А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.01.2014 місто Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Машкаринця М.М.,

суддів Демченка С.М., Марчука О.П.,

за участю прокурора Дьоміної І.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2013 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

мешканця АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

громадянина України

засуджено за ч.1 ст.115 КК України до позбавлення волі строком на 10 років, за ч.1 ст.185 КК України - до позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточного до відбування щодо ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 років.

Строк відбуття покарання щодо ОСОБА_3 постановлено судом розпочати обчислювати з 08 лютого 2012 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 6318.37 грн. на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 80 000 грн. - моральної шкоди.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС в Закарпатській області 303.92 грн. судових витрат.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили судом залишено попередній - тримання під вартою;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця АДРЕСА_3

громадянина України,

раніше судимого:

03 листопада 2008 року Мукачівським міськрайонним судом

Закарпатської області за ч.2 ст.186 КК України, із

застосуванням ст.69 КК України, до

штрафу у розмірі 510 грн.;

26 жовтня 2012 року Мукачівським міськрайонним судом

Закарпатської області за ч.1 ст.310 КК України до

арешту строком на 5 місяців.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання за

цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання за

вироком від 03 листопада 2008 року та остаточно щодо

ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді

арешту строком на 5

місяців із сплатою штрафу в розмірі 510 грн.

засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили судом залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вирішено судом і питання щодо речових доказів у справі.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 29 січня 2012 року близько 1-ої години 30 хвилин, знаходячись у власному помешканні - квартирі АДРЕСА_1 та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки з потерпілим ОСОБА_5, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно, з метою вбивства наніс ОСОБА_5 множинні удари руками, ногами, дерев'яною палицею по голові, в грудну клітку, по тулубу в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалося зливними крововиливами, забоєм головного мозку важкого ступеня з розвитком травматичного набряку - набухання головного мозку із вклиненням стовбурових відділів у великий потиличний отвір, крововиливів у м'які тканини голови в обох тім'яно-скроневих і завушних ділянках, субарахноїдальних крововиливів, закритих переломів 6,7 ребер зліва по передньо-підпахвинній лінії, перелому кісток носа, перелому нижньої щелепи, які спричинили смерть потерпілого.

Крім цього, 29 січня 2012 року близько 20-ої години ОСОБА_3, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1 та перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 належний останньому мобільний телефон марки «Соні Еріксон 300 і» вартістю 200 гривень.

30 січня 2012 року близько 3-ої години ОСОБА_4, який був очевидцем умисного вбивства ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, розуміючи, що внаслідок насильницьких дій ОСОБА_3 щодо потерпілого ОСОБА_5 сталася смерть останнього, усвідомлюючи обставини скоєного ОСОБА_3, а також те, що згідно закону таке діяння ОСОБА_3 визнається особливо тяжким злочином, умисно, з метою приховання злочину, перешкоджаючи його виявлення та притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, допоміг ОСОБА_3 винести труп потерпілого ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 та скинув з пішоходного мосту в канал неподалік від перехрестя вулиць Берегівська - об'їзна - Л.Українки в м. Мукачево.

У апеляції захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судового рішення щодо ОСОБА_3 в частині його засудження за ч.1 ст.115 КК України, перекваліфікацію вчинених ним суспільно небезпечних дій з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України та призначення щодо нього покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів у вигляді позбавлення волі строком на 7 років та стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 30 000 грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.

Посилається на те, що судом першої інстанції помилково кваліфіковані дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, оскільки у останнього не було умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_5

Стягуючи з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 80000 грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди, суд свого висновку з цього приводу не вмотивував.

Інші учасники судового розгляду судове рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, пояснення потерпілої ОСОБА_1 про залишення вироку без змін, а апеляції - без задоволення, дослідивши матеріали кримінальної справи, доводи, викладені у апеляції, провівши судові дебати, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Винність засудженого ОСОБА_3 у вчиненні ним суспільно небезпечного діяння за яке його засуджено, при обставинах, викладених у судовому рішенні повністю доведена зібраними у справі та перевіреними судом доказами, зокрема, показаннями очевидця ОСОБА_4 з яких убачається, що в ніч з 28 січня на 29 січня 2012 року він, ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_5 в приміщенні квартири ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 вживали алкогольні напої.

Під час пиятки між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виникла сварка і ОСОБА_3 ударив ОСОБА_5 кулаком по обличчю, а коли останній упав на підлогу - продовжував його бити руками, ліктем, ногами, коліном по голові, в груди, по тулубу.

Він намагався зупинити ОСОБА_3, однак останній відштовхнув його, підсилив звук працюючого телевізора і продовжував бити лежачого на підлозі ОСОБА_5

Коли ОСОБА_5 намагався підвестися з підлоги, тримаючись за бильце дивана, ОСОБА_3 вибіг в коридор, взяв дерев'яну палицю і тримаючи її двома руками два рази ударив нею ОСОБА_5 в ліву потиличну ділянку голови.

Після цих ударів ОСОБА_5 упав на підлогу, а ОСОБА_3 продовжував наносити йому удари ногою по голові, в область грудей.

ОСОБА_5 захрипів і з його рота пішло багато крові.

Він намагався допомогти ОСОБА_5, але останній гучно видихнув і затих, не проявляючи жодних ознак життя. Лише після цього ОСОБА_3 припинив його бити і пішов спати.

30 січня 2012 року приблизно о 3-ій годині він, на прохання ОСОБА_3, з метою приховання вчиненого ОСОБА_3 злочину і уникнення відповідальності, допоміг винести труп потерпілого ОСОБА_5 з квартири ОСОБА_3 і скинути в канал в м.Мукачеві. (а.с.,а.с. 86-88, 91-104, 133-135, Т.2; 204-206,Т.3).

Як під час провадження у справі досудового слідства, так і в судовому засіданні суду першої інстанції засуджений ОСОБА_3 не заперечував тих обставин, що в ніч з 28 січня на 29 січня 2012 року він, потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пиячили в приміщенні його квартири АДРЕСА_1.

Між ним та ОСОБА_5 виникла сварка. Він ударив останнього кулаком в обличчя і потерпілий упав на підлогу.

Після цього він наносив удари ОСОБА_5 руками, ногами, ліктем, коліном в область голови, грудей, тулуба.

Коли ОСОБА_5 намагався підводитися з підлоги, він міг нанести йому удари дерев'яною палицею.

29 січня 2012 року ввечері, не маючи грошей на придбання алкогольних напоїв, таємно викрав з кишені куртки потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон, який передав ОСОБА_7 та попросив її продати його.

30 січня 2012 року приблизно о 3-ій годині, з метою приховати вчинений злочин, він попросив ОСОБА_4 допомогти йому винести труп ОСОБА_5 з приміщення його квартири та скинути у канал неподалік вулиць Берегівська об'їздна - Л.Українки в м.Мукачеві (а.с.,а.с. 68-71, 72-79, 123-125,195-198, Т.2,; 206-208, Т.3).

Згідно висновку судово-медичної експертизи за №2/2012 від 05 березня 2012 року смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок важкої закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалося зливними субарахноїдальними крововиливами, забоєм головного мозку важкого ступеню з розвитком травматичного набряку - набухання головного мозку із вклиненням стовбурових відділів у великий потиличний отвір.

На трупі виявлені прижиттєві тілесні ушкодження у вигляді крововиливів у м'які тканини голови в обох тім'яно-скроневих і завушних ділянок, субарахноїдальних крововиливів, забою головного мозку важкого степеня, закритих переломів 6,7 ребер зліва, переломів кісток носа, нижньої щелепи, які виникли від дії обмеженої травмуючої поверхні твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення і могли бути заподіяні руками, ногами сторонньої людини, а також при нанесенні ударів палицею.

Тілесні ушкодження у вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми - небезпечні для життя в момент спричинення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і є безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_5 29 січня 2012 року (а.с.,а.с. 181-186,Т.1).

Згідно протоколу огляду місця події, фототаблиці до вказаного протоколу від 08 лютого 2012 року в приміщенні квартири АДРЕСА_1, зокрема, в коридорі, кімнаті виявлені плями бурого кольору (а.с.,а.с. 48-69, Т.1).

З висновків судово-імунологічних експертиз за № 48 від 29 лютого 2012 року та за № 59 від 16 березня 2012 року убачається, що кров від трупа ОСОБА_5 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.

Кров ОСОБА_3 відноситься до групи АВ за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО.

У слідах, виявлених у квартирі ОСОБА_3, на його куртці знайдена кров людини, яка може походити від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти - В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_5 (а.с., а.с. 18-24, 33-36, Т.2).

Згідно висновку товарознавчої експертизи за № 70 від 26 лютого 2012 року залишкова вартість мобільного телефона марки «SONIЕRICSSON W 300 і» ставить 200 грн. (а.с.,а.с. 45-51, Т.2).

З показань свідка ОСОБА_7 видно, що 29 січня 2012 року ОСОБА_3 передав їй мобільний телефон марки «SONIЕRICSSON» та попросив його продати.

Вказаний телефон вона разом з своєю матір'ю - ОСОБА_8 здала до ломбарду (а.с.,а.с. 131-133, 136-137, Т.1).

З урахуванням наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суспільно небезпечні дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині та за ч.1 ст. 185 КК України, як вчинення ним таємного викрадення чужого майна.

Призначаючи покарання щодо ОСОБА_3 суд належним чином врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суд виходив з їх класифікації, особливостей та обставин вчинення.

Досліджуючи дані про особу винного, суд з'ясував його вік, поведінку до вчинення злочину, його минуле тощо та призначив покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Посилання захисника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково кваліфікував суспільно небезпечні дії ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, оскільки у винного, на його думку, не було умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку згідно вимог ст. 67 КК України 1960 року.

Так, з показань очевидця ОСОБА_4 убачається, що в ніч з 28 січня на 29 січня 2012 року у приміщенні квартири ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_5 виникла сварка, під час якої ОСОБА_3 ударив ОСОБА_5 кулаком в обличчя.

Коли ОСОБА_5 упав на підлогу, ОСОБА_3 продовжував наносити йому удари руками, ногами, ліктем, коліном в різні частини тіла, підсиливши звук працюючого телевізора.

ОСОБА_5 не робив ніякого опору ОСОБА_3, мовчав, однак, коли намагався підвестися з підлоги, ОСОБА_3 схопив дерев'яну палицю і тримаючи її двома руками наніс нею два удари по голові ОСОБА_5

Після цього завдав ОСОБА_5 кілька ударів ногами в область голови, грудної клітки.

ОСОБА_5 почав хрипіти, з рота пішло багато крові, і він перестав подавати ознаки життя.

Лише після цього ОСОБА_3 залишив його і пішов спати (а.с.,а.с. 86-88, 91-104, 133-135, Т.2; 204-206, Т.3)

Як під час провадження у справі досудового слідства, так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 стверджував ту обставину, що в ніч з 28 січня на 29 січня 2012 року, ввечері між ним та потерпілим ОСОБА_5 в приміщенні його квартири виникла сварка через те, що потерпілий ображав його, висловлювався в його адресу нецензурно.

Він ударив ОСОБА_5 в обличчя кулаком, а коли останній упав на підлогу - продовжував його бити руками, ногами, ліктями, колінами в область голови, грудної клітки. Можливо ударив потерпілого ОСОБА_5 і палицею, оскільки не міг зупинитися і припинити бити останнього до тих пір, поки потерпілий не перестав рухатися.

Тоді він подумав, що ОСОБА_5 заснув і сам пішов спати.

На слідуючий день хотів вжити алкогольні напої, але грошей у нього не було, тому викрав з кишені куртки потерпілого мобільний телефон щоб продати.

30січня 2012 року разом з ОСОБА_4 виніс труп потерпілого ОСОБА_5 з квартири і скинув у канаву на перехресті вулиць Берегівська об'їздна - Л.Українки в м. Мукачево (а.с.,а.с.68-71, 72-79, 123-125, 195-198, Т.2; 206-208, Т.3).

Таким чином, з показань свідка ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3 убачається, що ОСОБА_3 цілеспрямовано наносив удари потерпілому ОСОБА_5 руками, ногами, палицею в життєво важливий орган - голову, і перестав його бути лише після того, як побачив, що останній захрипів, з рота пішла кров і він перестав рухатися.

Посилання захисника на те, що за наявності умислу у ОСОБА_3 - вбити потерпілого ОСОБА_5, засуджений міг скористатися ножем, табуретом, іншим кухонним приладдям, але бив потерпілого лише руками, ногами,- не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки спростовані показаннями свідка ОСОБА_4 з яких убачається, що ОСОБА_3, бив потерпілого руками, ногами, ліктем, колінами, а потім тримаючи дерев'яну палицю двома руками два рази вдарив нею по голові ОСОБА_5

Згідно висновку судово-медичної експертизи за № 2/2012 від 05 березня 2012 року смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок важкої черепно-мозкової травми (а.с.,а.с. 181-186, Т.1).

Згідно диспозиції ст. 115 КК України, роз'яснення, даного в п.п. 20, 22 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочин проти життя та здоров'я особи», умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.115 КК України, а також без ознак, передбачених ст.ст. 116-118 КК, зокрема, в обопільний сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст. 115 КК України.

Для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2ст.121 КК УКраїни) суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їх стосунки.

Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

З урахуванням наведеного, не можуть бути прийняті до уваги посилання захисника на те, що засуджений ОСОБА_3 не мав умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_5, оскільки спростовані зібраними у справі доказами, з яких убачається, що ОСОБА_3 розпочав сварку з потерпілим ОСОБА_5 через дрібні побутові питання.

Завдавши удар кулаком ОСОБА_5 в обличчя, а коли останній упав на підлогу, продовжуючи його бити протягом тривалого часу руками, ногами, ліктем, коліном в область голови, грудей, тулуба, а потім наніс йому два удари дерев'яною палицею по голові, ОСОБА_3 зупинився лише тоді, коли потерпілий ОСОБА_5 захрипів, з його рота пішло багато крові і він перестав подавати ознаки життя.

Згідно висновку судово - медичної експертизи за № 2/2012 від 05 березня 2012 року не виключалася можливість збереження життя потерпілого ОСОБА_5 за умови надання йому своєчасної спеціалізованої медичної допомоги (а.с.,а.с. 181-186, Т.1).

Однак, засуджений ОСОБА_3 після того, як потерпілий ОСОБА_5 перестав подавати ознаки життя, замість того, щоб викликати швидку медичну допомогу і намагатися врятувати життя потерпілого, пішов спати, таким чином ствердивши направлення свого умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_5

Після цього, замість з'явлення з зізнанням до правоохоронного органу, ОСОБА_3 виніс труп потерпілого ОСОБА_5 з квартири і викинув у канаву, стверджуючи рідним потерпілого про те, що він не знає, де може заходитися потерпілий (а.с.,а.с. 14-20, Т.1; 223, Т.3).

Посилання захисника у апеляції на те, що потерпілий ОСОБА_5 ображав ОСОБА_3, лаявся в його адресу нецензурно - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовані показаннями свідка ОСОБА_4

Відповідно до ст.ст. 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Право на життя є невід'ємним правом людини.

З урахуванням наведеного, не можуть бути визнані обґрунтованими і посилання захисника у апеляції на безпідставність розв'язання цивільного позову у справі в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки судом беззаперечно встановлено, що позбавивши життя потерпілого ОСОБА_5 винний завдав моральної шкоди його матері - ОСОБА_1, яка втратила сина, її надію і підтримку в житті.

Відповідно ст. 328 КПК України 1960 року, постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов.

Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення апеляційний суд не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, розділом XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію захисника ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_3, залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 травня 2013 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Судді: