Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/11146/13-а

17.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/11146/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 20.12.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (вул. Об`їздна дорога Ялта - Євпаторія, 20,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95010)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 задоволено частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим від 31.07.2013 року №0007502203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим від 31.07.2013 року №0007462203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим від 21.10.2013 року №0011102203

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 172,06 гривень.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 та прийняти нове рішення.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БК «АТР Групп» за травень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №250/22.7/34309090 від 12.07.2013 року (далі - акт перевірки) (а.с.30-38).

Перевіркою встановлено порушення позивачем: пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшено збитковий показник по податку на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 6615 грн.; пп.14.1.191 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.4 п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит у сумі 1334 грн. та податкове зобов'язання ПДВ на суму 1334грн.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення: від 31.07.2013 року №0007502203, за яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 6615,00 грн.; від 31.07.2013 року №0007462203, за яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1334,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 667 грн.

За результатами розгляду первинної скарги товариства від 07.08.2013 року №277, податковим органом винесено рішення від 10.10.2013 року №1085/10/10.2-14, яким податкове повідомлення - рішення від 31.07.2013 року №0007462203 скасоване в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 666 грн. та складено нове податкове повідомлення - рішення від 21.10.2013 року №0011102203, за яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1334,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 1,00 грн.

Рішенням ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим про результати розгляду повторної скарги від 20.11.2013 року №15682/6/99-99-10-01-15, податкові повідомлення - рішення від 31.07.2013 року №0007502203 та від 31.07.2013 року №0007462203 залишено без змін, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги від 21.10.2013 року №0011102203.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

ТОВ БК «АТР Групп» на поставлений товар - двигуни, процесори, за який позивачем здійснено оплату шляхом перерахування коштів на рахунок, виписано: видаткові накладні: №10/05-10 від 10.05.2011 року на суму 5220,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 870,00 грн., №19/05-10 від 19.05.2011 року на суму 2784,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 464,00 грн., податкові накладні: №66 від 10.05.2011 року на суму 5220,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 870,00 грн., №206 від 19.05.2011 року на суму 2784,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 464,00 грн. (а.с.66-69)

Сторонами складено акт списання товарів №29 від 30.06.2011 року на суму 4640,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2030,00 грн. та рахунки - фактури: №1905 від 10.05.2011 року на суму 5220,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 870,00 грн., №1905 від 19.05.2011 року на суму 2784,00 грн., з урахуванням ПДВ в сумі 464,00 грн. (а.с.64-65,70)

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується факт сплати позивачем 12.05.2012 року, 25.05.2012 року коштів на рахунок ТОВ БК «АТР Групп» за отримані двигун та процесори.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Як встановлено в акті перевірки позивача, перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ "ІТЦ" встановлено його завищення за перевіряємий період на загальну суму в розмірі 1334 грн., у тому числі за травень 2011 року на суму 1334 грн.

Згідно бази автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, наданих до ДПІ у м. Сімферополі, основними постачальниками, за рахунок яких ТОВ "ІТЦ" завищено податковий кредит у травні 2011 року - ТОВ БК «АТР Групп» .

ДПІ у Печерському районі м. Києва надіслано на адресу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ГУ Міндоходів в АР Крим акт №1707/22.8/35691490 від 17.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК «АТР Групп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2010 року по 31.03.2013 року», згідно до висновків якого зустрічною звіркою ТОВ БК «АТР Групп» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки за травень 2011 року.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.08.2010 року №100299432, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, індивідуальний податковий номер - 372415526557, ТОВ БК «АТР Групп» зареєстроване платником ПДВ з 27.08.2010 року. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване 20.02.2012 року в зв'язку з ліквідацією банкрута.

Щодо посилання податкового органу в апеляційній скарзі на матеріали кримінальної справи №69-0146.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначено ст. 69 вказаного Кодексу, згідно якої ними є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частині 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 72 встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен перевірити всі обставини, на яких сторони ґрунтують свої вимоги і заперечення, та дослідити докази, якими ці обставини підтверджуються. Суд не вимагає доведення обставин, які встановлені у кримінальній справі, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно конкретною особою. Єдиним джерелом цієї обізнаності є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Отже, суд не має підстав врахувати матеріали кримінальної справи, якщо вони не підтверджені вироком, який набрав законної сили.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п. 139.1.9 п. 139 .1 ст. 139) .

Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Наявність у платника податків (позивача у справі) виданих йому продавцем товарів податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Згідно з положеннями Податкового кодексу України існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.

Те що податковим органом складено акт щодо неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, та 20.02.2012 року було анульовано його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, не свідчить, що на час виписки податкових накладних та здійснення господарської операції (за якими податкова інспекція встановила завищення податкового кредиту позивачем та заниження податку на прибуток) товариство не було зареєстровано платником податку, та не мало реальної можливості здійснювати господарські операції.

Отже, документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 № 801/11146/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко