Номер провадження № 22-ц/785/2275/14

Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Жус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2013 року,

встановила:

09 грудня 2008 року КП теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2009 року залучено ОСОБА_4 в якості співвідповідача по даній справі.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» про відшкодування шкоди.

Представник позивача змінила первісні позовні вимоги і пояснила, що відповідачі є користувачами послуг централізованого опалення та водопостачання за адресою квартири АДРЕСА_1, де договір укладений з ОСОБА_3, а ОСОБА_4 є співвласником квартири.

Рішеннями виконкому Ізмаїльської міської ради № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року встановлені двоставочні тарифи. За вказаний період відповідачі сплачують за показниками лічильника, тобто постійну складову тарифу, разом із тим не сплачують умовно-змінну складову, з оглядом на що просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 3062,21 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж в розмірі 313,66 грн., витрати судового збору 30 грн., а також на користь держави 51 грн. через звільнення позивача від оплати рішенням сесії Ізмаїльської міської ради за № 1109 від 12 січня 2008 року.

В судовому засіданні:

- представник позивача проти зустрічних позовних вимог заперечував з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року, який залишив без змін постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2011 року, яким визнано законними рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року про встановлені тарифи;

- відповідач ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечував, пояснив, що встановлення двоставкого тарифу суперечить вимогам чинного законодавства. З ним не укладено типового договору, а сплата ним за послуги централізованого опалення та водопостачання проводиться за встановленими лічильниками, що відповідає вимогам законодавства України. Через встановлення двоставкових тарифів він зайво сплатив за опалення, втратив реальні доходи. На його звернення до адміністрації відповідача, йому відмовляють у забезпеченні його вимог, що спричинило йому моральну шкоду 5000 грн.

Просив стягнути з позивача на свою користь 6026,78 грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 3062,21 грн., за обслуговування внутрішньобудинкових мереж в розмірі 313,66 грн. та витрати судового збору 30 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на користь держави 51 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, в задоволенні позовних вимог КП теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» відмовити, його зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 на підставі матеріалів даної справи, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Судом вірно встановлено, що даними комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» за адресою квартири АДРЕСА_1 абонентом є ОСОБА_3, а довідкою комунального підприємства «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 1086 27 березня 2009 року окрім вказаної особи співвласниками є відповідач ОСОБА_4 та інша особа, яка у квартирі не мешкає, проти чого сторони не заперечують.

З оглядом на вказане у відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідачі є належними особами, які повинні сплачувати за надані послуги.

Рішеннями виконкому Ізмаїльської міської ради № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року встановлені двоставкові тарифи, за якими з відповідачів стягується заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 3062, 21 грн. та за обслуговування внутрішньобудинкових мереж в розмірі 313,66 грн.

Заперечення відповідача про необґрунтованість встановлення двоставочного тарифу підтверджена листом Міністерства юстиції України за № 1098-09-24 від 19 червня 2009 року на адресу Одеської обласної державної адміністрації, а невідповідність договору про купівлю-продаж послуг з централізованого опалення типовому підтверджена приписом державної житлово-комунальної інспекції в Одеській області від 09 листопада 2009 року до акту позапланової перевірки від 03 листопада 2009 року за № 9.

Таким чином предметом спору по справі є стягнення заборгованості, яку відповідач вважає відсутньою через незаконність встановлення тарифів рішеннями виконкому Ізмаїльської міської ради за № 1555 від 25 листопада 2004 року, № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року.

Позивач обґрунтовує розмір заборгованості тарифами, які встановлені рішеннями виконкому Ізмаїльської міської ради за № 1555 від 25 листопада 2004 року, № 1007 від 24 жовтня 2006 року.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року залишено без змін постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 липня 2011 року по справі за № 2а-16010, у якій предметом оскарження є встановлення тарифів рішеннями виконкому Ізмаїльської міської ради за № 1555 від 25 листопада 2004 року, № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року визнано законними рішення виконкому Ізмаїльської міської ради № 1007 від 24 жовтня 2006 року та № 1695 від 15 грудня 2008 року про встановлені двоставкові тарифи.

Відповідач у вказаній справі є одним з апелянтів. До теперішнього часу, зазначена вище ухвала Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2013 року не скасована.

З оглядом на вимоги ст. 61 ч. 3 ЦПК України, вказана обставина не підлягає додатковому дослідженню, з оглядом на що, суд правильно визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення заборгованості.

Також, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно роз'яснень даних у п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року ( з наступними змінами ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає для позивача моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність самої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останньої в її заподіянні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Вищевказані обставини відповідач також не довів.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що ОСОБА_3 не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень щодо вищевказаних позовів, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

При цьому, суд створив всі умови для змагальності процесу.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства теплових мереж «Ізмаїлтеплокомуненерго» про відшкодування шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда