АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: 22-ц/790/794/14 Головуючий 1 інстанції - Фанда О.А.

Справа: № 641/3498/13-ц Доповідач - Ізмайлова Г.Н.

Категорія: сімейна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Ізмайлової Г.Н.

суддів - Коростійової В.І., Пшенічної Л.В.

за участі секретаря - Остапович Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі вказаним позовом.

Зазначила, що з ОСОБА_2 вона перебувала в шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 28 серпня 2006 р. дитина залишалася проживати з нею, а ОСОБА_2 став ухилятися від виконання батьківських обов`язків - не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, не займався вихованням сина, не спілкувався з ним, не цікавився станом його здоров`я і навчанням. В той же час у ОСОБА_3 склалися з її теперішнім чоловіком ОСОБА_4 відносини як між сином і батьком, він виховується у повноцінній сім`ї і спілкування з відповідачем негативно вплине на його психологічний стан.

Виходячи з наведеного просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 і стягнути на її користь аліменти на дитину у розмірі 1000,00 грн. на місяць.

Відповідач проти позову про позбавлення його батьківських прав заперечував, пояснив, що ОСОБА_1 перешкоджала йому у спілкуванні з сином, на утримання якого він надавав добровільно матеріальну допомогу.

В зустрічній позовній заяві просив зобов`язати ОСОБА_1 виконувати рішення органу опіки і піклування від 21 січня 2009 р. щодо спілкування з дитиною і участі у вихованні його.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2013 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину у розмірі 1000,00 грн. на місяць, в задоволенні позову про позбавлення його батьківських прав відмовлено.

Цим же рішенням ОСОБА_2 в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення в частині відмови в позові про позбавлення батьківських прав скасувити і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного:

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги.

Отже, судовою колегією переглядається рішення в частині відмови в позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір`ю ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 30 березня 2007 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і кожен в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд виходив з відсутності для цього достатніх підстав.

Вказані висновки зроблено судом на підставі пояснень свідків, в тому числі педагогів, які як на одну з основних причин складності відносин між сином і батьком посилались на відсутність порозуміння між батьками з приводу вказаної проблеми.

Що стосується обов`язку батьків утримувати дитину, то судом доведено, що ОСОБА_2 добровільно надавав матеріальну допомогу позивачці шляхом поштових переказів, що також свідчить про його піклування дитиною.

У п.15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного і об`активного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до чинного законодавства позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. В залежності від конкретної ситуації в сім`ї позбавленню батьківських прав можуть передувати превентивні заходи впливу на батьків (бесіди, попередження з боку органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, надання сім`ї необхідної допомоги, накладення адміністративної відповідальності).

Оцінюючи висновок Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд обґрунтовано зазначив, що до звернення ОСОБА_1 до суду, вона не зверталась до органу опіки та піклування з приводу виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно дитини ОСОБА_3.

З огляду на наведене, на підставі ст.308 ЦПК України, судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і рішення в частині відмови в позові про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав залишає без зміни, як таке, що ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В іншій частині рішення не переглядалось.

Керуючись ст.ст.209, 218, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 06 грудня 2013 року в частині відмови в позові про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 залишити без зміни.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -