РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/131/14Головуючий суду першої інстанції:Микитюк О.А.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"18" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С. Приходченко А.П.

При секретаріМартиненко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант -Авто», ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант -Авто» та представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень,просила суд стягнути з ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 77077,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000 грн., з ПАТ СК «Гарант-Авто» просила стягнути матеріальну шкоду в сумі 100000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 12-20 год. в смт. Коктебель в результаті ДТП загинув її неповнолітній син ОСОБА_9 Вироком Феодосійського міського суду винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_7 Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ УСК «Гарант-Авто».

ОСОБА_7 частково відшкодував витрати на поховання дитини, але невідшкодованими залишилися витрати на придбання одягу для поховання в сумі 657,00 грн. та вартість пошкодженого велосипеду в сумі 820,00 грн.; витрати на виготовлення пам'ятника та його складових в розмірі 150000 грн.

Також, позивачка, посилаючись на неможливість за станом здоров'я мати дітей, просить стягнути з відповідача вартість запропонованого їй застосування репродуктивної технології (екстракопоральне запліднення) в сумі 25600,00 грн. Крім того, позивачка зазначає, що смертю сина їй спричинена моральна шкодав розмірі 150000 грн., яку вона просить стягнути з відповідача ОСОБА_7

Рішенням Феодосійського міського суду від 02 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_6 з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у відшкодування матеріальної шкоди 8477,00 грн.; з ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди - 150000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПАТ «УСК «Гарант-Авто» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення з ПАТ «УСК «Гарант -Авто» на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди скасувати та ухвалите нове рішення, яким в цій частині позовних вимог відмовити.

Апелянт посилається на те, що рішенням Феодосійського міського суду від 25.03.2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим в м. Феодосія від 04.06.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, було відмовлено з посиланням на те, що сума шкоди за вироком суду вже стягнута з ОСОБА_7,на даний час вказані рішення не скасовані та набрали законної сили, тому, на думку апелянта, така обставина виключає можливість повторного розгляду цього питання.

Крім того, апелянт зазначає, що по факту скоєного ДТП до страхової компанії ніхто з заявами про відшкодування шкоди не звертався і документів для здійснення виплати не надавав.

Не погодившись із зазначеним рішенням, представник позивача ОСОБА_6- ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що суд, вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування вартості пам'ятника, виходив з інформації, опублікованої на сайтах приватних підприємців та юридичних осіб, що виготовляють пам'ятники, в наслідок чого зробив помилковий висновок про те, що середня вартість пам'ятника з огорожею складає 8000,00 грн. та з урахуванням франшизи стягненню підлягає матеріальна шкода в сумі 8477 грн. (9477-1000=8477 грн.), при цьому судом не було надано належної правової оцінки рахунку-замовленню на виготовлення пам'ятника на суму 125000,00 грн., що був оформлений з ПП ОСОБА_11

Також апелянт зазначає, що вироком Феодосійського міського суду ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні ДТП, внаслідок якої настала смерть дитини позивача. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції знехтував тим, що порядок відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, передбачений ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої право на отримання відшкодування за шкоду пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Тому, на думку апелянта, з огляду на обставини спору, суду належало вийти за межі заявлених позовних вимог і передбачити можливість стягнення моральної шкоди саме зі страхової компанії.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача ОСОБА_7 на підставі положення ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідача ПАТ «УСК «Гарант-Авто», обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи № 119/846/13-ц (2/119/834/13) за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про стягнення матеріальної шкоди, матеріали кримінальної справи № 1/0121/96/2012 за обвинуваченням ОСОБА_7, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ПАТ «УСК «Гарант - Авто» підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_7 є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проте оскільки його цивільна відповідальність застрахована ПАТ «УСК «Гарант-Авто», відповідальність за завдану ним шкоду несе страхова компанія в межах ліміту відповідальності та наданих доказів на підтвердження майнової шкоди в сумі 9477,00 грн. за відрахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн., відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Стягуючи моральну шкоду з відповідача ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з доведеності факту завдання позивачці моральних страждань через втрату дитини, та з необхідності докладати нею додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте повністю погодитись з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 року, приблизно о 12 год. 20 хв., в денний час, в смт. Коктебель, м. Феодосія, на 110 км + 170 м автодороги Алушта-Судак-Феодосія, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, рухаючись зі сторони м. Судака в м. Феодосію, при виникненні небезпеки для руху, яку ОСОБА_7 об'єктивно був спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.7, 12.3 Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не піддавати небезпеці життя та здоров'я громадян, а також був зобов'язаний особливо бути уважним до такої категорії учасників руху, як діти, скоїв наїзд на малолітню дитину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який переїжджав проїзну частину на велосипеді зліва направо по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, малолітньому ОСОБА_9 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місті пригоди.

Постановою слідчого ВР ДТП СУ ГУ МВС України в АР Крим від 14.11.2011 року ОСОБА_6 - мати загиблого ОСОБА_9 визнана потерпілою, що слідує з матеріалів кримінальної справи № 121/96/2012, яка оглянута під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та підтверджується свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_9 (а.с. 11).

Викладені обставини встановлені вироком Феодосійського міського суду АР Крим від 18 травня 2012 року, який залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 25 жовтня 2012 року. Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_6, був задоволений і з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 124000,77 грн. (витрати на гранітний благоустрій і скульптуру дитини, що загинула), у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 150000,00 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2013 року зазначені вирок місцевого суду і ухвала суду апеляційної інстанції змінені та в частині вирішення цивільного позову скасовані із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства (а.с. 22-24). Скасовуючи судові рішення, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ звернув увагу на те, що відповідно до положень Закону України «Про поховання та похоронну справу» витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості, крім того, суд не з'ясував чи була застрахована у встановленому законом порядку відповідальність ОСОБА_7 полісом обов'язкового страхування на момент заподіяння шкоди і не вирішив питання про залучення страховика до участі у справі.

При таких обставинах спростовуються доводи апелянта ПАТ «УСК «Гарант-Авто» щодо вирішення спору про відшкодування шкоди, спричиненої позивачці внаслідок ДТП і стягнення з ОСОБА_7 відповідних сум на підставі вироку Феодосійського міського суду.

Уточнивши позовні вимоги 06.08.2013 року, ОСОБА_6 просила стягнути у рахунок відшкодування майнової шкоди та витрат на поховання з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» 100000,00 грн., стягнути з ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 77077,00 грн., у рахунок відшкодування моральної шкоди - 150000,00 грн. (а.с. 38-45).

Згідно полісу № АА/5456403 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП, відповідальність ОСОБА_7, який керував автомобілем ВАЗ2107 номерний знак НОМЕР_1, була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» ( а.с. 97).

Ліміт відповідальності за вказаним полісом за шкоду завдану майну потерпілого встановлений в розмірі 50000 гривень, за життя та здоров'я - 100000 грн., франшиза 1000 грн. Договір діяв з 29.08.2011 і до 28.08.2012 року.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пункт 2 статті 33.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані: вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції, ОСОБА_6 в травні 2012 року зверталася до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» із вимогою про виплату страхового відшкодування, але, оскільки на той час набрав законної сили вирок Феодосійського міського суду від 18 травня 2012 року, яким цивільний позов ОСОБА_6 задоволено і стягнуто з ОСОБА_7 матеріальну і моральну шкоду, позивачці було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Звернення позивачки до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» після скасування вироку місцевого суду у частині вирішення цивільного позову, також залишені без задоволення.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на те, що страхова компанія не повинна виплачувати позивачці страхове відшкодування, оскільки страховик не був повідомлений про настання страхового випадку, є необґрунтованим і не може бути взято до уваги.

Статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено вичерпний перелік випадків, коли шкода, що заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, не відшкодовується, відповідно до якого неповідомлення або невчасне повідомлення страхувальника про ДТП до цих випадків не належить.

В пункті 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 1 від 01.03.2013 року роз'яснено, що з урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статі 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції представник ПАТ «УСК «Гарант-Авто» пояснила, що у страховій компанії не має сумніву у наявності страхового випадку, обставини якого встановлені вироком Феодосійського міського суду.

Неповідомлення страхувальником відповідача про ДТП є порушенням договірних зобов'язань, що виникли між ними, а тому жодним чином не можу позбавити постраждалу особу права на відшкодування шкоди, завданої їй з вини ОСОБА_7, транспортний засіб якого забезпечений чинним на той час полісом ПАТ «УСК «Гарант-Авто». Більш того, стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає заходи впливу страхової компанії до її страхувальників за порушення вимог цього Закону щодо вчасного повідомлення про настання страхового випадку, а саме можливість подання до них регресного позову після виплати страхового відшкодування. Отже, відмова ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у виплаті позивачці страхового відшкодування не ґрунтується на нормах закону.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи справу, суд першої інстанції правомірно визначив обставини дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 06.11.2011 року, страховим випадком і правомірно поклав на ПАТ «УСК «Гарант-Авто», як особу, якою була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 2107 державний номер НОМЕР_1 та інших осіб, які на законних підставах мали право на використання вказаного автомобіля та керування ним, обов'язок щодо відшкодування витрат на поховання малолітнього ОСОБА_9, загиблого під час вказаного ДТП.

Одночасно, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу як доводи апелянта ПАТ «УСК «Гарант-Авто», так і доводи апелянта - представника позивачки ОСОБА_8 щодо визначення судом першої інстанції розміру страхового відшкодування без урахування вимог чинного законодавства і обставин справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що суми, витрачені ОСОБА_6 на поховання малолітньої дитини, підлягають відшкодуванню в такому обсязі: 820,00 грн. - вартість велосипеда, 657,00 грн. - вартість одягу для поховання померлого, 8000,00 грн. - вартість пам'ятника, а всього - 9477,00 грн. За відрахуванням франшизи в сумі 1000,00 грн., судом першої інстанції визначена сума витрат в розмірі 8477,00 грн.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Вказаною нормою права також визначено поняття ритуальних послуг, а саме зазначено, що це послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштування місця поховання.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» передбачено, що надання ритуальних послуг, визначених п. 2 частини 2 статті 8 цього Закону здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що витрати на виготовлення надмогильних пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників та огорож в даній місцевості.

Однак, з матеріалів справи та відомостей, наданих на запит суду апеляційної інстанції, вбачається, що гранична вартість стандартних надмогильних пам'ятників та огорож Феодосійською міською радою АР Крим, Коктебельською селищною радою АР Крим не визначалася. Зазначена продукція виготовляється КП «Комбінат комунальних послуг», згідно із калькуляції станом на 01.02.2014 року вартість полімерного пам'ятника складає 693,00 грн., огорожі надмогильної в залежності від розміру - від 938,44 грн. до 1510,83 грн.

За відсутності відомостей про граничну вартість стандартного надмогильного пам'ятника та інших ритуальних послуг на території Феодосійської територіальної громади АР Крим, суд першої інстанції визнав належним доказом для відшкодування витрат на поховання інформацію, що опублікована на сайтах приватних підприємців та юридичних осіб, що виготовляють пам'ятники та виконують роботи з благоустрою могил, і визначив середню вартість пам'ятника з огорожею в сумі 8000,00 грн.

Проте, місцевим судом не були враховані положення статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», якою передбачено, що могила (місце для поховання померлого) на території кладовища виділяється безоплатно.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції позивачка пояснила, що нею замовлено у приватного підприємця гранітний комплекс, за який сплачено 125000,00 грн. та який на тепер знаходиться у дворі за місцем проживання позивачки, пам'ятник не встановлений на могилі загиблого, оскільки могила розташована на схилі, пам'ятник має велику масу, а тому необхідно укріплювати схил, після чого встановлювати пам'ятник.

Отже, за відсутністю визначення виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим граничної вартості стандартного надмогильного пам'ятника та інших ритуальних послуг, суду першої інстанції необхідно було застосувати положення частини 1 статті 8 ЦК України, якою передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються такими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року № 45, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2008 року за № 1040/15731 «Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» встановлені розміри таких витрат в різних місцевостях України, в тому числі в АР Крим.

Відповідно до додатку до вказаної постанови, загальний розмір витрат на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги в АР Крим визначений в сумі 7840,00 грн., в тому числі: копання могили - 300 грн., придбання труни - 980,00 грн., придбання одягу - 654,00 грн., похованні обряди цивільні, релігійні (свічки, хустки, вінки, інше) - 611 грн., поминальний обід на 30 осіб - 735,00 грн., виготовлення та встановлення пам'ятника, огорожі - 3000,00 грн., тощо.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується позивачкою, витрати на поховання (копання могили, придбання труни, поминальний обід) на загальну суму 120000,00 грн. відшкодовані ОСОБА_7 у добровільному порядку. Не відшкодованим залишилися витрати на придбання одягу, вартість велосипеду та вартість пам'ятника (гранітного комплексу).

Вартість пошкодженого під час ДТП дитячого велосипеду, на якому їхав малолітній ОСОБА_9, складає 820,00 грн. відповідно до товарного чеку № 318 від 15.03.2011 року (а.с. 14) і не входить до витрат на поховання, а є складовою майнової шкоди, спричиненої позивачці внаслідок ДТП. Стягнення судом першої інстанції указаної суми не оскаржується сторонами по справі.

Як слідує з товарного чеку № 84 від 07.11.2011 року (а.с. 14), вартість придбаного позивачкою одягу для поховання дитини складає 657,00 грн., однак, відшкодуванню за наведеною вище Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року № 45 на такий вид витрат підлягає 654,00 грн.

На підтвердження вартості гранітного комплексу в сумі 150000,00 грн. позивачкою наданий рахунок від 08.02.2012 року (а.с. 6), передплата склала 125000,00 грн. відповідно до товарного чеку № 019957 від 07.03.2012 року (а.с. 97). З урахуванням вимог, викладених в Постанові правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2008 року № 45, на користь позивачки підлягають відшкодуванню 3000,00 грн. на виготовлення пам'ятника та огорожі.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру страхового відшкодування позивачці підлягають зменшенню до 4474,00 грн. (654+3000+820).

При цьому, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_8 про необґрунтоване відрахування місцевим судом з розміру страхового відшкодування, стягнутого на користь ОСОБА_6, суми франшизи.

Так, відповідно до статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза при відшкодування шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта стосовно того, що при стягненні з відповідача ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди 150000,00 грн. місцевий суд повинен був вийти за межі позовних вимог і стягнути указану суму зі страхової компанії, оскільки вони не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Частина 2 ст. 1168 ЦК України вказує, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Ст. 23 ЦК України передбачено, що розмір грошовою відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених пунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Але у даному випадку підстав для відшкодування моральної шкоди, визначених цим Законом, не встановлено.

Крім того, за умовами договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності від 28.08.2011 року, що укладений між власником автомобіля ВАЗ2107 держаний номер НОМЕР_1 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» видшкодування моральної шкоди не передбачено.

За змістом статей 1167, 1168, частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи. Викладена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 05.03.2012 року у справі № 6-96цс11, від 17.10.2012 року № 6-114цс12, від 05.12.2012 року № 6-145цс12.

Також, відповідно до положень статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Отже, доводи апелянта стосовно того, що при розгляді справи суд першої інстанції повинен був вийти за межі позовних вимог і стягнути моральну шкоду з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» є безпідставними.

Інші доводи представника апелянта ОСОБА_6 - ОСОБА_8, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства та повторного обґрунтування заявлених нею вимог з викладенням таких же самих обставин і доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, і не містять підстав для скасування рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для його зміни в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_6 страхового відшкодування та розподілу судових витрат.

З Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 4474 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1500,00 грн. З Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, статтями 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» та представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 грудня 2013 рокузадовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 грудня 2013 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_6 страхового відшкодування в сумі 8477,00 грн. та розподілу судових витрат - змінити.

Визначити розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_6 в сумі 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 00 коп.

Визначити суму судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_7 на користь держави в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

Визначити суму судового збору, яка підлягає стягненню з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь держави в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 02 грудня 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко