ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії 

У справі взяли участь представники сторін:

від позивача:

від відповідачів: 

1.Управління економіки та власності виконкому Краснодонської міської ради -Тімоніна Т.С., довір. №25/10 від 12.01.06

2.Приватного підприємства “Ремікс” -Грибанова Ю.П., довір. №91 від 29.06.06.

           Клопотання  позивача, викладене в телеграмі про відкладення розгляду справі,  колегією суддів відхилено.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.06 (суддя Лісовицький Є.А.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.06 (колегія суддів у складі: Парамонової Т.Ф.. -головуючої , Єжової С.С., Семендяєвої І.В.) у задоволенні позовних вимог  про стягнення збитків, примусове виселення та пролонгацію договору відмовлено.

Приватний підприємець ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити його  позовні вимоги.

Скарга мотивована тим, що суди двох інстанцій дійшли неправильного висновку щодо визнання неукладеним договору оренди від 01.04.99 за рішенням господарського суду Луганської області у справі №15/45пд, оскільки  в межах цієї справи  розглядалося питання про визнання недійсним зазначеного договору , а рішенням суду у задоволенні позову відмовлено. На думку скаржника, зазначений договір оренди  є дійсним до теперішнього  часу відповідно до ст. 204 ЦК України.

Скаржник зазначає, що дійсність договору  оренди була встановлена рішенням господарського суду Луганської області від 11.11.03 по справі №8/21пд.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.111⁵ Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили наступне.

Позивач звернувся з позовом  про виселення Приватного підприємства “Ремікс” з нежитлового приміщення кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”; стягнення  з першого відповідача  збитків в сумі 46229,00 грн. та зобов'язання Управління пролонгувати  договір оренди від 01.04.99 додатково на три роки до 31.12.10.

Позивачем з першим відповідачем 01.04.99 підписаний договір оренди  нежитлового приміщення.

Додатковою угодою до цього договору  сторони мали намір встановити строк дії договору з 0.01.01 до 31.12.07.

Рішенням господарського суду  Луганської області  від 11.11.03 у справі №8/21пд за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання  недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.02, укладений між Управлінням економіки і власності виконкому Краснодонської міської ради  та приватним підприємством “Ремікс” на оренду спірного приміщення задоволено. Рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.05 у справі №15/45 пд за позовом Управління економіки та власності виконкому Краснодонської міської ради  до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що  оскаржуваний  договір оренди об'єкта комунальної власності не може вважатися укладеним  через недосягнення  сторонами згоди з усіх істотних умов. В рішення зазначено, що договір оренди не  містить чіткого визначення приміщень із зазначенням їх ідентифікуючих ознак (номери, площі, тощо), сукупність яких може бути об'єктом оренди. В договорі відсутні умови щодо порядку використання амортизаційних відрахувань, відсутні положення щодо страхування орендованого майна.

Враховуючи вимоги ст. 35 ГПК України, колегія суддів погоджується з тим, що попередні судові інстанції обгрунтовано прийняли до уваги  рішення у справі №15/45пд від 22.11.05, яким встановлено неукладеність договору від 01.04.99. Зазначене рішення позивачем оскаржено не було.

Правомірність застосування судом ст.153 ЦК УРСР у справі №15/45 пн не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. оскільки відповідно до ч.3 ст. 111⁷ ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що прийняті  у справі рішення та постанова попередніх судових інстанцій є цілком обґрунтованими та підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1  залишити без задоволення, - Рішенням господарського суду Луганської області від 25.01.06  та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 11.04.06 у справі №  14/558 господарського суду Луганської області  - без змін.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                              В. Цвігун