Справа № 107/11414/13-ц
Провадження № 2/107/311/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2014 року
Керченський міський суд АР Крим у складі:
судді Короткової Л.М.
при секретарі Зубцовій О.О.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Войковець» про усунення перешкод у користуванні власністю та місцями загального користування, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з дійсним позовом до суду, в якому просить усунути їй перешкоди з боку відповідачів в користуванні належною їй власністю шляхом зобов'язання відповідачів звільнити місця загального користування від їхнього майна. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона в 2011 році відповідно до договору купівлі-продажу набула у власність кімнату АДРЕСА_1.Їй у власність перейшла сама кімната НОМЕР_1 площею 15,0 кв.м., а в загальному користуванні з іншими жильцями секції залишилися кухня, туалет, ванна, коридори, кімната відпочинку, комора, гладильна, балкон. Але відповідач ОСОБА_3, який є власником кімнати НОМЕР_2 в цій секції та його дружина ОСОБА_4, яка мешкає разом з ним без всякого узгодження з нею повністю зайняли кімнати загального користування: гладильню та кімнату відпочинку. З гладильні зробили кухню та заставили повністю вказану кімнату своїми речами: шафою двохдверною полірованою коричневого кольору, обіденним столом, настінною металевою полкою з посудом над обіденним столом, двома стільцями, холодильником блакитного кольору, відрами для сміття , ємкостями для води, настінною дзеркальною полицею з гігієнічними належностями та сушаркою для рушників під нею, шафою двохстворчатою світло-сірою, настінною вішалкою з речами, взуттєвою полкою із взуттям під вішалкою, полкою над вхідними дверми, килимовим покриття на підлогу, на підвіконня поставили посуд та квіти. Таким чином вони фактично захопили майже всю кімнату, а їй забороняють навіть заходити до цієї кімнати, чим порушують цільове призначення кімнати та її право на користування допоміжною площею, тому вона просить вказані речі зобов'язати відповідачів звільнити з вказаної кімнати. Окрім того, відповідачі в кімнату відпочинку поставили два велосипеда(дорослий та дитячий), натягнули два ряда вірьовок для сушки білизни, розташували дитячий стілець з квітковим горщиком, розкладушку, газовий балон з газовою плиткою-таганком, дві двухстворчаті шафи з двома матрацами та подушками зверху, стару пральну машинку, два пошкоджених стільця, що також заважає їй користуватися вказаною кімнатою за цільовим призначенням. Всі її прохання звільнити кімнати, або надати їй можливість також користуватися ними приводять до сварок, викликів міліції. Також просить зобов'язати відповідачів надати їй можливість вільно користуватися майном загального користування, яке розташоване в гладильній: раковиною - мийкою, вбудованою шафою, електророзеткою та вікном. В судовому засідання позивачка та її представники підтримали позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 та адвокат відповідачів позовні вимоги не визнали та зазначили, що відповідачу всі жителі секції НОМЕР_3 надали згоду на користування гладильної кімнатою, в тому числі і колишній власник кімнати НОМЕР_1, який продав свою кімнату позивачці, тому вони за свої кошти цю кімнату відремонтували та використовували як кухню, в 2013 році бажали визнати в судовому порядку право на її користування, але в задоволенні позову було відмовлено. Після чого вони відчинили двері в указану кімнату та нікому не перешкоджають користуватися нею, в тому числі і позивачці. Речі, які знаходяться в гладильній кімнаті дійсно належать тільки їм, але раковину-мийку вони поставили за свій рахунок, бо в кімнаті взагалі було відсутнє будь-яке майно. Також самі поставили електророзетку та підключили її до свого електролічильника, а вбудованої шафи не існувало в указаній кімнаті. Що стосується кімнати відпочинку, то вказаною кімнатою користуються всі жильці секції, а майно, яке знаходиться в кімнаті відпочинку їм не належить. Просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник третьої особи - КП «Войковець» позов не підтримав та пояснив, що немає на даний час ніяких доказів, що позивачці відповідачі заважають користуватися вказаними приміщеннями.
Вислухавши думку сторін та їх представників, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Судом встановлено, що позивачка 23.11.2010року відповідно до договору купівлі-продажу набула у власність кімнату АДРЕСА_1.Їй у власність перейшла сама кімната НОМЕР_1 площею 15,0 кв.м., а в загальному користуванні з іншими жильцями секції залишилися кухня, туалет, ванна, коридори, кімната відпочинку, комора, гладильна, балкон(ар.с.5-8).
Відповідач ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва від 03.06.2013 року про право власності також є власником кімнати АДРЕСА_1. Йому у власність перейшла вказана кімната, а в загальному користуванні залишилися: кухня, туалети, ванна кімната, коридори, гладильна кімната, комора, кімната відпочинку та балкон(ар.с.46-48).
Будинок, в якому розташовані вказані кімнаті за своїм статусом є гуртожитком та знаходиться на балансі КП «Войковець».
Відповідно до ст.ст.127,128,130,131 ЖК Української РСР порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках визначається законодавством, Примірним положенням про гуртожитки.
Розділом I «Загальних положень» Примірного положення про гуртожитки визначено, що цільовим призначенням гуртожитків є проживання в них робітників, службовців, а також інших громадян в період роботи або навчання. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Розділ III цього положення визначає, що мешканці гуртожитку мають право користування наданою їм жилою площею, а також місцями загального користування та його обладнанням. Під місцями загального користування слід розуміти приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців(душові, пральні,кухні, санвузли, сходові клітки,вестибюлі,перехідні шлюзи, коридори(що знаходяться за межами кімнат у гуртожитках коридорного типу та за межами жилого блоку(секції)), колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення, через які прокладені мережі комунікацій, приміщення теплопунктів,котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого гуртожиток персоналу, складські приміщення тощо), якими користуються всі мешканці гуртожитку.
Таким чином, сторони є власниками тільки кімнат, які розташовані в гуртожитку, а місцями загального користування, в тому числі гладильною кімнатою та кімнатою відпочинку вправі користуватися всі жителі вказаної секції, бо вони знаходяться в загальному користуванні без встановлення відповідної частки власників, отже користуватися вказаними приміщеннями жителі повинні з врахуванням тієї обставини, що статус цих приміщень залишився як кімнати в гуртожитку.
Відповідно до п.4.15 санітарних правил оснащення, обладнання і утримання гуртожитків для робітників, студентів, учнів середніх спеціальних навчальних закладів і професійно-технічних училищ, затверджених Головний санітарним лікарем СРСР від 01.11.1988 р. не допускається загородження жилих та допоміжних приміщень, а також коридорів та холів списаним, не використовуваним або несправним обладнанням, меблями та інвентарем.
П.4.8 цих правил передбачено, що кімнати для чистки та праски одежі повинні бути обладнані раковинами-мийками, столами для прасування, прасками та електричними розетками, а також вбудованими шафами.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено відповідними доказами відповідач ОСОБА_3 з 1997 року одноособо користувався, а надалі користується з дружиною кімнатою загального користування - гладильною. Вказаний факт підтверджується рішенням суду від 13.06.2013 року(ар.с.14-15), відповіддю УЖКГ від 03.12.2012 р.(ар.с.9), висновком перевірки 3 ВМ (ар.с.11), відповіддю управління по питанням адміністративних правовідносин(ар.с12) та письмовими заявами жителів секції, окрім позивачки, наданими в судовому засіданні.
З наданих суду фотографій вбачається, що в гладильній кімнаті знаходяться меблі, шафи, холодильники, полки, квіти, килим, стіл, стільці. Оскільки користування вказаною кімнатою саме відповідачами доведена в судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що і майно, яке в ній розташоване належить відповідачам, тому вказана кімната не використовується за цільовим призначенням, отже порушуються права позивачки на користування цією кімнатою саме як гладильною кімнатою, тому вказане майно необхідно з цієї кімнати звільнити.
Доводи відповідачів про те, що інші власники секції дозволили ОСОБА_3 використовувати цю кімнату під кухню до уваги не приймаються, оскільки на це позивачка дозволу письмового не надавала та цільове призначення вказаної кімнати в установленому порядку не змінювалося.
Отже вимоги позивачки щодо звільнення гладильної від речей відповідачів підлягають задоволенню.
Разом з тим, позивачкою заявлені вимоги щодо покладання зобов'язання на відповідачів звільнити також від речей кімнату відпочинку.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачі заперечують, що речі, які розташовані в кімнаті відпочинку належать їм, сама позивачка зазначила, що кімната відчинена та нею користуються всі жильці секції. Тому при таких обставинах стверджувати, що права позивачки порушені саме з боку відповідачів, які зайняли вказану кімнату та не використовують її по цільовому призначенню підстав немає, отже ці факти суду не доведені, тому в їх задоволенні варто відмовити.
Не підлягають задоволенню також і вимоги позивачки щодо покладання обов'язку на відповідачів надати їй можливість вільно користуватися майном загального користування, яке розташоване в гладильній: раковиною - мийкою, вбудованою шафою, електророзеткою та вікном .
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено поясненнями представника третьої особи КП «Войковець» відсутні дані про те, що в гладильній кімнаті взагалі були раковина-мийка та вбудована шафа. Відповідач та його представник зазначили, що раковину-мийку відповідач купував та встановлював за свої власні кошти , а вбудованої шафи не існувало. Електророзетку відповідач встановив за свої кошти та підключив її до свого електролічильника, тому суд вважає, що користування цим обладнанням(раковиною-мийкою, електророзеткою, вбудованою шафою) у позивачки правових підстав не існує. А право на користування вікном в гладильній кімнаті вже судом поновлено шляхом звільнення з нього речей відповідачів та квітів. Тому суд відмовляє в задоволенні цих вимог.
Понесені позивачкою судові витрати підлягають стягненню з відповідачів відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.127,128,130,131 ЖК Української РСР, ст.ст. 212 - 215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШІВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , третя особа: Комунальне підприємство «Войковець» про усунення перешкод у користуванні власністю та місцями загального користування - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_5 в користуванні гладильною кімнатою шляхом звільнення з неї належних їм речей: шафи двох дверного полірованого коричневого кольору, обіденного стола, настінної металевої полки з посудом над обіденним столом, двох стільців, холодильника блакитного кольору, відра для сміття , ємкості для води, настінної дзеркальної полиці з гігієнічними належностями та сушарки для рушників під нею, шафи двостворчатої світло-сірої, настінної вішалки з речами, взуттєвої полки із взуттям під вішалкою, полки над вхідними дверми, килимового покриття з полу, з підвіконня посуд та квіти.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим м. Феодосія через Керченський міський суд АР Крим в порядку та строки, передбачені ст.294 ЦПК України.
Суддя: (підпиЛ.М. КоротковаА_6.
З оригіналом згідно.
Суддя -