АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/796/ 456 /2014 Головуючий у 1-ій інстанції - ЧередніченкоН.П.
Доповідач - Поливач Л.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Головачова Я.В.
при секретарі Боярській І.І.
за участю осіб: представника відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник-Термінал» до ОСОБА_5, треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дім», ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розірвання договорів, про спонукання до вчинення певних дій
та за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дім» до ОСОБА_5 про зобов'язання укласти договір та про стягнення суми на утримання майна;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник-Термінал»
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07листопада 2013 року
в с т а н о в и л а:
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 07.11.2013 року позовні вимоги ТОВ «Холодильник-Термінал» до ОСОБА_5, треті особи: ТОВ «Фірма «Дім», ОСОБА_6, ОСОБА_3 про розірвання договорів, про спонукання до вчинення певних дій, а також позов ТОВ «Фірма «Дім» до ОСОБА_5 про зобов'язання укласти договір та про стягнення суми на утримання майна залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ«Холодильник-Термінал»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Помилковим, на думку апелянта, є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не користувався жодною з послуг, що зазначені в позовній заяві, пропозиція ТОВ «Фірма «Дім» укласти договір про участь в утриманні будівлі та прибудинкової території ним не прийнята, а вимоги третьої особи про зобов'язання відповідача укласти договір про участь в утриманні будівлі та прибудинкової території є безпідставними. Крім того, необґрунтованим є висновок суду про ненадання позивачем та третьою особою доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 та представник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення. Представники ТОВ «Холодильник-Термінал», ТОВ «Фірма «Дім», ОСОБА_6, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Неявка вказаних осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2005 року між TOB «Холодильник- Термінал» та ОСОБА_5 було укладено три договори про дольову участь у будівництві адміністративної будівлі по АДРЕСА_1.
01 грудня 2011 року згідно актів прийому-передачі №№ 1/5, 1/6, 1/7 відповідачу були передані наступні нежитлові приміщення, розташовані в адміністративній будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 552,00 м.кв.:
за договором № 5 - нежитлове приміщення № 2, загальною площею 267,8 кв.м., що розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі;
за договором № 6 - нежитлове приміщення № 3, загальною площею 136,9 кв.м., що розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі;
за договором № 7 - нежитлове приміщення № 4, загальною площею 147,3 кв.м., що розташоване на другому поверсі адміністративної будівлі.
Крім того, згідно актів прийому-передачі №№ 2/5, 2/6, 2/7 від 02 грудня 2011 року відповідачу була передана вся документація, необхідна для реєстрації права власності на вказані приміщення.
Відповідно до п. 2.2.4 договорів про пайову участь, після передачі приміщень по акту прийому-передачі на зазначені приміщення всі витрати по утриманню приміщень згідно експлуатаційних вимог несе Пайщик, тобто ОСОБА_5
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договорів про пайову участь №№ 5, 6, 7 водопровід, каналізація, електричні мережі підводяться до приміщення.
Позивач вважає, що відповідач умисно ухиляється від сплати витрат на утримання спільного майна та від укладання договору про участь у витратах по утриманню адміністративної будівлі по вул. Великій Васильківській (Горького) у м. Києві із товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ДІМ», чим істотно порушує положення п.п. 2.2.4., 2.2.5 договорів про пайову участь у будівництві адміністративної будівлі №№ 5, 6, 7 від 14.09.2005 року.
Як вбачається з матеріалів справ, на часподання даного позову до суду приміщення, які було придбано ОСОБА_5,знаходилися в тому стані, в якому вони були на момент їх передачі відповідачу. Тобто, ремонт в них не робився, комунікації не заводились,приміщення не отоплювались, а тому жодною з зазначених у позовній заяві послугою (тепло, електро, водопостачання) відповідач не користувався. Зазначені обставини позивачем не спростовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із договорів та інших правочинів.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 №28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 (надалі - ПКЕЕ) споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.
Договором про постачання електричної енергії є домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.
Таким чином, враховуючи вищезазначене суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач повинен був оплатити лише ті послуги, які він споживав та про надання яких укладені відповідні договори, але в судовому засіданні позивач не довів фактичне споживання відповідачем зазначених послуг, не представив передбачених ПКЕЕ відповідних договорів постачання електричної енергії, а також договорів на водо- та теплопостачання за весь вказаний у позовній заяві період, а також не надав належних доказів оплати таких послуг.
Пунктом 2.2.5 договорів про пайову участь №№ 5, 6, 7 від 17.09.2005 р. сторонами передбачено, що пайовик після підписання акту приймання-передачі приміщення зобов'язаний укласти договір з TOB «Компанія В.» про участь у витратах на утримання будівлі та прибудинкової території.
Відповідно до п. 7.6. кожного з договорів про пайову участь всі зміни та доповнення до договорів здійснюються у письмовій формі та підписуються сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Будь-яких змін до договорів про пайову участь стосовно залучення іншої компанії до утримання будівлі та прибудинкової території сторонами не вносилось, а тому вимоги позивача зобов'язати відповідача укласти відповідний договір із TOB «Фірма «Дім» є необгрунтованими та не відповідають умовам договорів про пайову участь, тим більше, що відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Отже, звертатися із вимогами про зобов'язання укласти договір в примусовому порядку має право лише одна із сторін за таким майбутнім договором до складу яких Позивач не належить.
Відповідно до п. 7.1., договорів про пайову участь №№ 5, 6, 7 від 14.09.2005 року, вони набирають силу з моменту підписання та діють до виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно п. 7.2. кожного з зазначених договорів вони є виконаними після підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення при умові здійснення повної оплати пайщиком вартості будівництва.
Акти приймання-передачі за кожним з договорів №№ 1/5, 1/6, 1/7 були підписані 01.12.2011 року. В тексті вказаних вище актів зазначено, що сторони підтверджують факт виконання своїх зобов'язань за кожним з договорів та не мають ніяких взаємних зобов'язань у т.ч. фінансових і майнових. Факт здійснення відповідачем повного розрахунку за отримані у власність приміщення підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не спростовується позивачем. За таких обставин суд дійшов вірного висновку про те, що на момент звернення позивача до суду із позовними вимогами про розірвання договорів про пайову участь №№ 5,6,7 від 14.09.2005 року вони фактично вже є припиненими, що виключає можливість їх подальшого розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Згідно з частиною другою зазначеної статті, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України особа, яка одержала пропозицію укласти договір, та яка засвідчує бажання укласти такий договір, у межах строку для відповіді повинна вчинити дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору.
Наявні у справі докази свідчать про неприйняття відповідачем пропозиції укласти із TOB «Фірма «Дім» договір про участь в утриманні будівлі та прибудинкової території. Всупереч твердженням позивача, відповідачем не було вчинено жодної дії відповідно до вказаних в пропозиції умов договору, що навіть випливає із суті позовних вимог.
Отже, між відповідачем та ТОВ «Фірма «Дім» не виникло жодних прав та обов'язків, які б витікали із зазначеного вище договору, а тому вимоги про стягнення витрат на утримання будівлі та прибудинкової території є безпідставними, з врахуванням того, що відповідачем ці послуги не отримувались.
Суд першої інстанції вірно вважав безпідставними вимоги ТОВ «Фірма «Дім» щодо зобов'язання відповідача укласти договір про участь в утриманні будівлі та прибудинкової території, оскільки такі вимоги суперечать приписам частини першої ст. 627 ЦК України відповідно до змісту якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, відповідно до договору купівлі - продажу від 18.04.2013 року група приміщень №3, офіс загальною площею 136,9 кв.м. була продана ОСОБА_5 ОСОБА_6 (а.с. 13-15 т.2), відповідно до договору купівлі - продажу від 15.05.2013 року група приміщень №2, офіс загальною площею 267,80 кв.м. була продана ОСОБА_5 ОСОБА_3 (а.с. 10-12 т.2). Тобто, зазначені приміщення не належать на праві власності ОСОБА_5
Таким чином, правомірним є висновок суду, що ані позивачем у справі, ані третьою особою не виконано вимоги чинного цивільно-процесуального законодавства щодо надання суду доказів на підтвердження обставин, на які вони послались, як на підставу своїх вимог. Зазначені особи не довели факт споживання відповідачем послуг, вартість яких просить стягнути позивач, не надали належних доказів, якими було б підтверджено факт постачаннята споживання таких послуг позивачем.
Отже, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, на думку суду є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Справу було розглянуто судом на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних письмових доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холодильник-Термінал» відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 листопада2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: