ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2014 року (15:39) Справа №801/881/14
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участю секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представників позивача - Рула Ю.Г., довіреність № б/н від 03.02.2014 року, Корніцької Н.А., довіреність № б/н від 03.01.2014 року, Полєтаєва Г.І., довіреність № б/н від 30.10.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" до Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим
про визнання протиправним та скасування висновку, спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування висновку Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим від 29.11.2013 року № 874р/10-01-23, щодо відмови погоди проект землеустрою по відведенню земельної ділянки в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" для будівництва та обслуговування бази відпочинку, площею 3,8624 га, розташованої за адресою вул. Паркова, № 73 "а", с. Краснолісся, Сімферопольського району АР Крим; зобов'язання погодити проект землеустрою із відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" для будівництва та обслуговування бази відпочинку, площею 3,8624 га, розташованої за адресою вул. Паркова, № 73 "а", с. Краснолісся, Сімферопольського району АР Крим.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач розробляє проект землеустрою щодо формування нової земельної ділянки, а не проект відведення з надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, а й отже наявність земель рекреаційного призначення, не є перешкодою у формуванні нової земельної ділянки. Закон України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», на який посилається відповідач, регулює правовідносини про накладення мораторію тільки лише на зміну цільового призначення земельних ділянок рекреаційного призначення, а не на формування нових земельних ділянок із земель рекреаційного призначення, без зміни їх цільового призначення.
Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення за суттю спору, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.
Враховуючи вищезазначені обставини, дослідивши надані докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно договору купівлі-продажу №1277 від 23.06.2008 року ТОВ «Фирма Грантор» придбала у власність будівлі та споруди колишнього табору «Гірський струмок», що розташовані за адресою Сімферопольський район, с. Краснолісся, вул. Паркова, 73а.
Рішенням 23 сесії 6 скликання Добровської сільської ради від 30.01.2013 року ТОВ «Фирма Грантор» надано дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки під будівлями і спорудами площею 2,0 га в с. Краснолісся, вул. Паркова, №73 А, для будівництва та обслуговування бази відпочинку.
Рішенням 27 сесії 6 скликання Добровської сільської ради №556/3 від 10.06.2013 року внесено зміни до вищезазначеного рішення, в частині збільшення площі відведеної ділянки до 3,8624 га, а також продовження терміну дії рішення.
22.11.2013 року позивач звернувся до Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим із заявою, в якій просив повторно узгодити та видати висновок до узгодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку із земель запасу житлової та громадської забудови Добровської сільської ради, розташованої за адресою: АР Крим, с. Краснолісся, вул. Паркова, №73 А.
За результатами розглянутої заяви відповідачем прийнято висновок про узгодження від 29.11.2013 року №874р /10-01-23, яким у узгодженні проекту землеустрою відмовлено з підстав того, що:
1. В матеріалах проекту землеустрою (пояснювальна записка) необхідно уточнити в експлікації проектні данні земельних угідь;
2. Ст.1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах».
Розглянувши обґрунтованість наданої відмови відповідача, суд дійшов висновку про її протиправність та необґрунтованість з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Отже, рішення відповідача за результатами розгляду заяви про узгодження проекту землеустрою повинно бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. При цьому, мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими.
У зв'язку із зазначеним, суд вважає пункт перший відмови у задоволенні заяви позивача «в матеріалах проекту землеустрою (пояснювальна записка) необхідно уточнити в експлікації проектні данні земельних угідь» таким, що не відповідає визначеному у ст.2 КАС України критерію обґрунтованості рішення суб'єкту владних повноважень. Відповідач не зазначив які саме данні земельних угідь необхідно уточнити, відсутнє посилання на норму закону або інший нормативно-правовий акт, який регулює дані правовідносини та якому не відповідає розроблений проект землеустрою.
В обґрунтування своєї відмови відповідач також посилається на ст.1 Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах», якою передбачено введення мораторію строком на п'ять років на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення незалежно від форми власності в містах та інших населених пунктах.
Відповідно до ст.50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.
Отже, використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку підпадає під поняття «рекреаційне призначення», у зв'язку із чим норми Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» до спірних відносин не застосовуються.
Окрім того, слід зазначити, що згідно наданої копії проекту відведення земельної ділянки в оренду позивачу, проектом не передбачена зміна цільового використання земельної ділянки яка проектується до передачі в оренду.
Враховуючи наведене, висновок відповідача від 29.11.2013 року №874р /10-01-23 є протиправним та його належить скасувати.
Щодо розгляду позовних вимог в частині зобов'язання погодити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" для будівництва та обслуговування бази відпочинку, площею 3,8624 га, розташованої за адресою вул. Парковая, № 73 "а", с. Краснолісся, Сімферопольського району АР Крим, суд зазначає наступне.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача погодити проект землеустрою не підлягають задоволенню.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним зобов'язати Міськрайонне управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим повторно розглянути проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" для будівництва та обслуговування бази відпочинку, площею 3,8624 га, розташованої за адресою вул. Парковая, № 73 "а", с. Краснолісся, Сімферопольського району АР Крим, з урахуванням встановлених судом обставин.
В силу викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У судовому засіданні, яке відбулось 18.02.2014 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до вимог ст.163 КАС України постанова оформлена та підписана 24.02.2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати висновок Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим від 29.11.2013 року № 874р/10-01-23.
3. Зобов'язати Міськрайонне управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим повторно розглянути проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Фирма Грантор" для будівництва та обслуговування бази відпочинку, площею 3,8624 га, розташованої за адресою вул. Паркова, № 73 "а", с. Краснолісся, Сімферопольського району АР Крим, з урахуванням встановлених судом обставин.
4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Москаленко С.А.