 року № 910/12298/13 (судді Ковтун С.А., Шкурдова Л.М., Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вір К"

до Державної пенітенціарної служби України

про стягнення 1 053 730,47 грн.

дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/12298/13 від 25.11.2013р. частково задоволені позовні вимоги ТОВ "Вір К" до Державної пенітенціарної служби України про стягнення 1 053 730,47грн., з відповідача на користь пзивача стягнуто 1 035 476,52грн. забеспечення виконання договору, 2 242,19грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів, 8308,85 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення виконання договору, 2354,54 грн. інфляційних втрат за прострочення повернення забезпечення виконання договору, судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що рішення не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, у вересні 2012 року Державною пенітенціарною службою України проведена процедура закупівлі за державні кошти борошна пшеничного першого ґатунку в кількості 8800тонн.

За результатами процедури закупівлі пропозицію конкурсних торгів ТОВ «Вір К» в розмірі 3 072грн. за одну тонну борошна пшеничного першого ґатунку, а разом 27 033 600грн. (включаючи ПДВ, тару та транспортні витрати), було визнано найбільш економічно вигідною, акцептовано та визнано переможцем процедури закупівлі 27.09.2012р..

В рамках проведення процедури закупівлі 04.09.2012р. платіжним дорученням № 168 позивачем було сплачено на рахунок відповідача 1 364 000грн. як забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

26.10.2012р. відповідач уклав з позивачем як з переможцем процедури закупівлі договір № К-34, за яким позивач зобов'язався продати та відвантажити борошно пшеничне першого ґатунку в обсязі, асортименті і терміни згідно з рознарядками відповідача відповідно до його потреби, а відповідач - забезпечити приймання та оплату. Загальна кількість товару складає 8800 тонн, ціна за одиницю товару - 3 072грн., загальна вартість товару - 27 033 600грн., строк постачання - до 15.12.2012року. Строк договору було встановлено до 31.12.2012 року.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

На виконання умов пункту 11.2 Договору позивачем 15.10.2012р. було сплачено на користь відповідача усю суму забезпечення виконання договору в розмірі 1 351 680грн., що підтверджується платіжним дорученням № 284 від 25.10.2012р..

Станом на 30.11.2012р. позивачем було поставлено тільки 27% від загального договірного обсягу борошна, у зв'язку з чим відповідач звернувся з пропозицією (лист № 7/2/1-2164 від 30.11.2012р.) зменшити обсяг закупівлі. Дана пропозиція мотивована наявністю сумнів щодо вчасного виконання позивачем договірних зобов'язань та бюджетного періоду.

06.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з проханням (листи № 2/12) продовжити термін дії рознарядки № 35 від 07.11.2012 р. до 15.12.2012р., яка була погоджена відповідачем, про свідчить лист останнього від 12.12.2012 р. № 7/2/1-2280.

07.12.2012 р. позивач, на пропозицію відповідача щодо зменшення обсягу закупівлі, листом № 3/12 запропонував зменшити закупівлю на 3 287,57 тонн.

11.12.2012 р. відповідач надіслав позивачу для підписання додаткову угоду від 10.12.2012р., відповідно до тексту даної додаткової угоди відповідач прийняв пропозицію позивача щодо зменшення обсягу закупівлі на 3 287,57 тонн, визначивши його у обсязі 5 512,43 тонни. У додатковій угоді відповідачем запропоновано недопоставку товару у кількості 3 287,57 тонн трактувати як відмовою позивача поставити товар, у зв'язку з чим останній повинен сплатити штраф у розмірі 10% вартості поставленого товару, а саме: 1 099 941,51 грн., який підлягає утриманню відповідно п. 11.3 Договору.

Позивач не погодився з умовами щодо застосування штрафних санкцій, звернувшись 18.12.2012 р. з проханням (лист № 7/12) узгодити додаткову угоду без штрафних санкцій. Аргументуючи свою позицію позивач послався на ряд обставин: скорочені в порівнянні з тендерною документацією строки поставки (в тендерній документації встановлено початок поставок вересень 2012р.); в рознарядках не вказані конкретні отримувачі (територіальні уповноважені представники відповідача) та їх залізничні реквізити; різке погіршення погодних умов.

Пропозиція позивача щодо укладення додаткової угоди без застосування штрафних санкцій не була розглянута відповідачем, у зв'язку з чим позивач 28.12.2012 р. підписав додаткову угоду з протоколом розбіжностей.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач, на підставі ст. 24 Закону України «Про здійснення державних закупівель», зобов'язаний повернути позивачу забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 1 364 000грн. не пізніше 31.10.2012р.. Однак, забезпечення пропозиції конкурсних торгів повернуто відповідачем позивачу лише 20.11.2012 р. (прострочення 20 днів), що має наслідком сплату 2 242,19 грн. процентів річних за прострочення повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Також на виконання умов вищевказаного договору 25.10.2012 р. позивачем було сплачено відповідачу 1 351 680грн. як забезпечення виконання, яке підлягало поверненню в два етапи: 50% - після відвантаження 50% обсягу товару; решту 50% - після повного виконання позивачем своїх зобов'язань. Дана сума повернута частково, заборгованість складає 1 035 476,52 грн.

Частково задовольняючипозовні вимоги, господарський суд виходив з того, що право відповідача на утримання забезпечення є прямо залежним від порушення позивачем обов'язку щодо поставки товару; в рамках договору позивачем поставлено 5 451,69 тонн борошна на загальну суму 16 747 591,68 грн., що сторонами не оспорюється, таким чином позивач не поставив 3 348,31 тонн на суму 10 286 008,32 грн.. В свою чергу, відповідачем повернуто позивачу 316 203,48грн. забезпечення виконання договору,решта суми у розмірі 1 035 476,52 грн. утримано як пеня та штраф за не поставку борошна. Наявні рознарядки № 35 та № 37 не можна вважати належним виконанням відповідачем свого обов'язку, передбаченого умовами договору, а тому дає право продавцю у випадку відсутності рознарядок не проводити поставку продукції, поставка позивачам 5451,69 тонн борош на мала місце саме внаслідок дій позивача, пов'язаних з намаганням добросовісно виконати свій обов'язок. З огляду на це, не поставка позивачем 3 348,31 тонн на суму 10 286 008,32грн. пов'язана з простроченням відповідача як кредитора, який не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких позивач не міг виконати свого обов'язку. Оскільки, відсутні підстави вважати позивача таким, що прострочив, відсутні підстави для стягнення з нього пені та штрафу, отже, доводи відповідача про правомірне утримання 1 035 476,52 грн. є безпідставними. Таким чином, враховуючи що договір як підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, відпала у зв'язку з закінченням строку його дії, вимоги про стягнення 1 035 476,52 грн. є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимоги про стягнення з відповідача 2 242,19 грн. трьох процентів річних за несвоєчасне повернення забезпечення пропозиції конкурсних торів в розмірі 1 364 000грн., то господарський суд послався на те, що у відповідності з умовами документації конкурсних торгів та Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник повинен повернути забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом трьох банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів у разі укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем конкурсних торгів. Враховуючи те, що договір був укладений 26.10.2012 року, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу забезпечення пропозиції конкурсних торів в розмірі 1 364 000грн. не пізніше 31.10.2012 р.. Забезпечення пропозиції конкурсних торгів було повернуто відповідачем позивачу лише 20.11.2012 р., тобто з простроченням на 20 днів.

Разом з тим, здійснивши перерахунок річних та інфляційних втрат, судом відмовлено у стягненні 4 825,14грн.-3%річних та 523,23 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти рішененя суду, відповідач наполягає на тому, що судом безпідставно не взято до уваги того, що позивачем поставка здійснювалась з запізненням та не в повному обсязі, таким чином, відповідно до умов договору, відповідачем правомірно було утримано із забеспечення виконання договору штрафні санкції в розмірі 1 035 476,52грн., а решту забеспечення виконання в сумі 316 203,48 грн. повернуто. Помилковими є висновки про те, що у рознарядках, не вказано реквізитвів, в зв'язку з чим позивач не міг здійснити поставку, оскільки умови договору передбачають, що поставка проводиться до органів вказаних у рознарядках, що свідчить про неналежне виконання позивачем умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про здійснення державних закупівель" замовник повинен повернути забезпечення пропозиції конкурсних торгів учаснику протягом трьох банківських днів з дня настання підстави для повернення забезпечення пропозиції конкурсних торгів у разі: закінчення строку дії забезпечення пропозиції конкурсних торгів, зазначеного у документації конкурсних торгів; укладення договору про закупівлю з учасником, що став переможцем конкурсних торгів;відкликання пропозиції конкурсних торгів до закінчення строку її подання;закінчення процедури закупівлі у разі неукладення договору про закупівлю з жодним з учасників, що подали пропозиції конкурсних торгів.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, 04.09.2012р. платіжним дорученням № 168 позивачем сплачено 1 364 000грн. як забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Договір укладено 26.10.2012р. Забезпечення пропозиції конкурсних торгів було повернуто відповідачем позивачу 20.11.2012 р., тобто з простроченням на 20 днів.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Інфляційні нарахування на суму боргу, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України та частини другої статті 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенням Європейського суду з прав людини зі справи "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та зі справи "Бакалов проти України" від 30.11.2004.

Невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання у врегульованих Законом відносинах тягне за собою наслідки у вигляді застосування на загальних підставах заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв".

Таким чином, посилання відповідача на те, що було підготовлено платіжне доручення № 2855 від 02.11.2012р., яке передано до Державної казначейської служби України для здійснення оплати не є виправданням бездіяльності, оскільки платіжне доручення, вже подано до Держказначейства з порушенням строку.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем поставка здійснювалась несвоєчасно та не повному обсязі, то колегія судді звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору, сторони дійшли згоди, що поставка товару здійснюється в обсязі, асортименті і терміни згідно з рознарядками відповідача відповідно до його потреби.

Таким чином, неукладання графіку поставки, відсутність рознарядки на товар, позбавляє позивача визначити необхідний обсяг продукції що необхідний відповідачеві та строки його поставки. Крім того, при відсутності рознарядки поставка не здійснюється (п.5.3 договору).

Відповідач наголошує на тому, що умовами договору, а саме п.5.3 визначена поставка товару територіальним уповноваженим представникам відповідача.

Проте, як встановлено у рознарядках № 35 від 01.11.2012 та № 37 від 15.11.2012 вказані Управління Державної пенітенціарної служби України . Як свідчать матеріали справи, поставка борошна проводилась на користь установ, які безпосередньо отримували товар, виправними колоніями та слідчими ізоляторами, а не Управліннями Державної пенітенціарної служби України у областях, які зазначені у рознарядках, відповідач не оспорює. Тільки у рознарядці № 35 від 07.11.2012 поряд з Управліннями Державної пенітенціарної служби України у областях зазначені назви та реквізити фактичних отримувачів, тобто територіальних уповноважених представників покупця - Чернівецький СІ-33 та Сокирянська ВК № 67.

Таким чином, господарський суд правільно визначив, що зазначивши у рознарядці № 35 від 01.11.2012 р. та № 37 від 15.11.2012 реквізити Управлінь Державної пенітенціарної служби України у областях, які не є територіальним уповноваженим представникам покупця на отримання продукції, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань, покладених на нього розділом 5 договору. Дані обставині ускладнюють своєчасне та належне здійснення поставки про що позивач неодноразово повідомляв відповідача листами щодо визначення конкретних місць поставки, відвантажувальних залізничних реквізитів та фактичних отримувачів товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для частково задоволення позову ТОВ "Вік К" позовних вимог.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

У разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Оскільки, ухвалою від 06.02.2014р. Київський апеляційний господарський суд відстрочив Державної пенітенціарної служби України сплату судового збору до 26.02.2014р., але апелянтом судовий збір сплачений не був, з відповідача підлягає стягненю до державного бюджету судовий збір в розмірі 609 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст.99, ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної пенітенціарної служби України залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/12298/13 від 25.11.2013р. - без змін.

Стягнути з Державної пенітенціарної служби України (04050 м. Київ вул. Мельникова,81; код 37534799) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 609грн. (шістсот дев'ять грн.00 коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Л.О. Рєпіна

Судді В.В. Сулім

А.І. Тищенко