Єдиний унікальний номер 0508/14258/2012

Номер провадження 22-ц/775/6924/13

Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.

Доповідач Мірута О.А.

Категорія 51

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2013 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі :

Головуючого: судді Могутової Н.Г.,

Суддів Корчистої О.І., Мірути О.А..

При секретарі Щебетун В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» про визнання незаконними наказів, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2012 року позивачка звернулась з вказаним вище позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до наказу відповідача від 06.09.2010 року № 1915-08 вона була прийнята з 01.09.2010 року на 0,5 ставки доцента кафедри загальнонаукових дисциплін факультету перепідготовки кадрів ІПО за контрактом до проведення конкурсу з оплатою посадового окладу у розмірі 1590 грн.(16 розряд ЄТС), доплатою 15% за науковий ступень та 30% за вислугу років. Наказом від 28.09.2010 року № 2185-08 їй дозволено додатково робота на 0,45% ставки доцента кафедри прикладної математики і інформатики з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року з оплатою із посадового окладу у розмірі 1590 грн. (16 розряд ЕТС) та доплатою 15% за науковий ступінь та 30% за вислугу років. Наказом від 24.03.2011 року № 893-08 у зв'язку з присвоєнням їй вченого звання доцент з 20.11.2011 року встановлено посадовий оклад 2096 грн. (19 р. ЕТС) з відповідними доплатами. Наказом від 04.05.2011 року № 1180-08 її затверджено на вказаних посадах за конкурсом з 04.05.2011 по 31.08.2012 року. Наказом від 01.08.2011 року № 1789-08 з урахуванням фактичного навантаження на кафедрах та приведення штатного розкладу професорсько-викладацького складу відповідно запланованого навантаження з 01.09.2011 року їй встановлено 0,25 ставки по кафедрі загальнонаукових дисциплін ІПО. Наказом від 08.09.2011 року №2081-08 їй дозволена робота на 0,45 ставки доцента кафедри прикладної математики і інформатики з 01.10.2011 року на час відпустки по вагітності та пологам асистента кафедри з відповідними доплатами. Наказом від 14.11.2011 року № 3298-08 з 01.11.2011 року її переведено на 0,5 ставки штатної одиниці доцента кафедри загальнонаукових дисциплін ІПО з виплатою із посадового окладу у розмірі 2257 грн. (19 р ЄТС) з відповідними доплатами. Наказом від 24.01.2012 року № 188-08 з 10.01.2012 року по 31.08.2012 року її переведено на 0,95 ставки доцента кафедри загальнонаукових дисциплін факультету перепідготовки кадрів ІПО з виплатою з посадового окладу у розмірі 2644 грн. (19 р. ЄТС). Наказом від 31.08.2012 року № 2082-08 вона була звільнена у зв'язку з закінченням дії контракту. Вважала, що при прийомі на роботу їй було встановлено оклад у заниженому розмірі, що потягло недоплату в заробітній платі, лікарняних, матеріальної допомоги, відпускних.

Крім того, не згодна з тим, що з 01.09.2011 року їй було встановлено 0,25 ставки, оскільки наказ № 1789-08 від 01.08.2011 року видано без її згоди. З 01.09.2011 року вона була у відпустці. Встановлення 0,25 ставки призвело до виплати їй заниженого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, яка відповідно до закону виплачується в розмірі місячного посадового окладу.

Також зазначала, що у 2010-2011 навчальному році вона відпрацювала більше академічних годин, ніж встановлено в її індивідуальному плані, але оплату їй не проведено.

Просила стягнути з відповідача на її користь недоплату заробітної плати, відпускних і лікарняних з 01.09.2010 року по 31.08.2012 року в сумі 6740,75 грн., недоплату на оздоровлення за 2010-2011 у. рік в сумі 1644 грн., недоплату з погодинної оплати 4422 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, на відшкодування моральної шкоди 20 мінімальних заробітних плат (а.с. 1-9 т. 2).

24.01.2013 року позивачка доповнила позов вимогою про визнання незаконним наказу № 1789-08 від 01.08.2011 року про встановлення їй як доценту кафедри загальнонаукових дисциплін 0,25 ставки, посилаючись на те, що на цей час вона була зарахована на роботу за контрактом від 01.05.2011 року, яким було встановлено 0,5 ставки доцента вказаної кафедри. Зміни до контракту не вносились.

Крім того, зазначала, що з посади доцента кафедри ПМІ вона була звільнена наказом від 09.09.2011 року № 2100-08 у зв'язку з закінченням терміну роботи по вказаній кафедрі. За невикористану відпустку їй була нарахована компенсація за 67 календарних днів, яку вона отримала. Відпустка, яка за графіком передбачалась з 27.06.2011 року по 21.08.2011 року, нею не була використана, оскільки вона була на лікарняному з 30.05.2011 року по 26.08.2011 року. За її заявою відпустка була перенесена на період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року. Але по кафедрі ПМІ вона не була перенесена. Отримання грошової компенсації відповідно до закону можливо лише за бажанням працівника, тому вона просила змінити дату звільнення з 31.08.2011 року на 28.09.2011 року в наказі від 09.09.2011 року № 2100-08. Також просила стягнути недоплату в сумі 10889,89 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, на відшкодування моральної шкоди 20 мінімальних заробітних плат (а.с.37-49 т. 1).

03.04.2013 року позивачка уточнила позовні вимоги в частині стягнення суми недоплати - просила її стягнути в сумі 13193,67 грн.,в іншій частині вимоги повторила (а.с.-3 т. 2).

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 05 червня 2013 в задоволенні позову відмовлено (а.с. 20-26 т.2).

Позивачка в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити позов. Посилається на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи (а.с. 30-34 т. 2). При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги. Просила її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні скарги, залишити рішення першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 районний суд виходив з наступного. 01.09.2010 року позивачка ОСОБА_1 була прийнята на 0,5 ставки доцента кафедри загальнонаукових дисциплін факультету перепідготовки кадрів ІПО за контрактом до проведення конкурсу з оплатою посадового окладу у розмірі 1590 грн.(16 розряд ЄТС), доплатою 15% за науковий ступень та 30% за вислугу років. Наказом від 28.09.2010 року № 2185-08 їй дозволено додатково робота на 0,45% ставки доцента кафедри прикладної математики і інформатики з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року з оплатою із посадового окладу у розмірі 1590 грн. (16 розряд ЕТС) та доплатою 15% за науковий ступінь та 30% за вислугу років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлений порядок оплати працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів. На виконання цієї постанови та з метою упорядкування умов оплати праці працівників галузі Міністерством освіти і науки України видано Наказ від 26 вересня 2005 р. № 557, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 жовтня 2005 р. за № 1130/11410 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», яким затверджені розміри розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників навчальних закладів на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці, згідно з додатком 1 до наказу; затверджено схеми тарифних розрядів посад (професій) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, згхівців та інших працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ згідно з додатками 2 - 20 до наказу.

Керівники навчальних закладів у межах затвердженого фонду заробітної плати з 1 вересня 2005 року встановлюють працівникам навчальних закладів, установ освіти та наукових установ конкретні розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до затверджених цим наказом схем тарифних розрядів. Зідповідно Додатку 2 до цього наказу з 2005 року найменуванню посади «доцент» дійсно відповідає 19-й тарифний розряд.

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1914-08 від 02.09.2008 р. була прийнята на роботу доцентом кафедри ПМ і І, їй було встановлено посадовий оклад на рівні окладу доцента терміном на 2 роки - по 31.08.2010 р., оскільки на той момент вона мала вчену ступінь кандидата фізико-математичних наук, але не мала вченого звання «доцент». Через два роки - з 01.09.2010 року - посадовий оклад їй було встановлено на рівні асистента за 16м тарифним розрядом. Після отримання ОСОБА_1 вченого звання доцента 20.01.2011 року та надання до відділу кадрів відповідного документу наказом № 893-08 від 24.03.2011 р. їй було встановлено посадовий оклад на рівні 19-го тарифного розряду - як доценту, який має відповідне вчене звання (т. 1, а.с. 102).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1,стосовно встановлення відповідачем окладу у заниженому розмірі, що потягло недоплату в заробітній платі, лікарняних, матеріальної допомоги, відпускних.

Позивачка ОСОБА_1 відповідно до наказу № 1915-08 від 06.09.2010 року, була прийнята доцентом кафедри загальнонаукових дисциплін на 0,5 ставки. Тобто, на основній роботі вона працювала неповний робочий день та відповідно до цього отримувала неповний оклад (ставку). Також оплата її праці по основній та іншій роботі не перевищувала повного окладу (ставки) за основним місцем роботи (станом на 01.09.2010 р. - 1590 грн). Тому, відповідно до вимог Положення № 43, відповідачем видано наказ № 2185-08 від 28.09.2010 року про її додаткові роботу на кафедрі прикладної математики і інформатики з 01.09.2010 року по 31.08.2011 року (т. 1, а.с. 107) Порядок роботи за сумісництвом працівників державних установ, до яких відноситьсяі відповідач ДонНТУ встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р. № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України З0 чкрвня 1993 р. за № 76. Відповідно до Положення № 43 (п.1), не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення. Відповідно до п. 11 цього Переліку не є сумісництвом інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.Таким чином, роботу на 0,5 ставки треба вважати основною, а на 0,45 ставки додатковою, яка не може бути сумісництвом.

На підставі викладеного, ніяких порушень вимог законодавства стосовно оформлення роботи ОСОБА_1 на посаді доцента кафедр ЗНД та ПМіІ судом не встановлено правомірно.

Відповідно Порядку, встановленому згідно до ст. 21 Закону України «Про відпустки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплаті компенсації за невикористані відпустки. При цьому враховуються: основна заробітна плата заплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон збелуговування, високі досягнення в праці тощо); премії, які не носять разового характеру; винагорода за підсумками роботи за рік та вислугу років (при виконанні умов, що ці винагороди нараховані в поточному році за попередній календарний рік); індексація; виплати за час, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатність (пункт 3 Порядку). Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться за основним місцем роботи та за сумісництвом окремо.

Однак, законодавством не передбачено нарахування та виплату відпускних на додатковій роботі. Саме тому заробітна плата позивачки за період роботи на кафедрі ПМІ не була включена відповідачем до розрахунку середньої заробітної плати для оплати часу відпусток.

Відповідно до наказу № 1789-08 від 01.08.2011 року (т. 1, а.с. 98), позивачці ОСОБА_1 з урахуванням фактичного навантаження на кафедрах та приведення штатного розпису професорсько-викладацкого складу відповідно запланованому навантаженню з 01.09.2011 року була встановлена ставка у розмірі 0,25 ставки доцента кафедри загальнонаукових дисциплін із спеціального фонду. Посилалання позивачки на те, що цей наказ повинен бути скасований в зв»язку з тим, що на час його видання вона перебувала на лікарняному не грунтуються на законі. Посилання позивачки на те, що зазначеним наказом фактично порушені вимоги п. 7.2. контракту від 01.05.2011 року(а.с. 125 т.1) також безпідставні, оскільки з умов зазначеного контракту (а.с. 125 т.1) встановлення будь-яких ставок науково-педагогічному працівнику не вбачається. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 стосовно визнання незаконним та скасування наказу № 1789-08 від 01.08.2011 року, а відповідно і недоплати допомоги на оздоровлення за 2010-2011 учбовий рік

Щодо вимог позивачки в частині виконання ОСОБА_1 навчального навантаження в 2010-11 і 2011-12 роках судом встановлено, що відповідно індивідуального плану доцент кафедри прикладної математики і інформатики ОСОБА_1 (додаткова робота на 0,45 ставки доцента) з 01.09.2010 року до 30.06.2011 року в осінньому семестрі планувала навчальне навантаження в обсязі 318 годин, фактично - виконано 314 годин. В весняному семестрі - план - 86 годин, фактичне виконання - 88 годин. Всього за навчальний рік - план - 404 години, фактично - 402 години (т. 1, а.с. 129-140).

Відповідно до індивідуального плану роботи викладача на 2010-2011 навчальний рік, доцент кафедри загальнонаукових дисциплін ОСОБА_1 (робота на 0,5 ставки доцента з 01.09.2010 р. до 30.06.2011 р.) в осінньому семестрі планувала навчальне навантаження в обсязі 276 годин, фактично - виконано 244 години. В весняному семестрі : план - 154 години, фактичне виконання - 204 години. Всього за навчальний рік - план - 430 годин, фактично - 448 години (т. 1, 155-159).

Відповідно до індивідуального плану роботи викладача на 2011-2012 навчальний рік, доцент кафедри прикладної математики і інформатики ОСОБА_1 (додаткова робота на 0,45 ставки доцента з 01.10.2011 р. до 06.06.2012 року) в осінньому семестрі планувала навчальне навантаження в обсязі 333,4 годин, фактично - виконано 317 годин. В весняному семестрі - план - 84,76 годин, фактичне виконання - 85 годин. Всього за навчальний рік - план - 418,16 години, фактично - 402 години (т. 1, а.с. 135-140).

Відповідно до індивідуального плану роботи викладача на 2011-2012 навчальний рік, доцент

кафедри загальнонаукових дисциплін ОСОБА_1 (робота на 0,5 ставки доцента з 01.09.2011 року з 10.01.2012 р.до 31.08.2012 р. - 0.95 ставки доцента кафедри) в осінньому семестрі планувала навчальне навантаження в обсязі 160 годин, фактично - виконано 160 годин. В весняному семестрі - план - 236,3 години, фактичне виконання - 236,5 години. Всього за навчальний рік - план - 396,3 годин, фактично - 396,5 години (т. 1, а.с. 149-153).

Виконання ОСОБА_1 навчального навантаження в 2010-11 і 2011-12 роках було проведено відповідно до вимог наказу № 161 від 02.06. 1993 року (п.5.1 - 5.5.) Міністерства освіти України. Ніяких перебільшень навантаження більше передбаченого цим наказом не було, тому суд дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні вимог позивачки в цій частині. Суд також правильно не прийняв розрахунок недоплат з погодинної оплати, який наведено позивачкою як такий, що здійснений всупереч вимогам законодавства.

Стосовно вимог позивачки про зміну дати звільнення з 31.08.2011 року на 28.09.2011 року у наказі № 2100-08 від 09.09.2011 року про звільнення судом встановлено наступне.

Наказом № 2185-08 від 28.09.2010 року ОСОБА_1, доценту кафедри загальнонаукових дисциплін, дозволено додаткову роботу з 01.09.2010 р. до 31.08.11 р. на 0, 45 ставки доцента кафедри прикладної математики і програмування (ПМіІ). Наказ було видано на підставі особистої заяви ОСОБА_1 Відповідно до особової картки ОСОБА_1, яку надав відповідач, її звільнено з додаткової роботи по кафедрі ПМіІ наказом від 09.09.2011 р. № 2100-08 в зв»язку з закінченням терміну додаткової роботи (а.с.58 т.2). Позивачка в своїх вимогах посилається на ст. 11 ЗаконуУкраїни «Про відпустки» і зазначає, що після лікарняного вона бажала перенести свою щорічну відпустку, яка була запланована з 27.06.2011 року по 21.08.2011 року, на період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року у зв»язку з хворобою і стверджує, що згідно її заяви №96 від серпня 2011 року вона була перенесена, але таких доказів суду не надала. З наведеного свідчить, що ОСОБА_1 була звільнена у зв»язку з закінченням терміну додаткової роботи правомірно,відповідно до вимог п.2 ст. 36 КЗпП України, а тому суд прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивачки в цій частині.

Щодо позовних вимог про компенсацію моральної шкоди судом встановлено наступне. За приписами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 було проведено нарахування та виплату заробітної плати, відпускних, допомоги на оздоровлення, оплати лікарняних листів відповідно до вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 було поставлено в чергу на отримання санаторно-курортної путівки, Відпустка позивачці надавалась згідно її заяв та графіків відпусток, переноси відпусток відбувались у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства, тобто відповідачем не порушувалися її законні права. Відмова суда щодо відмови у відшкодуванні моральної шкоди правомірно грунтується на вимогах ст.237-1 КЗоТ України, п. 13 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 року №5.

Щодо вимог в частині затримки розрахунку позивачу при звільненні встановлено, що заробітна плата при звільненні ОСОБА_1 31 серпня 2012 р. була сплачена 30 серпня 2012 року, про що свідчить копія розрахунково-платіжної відомості, наданої відповідачем, а також копія платіжного доручення № 9183 від 31 серпня 2012 року (т. 1, а.с. 196, 197-204). Ніякої затримки судом не встановлено, тому цілком правомірно, посилаючись на вимоги ст. 116 КЗпП України, суд першої інстанції відмовив позивачці в задоволенні позовних вимог в частині компенсації за несвоєчасність виплати заробітної плати та за затримку розрахунку позивачу при звільненні.

Щодо позовних вимог про компенсацію моральної шкоди суд зазначає наступне. За приписами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У той же час, судом було встановлено, що позивачці ОСОБА_1 було проведено нарахування та виплату заробітної плати, відпускних, допомоги на оздоровлення, оплати лікарняних листів відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем не порушувалися її законні права.

В 2010-2011 навчальних роках позивачка працювала на посаді доцента кафедр загальнонаукових дисциплін і прикладної математики і інформатики. Крім цього, вона працювала на умовах погодинної оплати на кафедрі ПМІ І. Ця робота не є сумісництвом. Згоду на таку роботу позивачка надавала шляхом написання власноруч заяви з проханням прийняти її на умовах погодинної оплати. Оскільки студенти очно-заочної форми навчання вчаться в суботи та неділі, то в розклад занять викладачів включають заняття саме по суботах та неділях.

Відповідно до матеріалів справи, заява ОСОБА_1 стосовно того, щоб її поставили у чергу для отримання санаторно-курортної путівки, надійшла до профспілки 29.08.2011 року. Але на той час Фондом державного страхування до університету не було надано путівки на санаторно-курортне лікування, яка б відповідала профілю захворювання ОСОБА_1 Тому її було поставлено в чергу на отримання путівки.

Відпустку позивачці надавалось згідно її заяв та графіків відпусток. Переноси відпусток відбувались у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 і переносом днів відпустки відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачем не порушувалися законні права позивачки, тому вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають - за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 04 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційна скарга на неї може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий, суддя Н.Г. Могутова

Судді О.А.Мірута

О.І. Корчиста