Справа № 22-Ц-4036/2007                            Головуючий в 1 інстанції Ковальчук Л.М.

Доповідач в 2 інстанції Березовенко Р.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Лащенка В.Д., суддів: Оношко Г.М., Березовенко Р.В., при секретарі: Гашицькому К.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення порушень прав власності, виселення та відшкодування моральної шкоди, у якому просила усунути перешкоди в користуванні.власністю - садовим будинком №4 в садівничому товаристві „Нивка" Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Киево-Святошинського району, виселивши з нього відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зобов'язавши їх не чинити перешкоди у реалізації нею права власності, а також стягнути з відповідачів на її користь 15000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені нею судові витрати.

У серпні 2007 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 серпня 2004 року, виданого виконавчим комітетом Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району вона є власником садового будинку №4 в садівничому товаристві „Нивка" Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району. Згідно технічного паспорту Києво-Святошинського БТІ Київської області, реєстраційний № 253 від 31 січня 2004 року даний будинок складається з одного поверху, мансарди та надвірних будівель.

2

Також відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 13 травня 1996 року їй належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 0,055 га, на якій знаходиться садовий будинок №4. її син ОСОБА_4 перебував з відповідачкою ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. Відповідач ОСОБА_3 є її онуком. Наприкінці 2006 року її син ОСОБА_4 розірвав шлюб з ОСОБА_2 та проживає від відповідачів окремо. До розірвання шлюбу, як зазначала позивач, вона, як власник садового будинку та земельної ділянки, дала згоду, щоб їхня родина користувалася та відпочивала в садовому будинку. Однак наприкінці 2006 року відповідачі без її дозволу повністю зайняли належний їй на праві власності будинок, змінили замки та не дозволяють користуватися власністю. Крім того, відповідачі погрожували фізичною розправою і ображали її. Не дивлячись на те, що вони користуються її власністю незаконно, протягом всього часу не здійснювали платежів на утримання садового будинку та земельної ділянки. Позивач вказувала, що неодноразово зверталася з письмовими та усними заявами до голови правління садового товариства „Нивка", дільничого Інспектора та голови Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району щодо порушення з боку відповідачів її права власності, однак їй рекомендовано за вирішенням цього спору звернутися до суду.

Також ОСОБА_1 вважала, що такими незаконними діями їй спричинена моральна шкода, яка полягала в тому, що вона терпіла приниження з боку відповідачів, а також, маючи у власності садовий будинок та земельну ділянку, вона протягом тривалого часу не може займатися садівництвом. Враховуючи викладене, позивач на підставі вимог ст. ст. 386, 391, 11267 ЦК України просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди їй у користуванні власністю - садовим будинком № 4 в садівничому товаристві „Нивка" Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району шляхом виселення їх із вказаного будинку, а також стягнути з відповідачів солідарно на її користь 15000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди та понесені нею судові витрати.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2007 року в задоволенні позову було відмовлено.

На зазначене рішення суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як незаконне та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційну скаргу обґрунтувала тим, що суд, задовольняючи позовні вимоги неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

3

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 19 серпня 2004 року позивач ОСОБА_1 є власником садового АДРЕСА_1, їй також належить на праві власності земельна ділянка площею 0,055 га, яка розташована на території Михайлівсько - Рубежівської сільської ради і передана для ведення садівництва, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 13 травня 2006 року.

З пояснень позивача та відповідачів вбачається, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуються садовим будинко №4, що належить позивачкі з 1991 року за усною згодою позивачки та її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачі щороку проживають там з весни до кінця осені.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка весь час сплачувала платежі до садівничого товариства за користування садовим будинком. У судовому засіданні позивач пояснила, що наприкінці 2006 року відповідачі без її дозволу займають весь садовий будинок, змінили замки та не дозволяють користуватися їй своєю власністю, чиого не заперечувала і відповідачка ОСОБА_2 З цього приводу позивачка неодноразово зверталася з письмовими та усними заявами до голови садівничого кооперативу та дільничого інспектора, голови Михайлівсько-Рубежівської сільської ради щодо порушення відповідачами її права розпоряджатися своєю власністю.

Наведені обставини встановлені на підставі пояснень сторін та наявних матеріалів справи.

Відмовляючи в позові суд першоі інстанції, з'ясувавши обставини справи не дав належну оцінку зібраним доказам, а тому дійшов невірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки позивач не надала доказів, що відповідачі перешкоджають їй користуватися її власністю-садовим будинком.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

4

 Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на і відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунунення перешкод в користуванні власністю - садовим будинком є доведеними та обгрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню. Позовні ж вимоги щодо стягнення моральної шкоди колегія суддів вважає доведеними частково, оскільки право власності позивачки дійсно було порушено, і підлягаючими стягненню на користь позивачки в розмірі 500 грн.

Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є:

1)         неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2)         недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3)         невідповідність висновків суду обставинам справи;

4)    порушення або неправильне застосування норм матеріального або

процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів визнає рішення таким, висновки якого не відповідають матеріалам справи та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає до скасування з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 жовтня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

, Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 власністю - садовим будинком №4, який знаходиться в садівничому товаристві „Нивки" Михайлівсько-Рубежівської сільради Києво-Святошинськоого району Київської області - виселивши з нього ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

5

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 грн. та судові витрати по справі - держмито в розмірі 4,25 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення в розмірі 7,50 грн., а всього 511,75 (п"ятьсот одинадцять ) грн. 75 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржене до Верховного Суду України.