Ухвала

іменем україни

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Бех М.О., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула 27 лютого 2014 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_2

Вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 квітня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Республіки Молдова,

раніше судимого, останній раз 30 березня 2009 року Нахімовським районним судом м. Севастополя за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 17 травня 2010 року умовно-достроково постановою Залізнодорожнього районного суду м. Симферополя від 07 травня 2010 року, невідбутий строк 10 місяців 28 днів

засуджено:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати відповідно до закону.

Ухвалою Апеляційного суду міста Севастополя від 16 липня 2013 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 11 травня 2012 року об 02 год. 17 хвл., в стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно за попередньою змовою з іншою особою, матеріали щодо котрої виділені в окреме провадження у зв'язку із її розшуком, проник до квартири АДРЕСА_1 та намагався заволодіти майном ОСОБА_4 на загальну суму 1350 грн.

Але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки в квартирі спрацювала сигналізація, і ОСОБА_2 та інша особа, були затримані на місці вчинення злочину працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі. Стверджує, в судовому засіданні не доведено направленість умислу засудженого на вчинення крадіжки, він проник в квартиру з метою заховатися в ній, викрадені речі в ОСОБА_2 не вилучались.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню, а вирок та ухвала суду зміні не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених судом відповідно до вимог КПК України 1960 року.

Відповідно до положень ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Згідно з роз'ясненням п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку потрібно вважати закінченим злочином з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проник у житло потерпілої через вікно, яке йому відкрила особа, щодо котрої матеріали виділені в окреме провадження.

З показань свідка ОСОБА_5 слідує, що коли затримали в помешканні потерпілої ОСОБА_2 та іншу особу, речі були розкидані по квартирі, шафа відкрита, окремо на дивані, на простирадлі зібрані приготовлені речі для виносу. Крім того, були зламані металеві ролети на вікні в кухні, розбити датчики сигналізації в кімнатах.

Досліджені обставини, дають підстави стверджувати, що ОСОБА_2 проник до житлового приміщення з метою заволодіння чужим майном, але з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий на місці вчинення злочину.

Наведені докази, яким судом дана всебічна оцінка, спростовують доводи касаційної скарги захисника про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам, викладеним у апеляції захисника, перевірялись апеляційним судом та обґрунтовано визнані безпідставними.

Покарання ОСОБА_2 судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке є справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду, висновки якої належним чином мотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394-396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду м. Севастополя від 04 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 16 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

С у д д і:

Орлова С.О. Бех М.О. Кульбаба В.М.