№ справи:103/2214/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В.

№ провадження:22-ц/190/975/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Даніла Н.М.

суддів:Куриленка О.С., Онищенко Т.С.

при секретарі:Рижих М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року Бахчисарайське комунальне унітарне підприємство «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради (далі БКУП «Міськтепломережа» БМР) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги по тепловому постачанню та по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання, мотивуючи тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 АР Крим та є споживачами теплової енергії та послуг з обслуговування внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання. У зв'язку з тим, що відповідачі не оплачують послуги утворилася заборгованість. З урахуванням уточнень позовної заяви просили стягнути з відповідачів заборгованість за послуги по тепловому постачанню в сумі 5 213,99 грн., за послуги в обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в сумі 189,87 грн. та судові витрати в сумі 229,40 грн. в рівних частках.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради заборгованість по оплаті послуг теплопостачання та за послуги по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в сумі 1 813,80 грн. та судові витрати в сумі 76,50 грн.; стягнуто з ОСОБА_7 на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради заборгованість по оплаті послуг теплопостачання та за послуги по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в сумі 1 813,80 грн. та судові витрати в сумі 76,50 грн.; стягнуто з ОСОБА_8 на користь Бахчисарайського комунального унітарного підприємства «Міськтепломережа» Бахчисарайської міської ради заборгованість по оплаті послуг теплопостачання та за послуги по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж теплопостачання в сумі 1 813,80 грн. та судові витрати в сумі 76,50 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надіслали до суду апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи. Зокрема, зазначають, що з 2011 року вони не користуються послугами відповідача, оскільки відключилися від мереж теплопостачання, тому не повинні здійснювати оплату послуг, які ними не отримані.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії, тому заборгованість за отримані відповідачами послуги підлягає стягненню. При цьому, суд зазначив, що діючим законодавством заборонено самовільне відключення від мережі центрального опалення, оскільки відповідачі допустили самовільне відключення, вони не можуть бути звільнені від сплати послуг.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_1 та споживачами послуг з теплопостачання, які здійснює позивач через приєднану мережу.

Згідно зі ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого опалення.

Пунктом 5 частини 2 статті 20 вказаного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачі не вносять плату за користування тепловою енергією, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2013 року становить 5 213,99 грн.

За таких обставин, виходячи з правил статей 68 ЖК України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 525, 526 ЦК України та встановивши, що відповідачі не виконують своїх зобов'язань за спожиті ними послуги теплової енергії і мають заборгованість за надані послуги у сумі 5 213,99 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та ухвалив рішення про задоволення позову.

Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачі не надалі доказів, які б могли спростувати висновки суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачі не користуються послугами позивача колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки самовільне відключення від теплопостачання не звільняє відповідачів від виконання зобов'язань по оплаті за фактично спожиті послуги централізованого теплопостачання, які були надані позивачем.

Згідно зі статтею 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до п.п. 24,25 Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мережі заборонено.

Пунктами 25, 26 цих Правил передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року, і здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонювання, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку, представника виконавця послуг з центрального опалення і гарячого водопостачання та власника квартири.

Відповідно до правил надання дозволу мешканцям багатоквартирних будинків на підготовку проектної документації на відключення від централізованого опалення квартири та встановлення автономного газового опалення, для одержання дозволу на підготовку проектної документації на відключення від центрального опалення квартир, переведення їх на автономне газове опалення та прийняття відповідного рішення, відповідач разом із заявою повинен надати до міської ради наступні документи:

- погодження житлово-експлуатаційної дільниці на балансоутриманні якої перебуває житловий будинок;

- висновок районної санітарно-епідеміологічної станції про можливість встановлення газового приладу для опалення квартир та забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення;

- висновок районного відділу держпожнагляду;

- висновок управління по газопостачанню та газифікації про можливість встановлення газового приладу для опалення квартири відповідно до п. 6.34 ДБН в.2.5-20-2001 «Газопостачання».

Таким чином, єдиною підставою для зняття споживача з обліку і припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, затверджений відповідною Комісією.

Проведене відключення без дотримання відповідної процедури є самовільним, і, відповідно, позивач не вправі припинити нарахування оплати послуг з теплопостачання, а відповідач має нести відповідальність перед надавачем послуг.

Відповідачі зазначених положень Закону не дотримувались, а посилання на акт, складений депутатом про відключення, правового значення для вирішення спору не має.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам відповідачів, а тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: